Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №607/18931/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 Справа №607/18931/26 Провадження №3/607/5258/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , провідний фахівець ГРМУ, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

17.08.2026 о 09:20 в м. Тернополі, вул. Будного, 20Б, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi Q3, р.н. НОМЕР_2 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, рухаючись заднім ходом, не впевнився в тому, що це буде безпечно і не створить небезпеки, не скористався допомогою інших осіб для забезпечення безпеки руху, в результаті чого допустив наїзд на припаркований транспортний засіб Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_3 . Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3.б, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №755474 від 26.08.2026, 17.08.2026 о 09:20 в м. Тернополі, вул. Будного, 20Б, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi Q3, р.н. НОМЕР_2 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив, чим порушив п. 2.10.а ПДР.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Водночас заперечив вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, зазначивши, що удару не відчув, спішив, не мав жодного наміру на залишення місця ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність застрахована.

Потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, доходжу такого висновку:

згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3.б ПДР водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 10.9 ПДР під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Керуючись наведеними положеннями, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №755464 від 26.08.2026; схемою місця ДТП від 17.08.2026, на якій, серед іншого, зафіксовано механічні пошкодження транспортного засобу Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_3 ; заявою ОСОБА_2 від 17.08.2026; поясненнями ОСОБА_2 від 17.08.2026; копією рапорту, зареєстрованим 17.08.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) за №5527; протоколом огляду транспортного засобу від 26.08.2026, відповідно до якого оглядом встановлено незначні потертості на задньому бампері Audi Q3, р.н. НОМЕР_2 ; поясненнями ОСОБА_1 від 26.08.2026; довідкою, виданою 27.08.2026 УПП в Тернопільській області ДПП, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_4 .

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції даної статті.

При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення, вважаю, що відповідним і достатнім у цьому випадку є накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Окрім того, положеннями ст. 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення виражається у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини та мотивом нехтування забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди є дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками поліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

З аналізу вищенаведеної норми Закону встановлено, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, складають дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками поліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу. Водночас такі дії мають вчинятися свідомо з метою покинення місця ДТП.

Відповідно до вимог п. 2.10.а ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Як встановлено у судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 , знаючи про зіткнення із транспортним засобом потерпілого, мав намір залишити місце дорожньо-транспортної пригоди через нехтування правилами безпеки дорожнього руху чи здійснити дії на приховання факту ДТП.

Зокрема, відсутність в діях ОСОБА_1 наміру залишити місце ДТП чи здійснити дії на приховання факту ДТП підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: письмовими пояснення ОСОБА_1 від 26.08.2026, згідно з якими 17.08.2026 приблизно о 09:20 він, керуючи автомобілем Audi Q3, р.н. НОМЕР_2 , в м. Тернополі, вул. Будного, виконував маневр розвороту та поїхав у справах. Будь-яких характерних звуків для ДТП не чув. Як тільки до нього зателефонували працівники поліції та повідомили про факт ДТП, він одразу з`явився в УПП в Тернопільській області для з`ясування всіх обставин події. Наміру залишати місце ДТП він не мав, оскільки на автомобіль є чинний страховий поліс; поясненнями, наданими ним у судовому засіданні, які є аналогічними до його письмових пояснень; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 17.08.2026 та рапортом працівника поліції від 17.08.2026, зі змісту яких не вбачається, що потерпілий був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди; протоколом огляду транспортного засобу від 26.08.2026, яким зафіксовано пошкодження транспортного засобу Audi Q3, р.н. НОМЕР_2 , а саме незначні потертості на задньому бампері, які, на переконання суду, є незначними за своїм характером. При цьому будь-яких об`єктивних доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_1 усвідомлював факт ДТП та, незважаючи на це, умисно залишив місце її вчинення, матеріали справи не містять. Зокрема, у матеріалах справи відсутній технічний засіб фіксації, який би підтверджував момент зіткнення, реакцію водія після нього та його обізнаність про настання ДТП.

Таким чином, судом не встановлено суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

За таких обставин, вважаю, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв`язку доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та наявність у його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до переконання, що провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 122-4, 124, 245, 247, 251, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який стягнути в дохід держави.

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель