Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №606/946/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/946/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

07 вересня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі-ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1780016 від 25.12.2019 у розмірі 41580,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 25.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1780016, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 14 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Відповідно до графіка платежів, що є Додатком № 1 до кредитного договору № 1780016 від 25.12.2019, відповідач зобов`язаний був здійснювати платежі з повернення кредиту, сплати процентів та комісії у визначені договором строки. Однак відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, визначених договором. Натомість відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1780016 від 25.12.2019 у сумі 41580,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 14000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 18900,00 грн; прострочена заборгованість за комісією 1680,00 грн та заборгованість по штрафах/пені 7000,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке неодноразово було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача, а також задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" докази. Запитувана інформація надійшла до суду 21.07.2026.

Представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, однак ним було подано заяву про розгляд справи у його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надіслання повістки про з`явлення до суду за зареєстрованим місцем проживання, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання суд не повідомив.

Тому суд у відповідності до статті 280 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення, оскільки щодо заочного вирішення справи не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1780016, відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума кредиту становить 14000,00 грн.(п. 1.2) Кредит надається строком на 30 днів з 25.12.2019 (п. 1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 24.01.2020 (п. 1.4).

Комісія за надання кредиту:1680,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом: 6300,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору, Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника.

Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомився з усіма його умовами та правилами (п. 5.1 Договору).

Вищевказана інформація також передбачена в паспорті споживчого кредиту.

ТОВ «Мілоан» складено довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 , з відправленням одноразового ідентифікатора R62649 на номер мобільного телефону відповідача.

Крім того, 22.12.2019 складена Анкета-заява на кредит №1780016, згідно з якою сума кредиту 14000,00 грн.; строк кредиту 30 днів з 25.12.2019 до 24.01.2020, комісія за надання кредиту 1680,00 грн., проценти за користування кредитом 6300,00 грн, нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

25.12.2019 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14000,00 грн. згідно договору №1780016, що підтверджується платіжним дорученням 12424248 від 25.12.2019.

Вказаний факт додатково підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 21.07.2026, відповідно до якої 25.12.2019 ОСОБА_1 було зараховано кошти у розмірі 14000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, заборгованість перед ТОВ «Мілоан» не сплатив.

27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог №49-МЛ. Згідно вказаного договору ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1780016.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору №49-МЛ від 27.03.2020 про відступлення прав вимоги ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості у розмірі 41580,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14000, 00 грн., залишку за процентами на суму 18900,00 грн, залишку по комісії в сумі 1680,00 грн та заборгованості по штрафах/пені в сумі 7000,00 грн.

01.04.2026 ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та досудову вимогу про оплату боргу.

Згідно із даними Виписки з особового рахунка за Кредитним договором №1780016 від 25.12.2019, яку надав позивач, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 41580,00 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 14000,00 грн, прострочених процентів в сумі 18900,00 грн., комісії в сумі 1680,00 грн, штрафу/пені в сумі 7000,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором, направленим товариством на телефонний номер відповідача. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти ТОВ "Мілоан" не повернув, чим порушив умови договору.

Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором суд зазначає, що у позові позивач вказує, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить: 41580,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 14000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 18900,00 грн; прострочена заборгованість за комісією 1680,00 грн та заборгованість по штрафах/пені 7000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 18 900,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за ставкою 1,5 % на день.

За умовами кредитного договору сума кредиту становила 14000,00 грн, а проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Таким чином, за один день користування кредитом нараховується 210,00 грн (14 000,00 грн ? 1,50 %), а заявлена позивачем сума 18 900,00 грн відповідає нарахуванню процентів за 90 днів (18 900,00 грн : 210,00 грн).

Водночас відповідно до пунктів 1.3, 1.4 кредитного договору строк кредитування становив 30 днів - з 25.12.2019 по 24.01.2020. Відомостей щодо вчинення дій щодо пролонгації строку договору, передбачених п.2.3.1 договору до матеріалів справи не додано.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування.

Отже, проценти за користування кредитом у межах строку кредитування становлять 6 300,00 грн (14 000,00 грн ? 1,50 % ? 30 днів), тоді як нарахування решти 12 600,00 грн здійснено поза межами встановленого договором строку кредитування.

Таким чином, позовна вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню частково - у доведеному розмірі 6 300,00 грн.

Суд також звертає увагу на те, що обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 1680,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору № 1780016 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1680,00 грн, встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору про надання споживчого кредиту № 1780016 від 25.12.2019 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1680,00 грн суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1680,00 грн.

Стосовно вимоги про стягнення пені судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1 кредитного договору у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2,00 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 % від загальної суми отриманого кредиту. Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 000,00 грн, однак належного та детального розрахунку із зазначенням конкретних дат нарахування, розміру невиконаного зобов`язання та суми пені за кожен період суду не надано.

Так, пунктом 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, передбачено, що У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 12.03.2020 і на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення).

Крім того, відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Верховний суд в постанові від 11.07.2024 у справі № 727/1033/21 зазначив, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

За відсутності деталізованого розрахунку суд позбавлений можливості встановити, яка саме сума пені була нарахована до 12.03.2020, а яка - після цієї дати, та відповідно визначити розмір пені, який міг би підлягати стягненню.

За таких обставин вимога про стягнення пені в розмірі 7 000,00 грн є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідач у судове засідання не з`явився та не надав доказів на спростування доводів позивача щодо наявності заборгованості, суд вважає доведеним факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 1780016 від 25.12.2019.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню. Оскільки матеріалами справи встановлено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1780016 від 25.12.2019 у загальному розмірі 20300,00 грн, з яких: 14 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 300,00 грн - заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).

В позовній заяві представник позивача - адвокат Усенко М.І. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді було надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, копію акту наданих послуг № Д/23630 від 14.04.2026; детальний опис наданих послуг до акту № Д/23630 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; ордер від 20.10.2025.

Із копії акту наданих послуг № Д/23630 від 14.04.2026 вбачається, що підписанням цього акту адвокатське об`єднання «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі Ломідзе Д.В., підтверджують факт надання адвокатських послуг у справі, де боржником виступає ОСОБА_1 , сума наданих послуг складає 8000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у Теребовлянському районному суді Тернопільської області, суд виходячи із критеріїв реальності, розумності та пропорційності, робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в суді, у розмірі 2 000,00 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

З урахуванням вимог частини першої статті 141 ЦПК України та з огляду на часткове задоволення судом заявленого банком позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1299,78 грн (ціна позову 41 580,00 грн, що становить 100 %, з яких задоволено вимог на суму 20300,00 грн, що становить 48,82 %, а тому при частковому задоволенні позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1299,48 грн = 2662,40 грн ? 48,82 %).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 267-268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1780016 від 25.12.2019 у розмірі 20300 (двадцять тисяч триста) грн 00 коп., з яких: 14 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 300,00 грн - заборгованість за процентами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 1299 (одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять) грн 78 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, ЄДРПОУ: 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 07.09.2026.

Суддя А.В.Мельник