Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №602/430/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/430/26

Провадження № 2/602/386/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 14 лютого 2017 року з відповідачем ОСОБА_2 , мотивуючи свої позовні вимоги тим, що під час перебування у шлюбі відносини між подружжям погіршились, і з грудня 2025 сторони припинили шлюбні відносини, перестали вести спільне господарство, з того часу не мають спільного бюджету. Вважає примирення неможливим, подальше збереження шлюбу недоцільним, таким, що суперечить її інтересам. За час шлюбу у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просить суд строку на примирення не надавати, шлюб розірвати. Після розірвання шлюбу позивач бажає залишити прізвище «ОСОБА_6 », а також просить понесені судові витрати залишити за нею.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 травня 2026 року.

25 травня 2026 від сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній категорично не погоджується із заявленими позовними вимогами про розірвання шлюбу. Вважає, що об`єктивних причин для розірвання шлюбу немає, а ініціювання дружиною процесу щодо розірвання шлюбу є необдуманим та передчасним, і таким, що не враховує інтереси спільних дітей. Просить у задоволені позовних вимог відмовити, надати сторонам строк для примирення тривалістю шість місяців та зупинити провадження у справі до закінчення строку на примирення.

Ухвалою суду від 27.05.2026 сторонам надано строк для примирення тривалістю три місяці. Провадження по справі було зупинено до закінчення строку для примирення.

28 серпня 2026 року представник відповідача адвокат Гончарук О.С. подала до суду клопотання, у якому просить продовжити строк для примирення, встановлений ухвалою суду від 27.05.2026, ще на три місяці.

Ухвалою суду від 02.09.2026 провадження у розглядуваній справі поновлено, призначено судове засідання на 16.09.2026.

04 вересня 2026 року від представника позивача – адвоката Полупанової О.О. надійшла до суду заява, у якій позивач позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, оскільки примирення не відбулося, та зауважила, що примирення неможливе взагалі, просила у клопотанні відповідача про надання ще додаткового строку на примирення відмовити.

Позивач та її представник у судове засідання не прибули, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У поданій до суду заяві, просять розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Адвокат Гончарук О.С. направила до суду заяву, у якій підтримала раніше подане клопотання про продовження строку на примирення, просила його задовольнити. Зауважила, що відповідач категорично заперечує щодо розірвання шлюбу з причин викладених у відзиві. Просила проводити судове засідання за її відсутності та відсутності відповідача.

Згідно зі ч. 1 ст. 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, встановив фактичні обставини справи і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 14.02.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що Лановецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області складено відповідний актовий запис № 11 та видано відповідне свідоцтво (а.с. 12).

Отже, між сторонами виникли сімейні шлюбні відносини, передбачені нормами Сімейного кодексу України (далі у тексті – СК України).

Під час перебування сторін у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 08.02.2018, серії НОМЕР_2 від 22.10.2020 та серії НОМЕР_3 від 14.03.2024 відповідно (а.с. 13-15).

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями частин третьої та четвертої статті 56 СК України передбачено, зокрема, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі статтею 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Зі змісту пояснень позивача, викладених у заявах по суті справи, вбачається, що сторони подружні відносини не підтримують, позивач наполягає на розірванні шлюбу, просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання додаткового строку на примирення, скільки вважає примирення є неможливим та просить суд позов задовольнити, шлюб розірвати.

З викладених у відзиві на позовну заяву пояснень відповідача та поданої заяви про надання строку на примирення вбачається, що відповідач категорично заперечує проти розірвання шлюбу та просить суд продовжити строк на примирення ще на три місяці.

З цього приводу суд зауважує, що з метою урахування інтересів малолітніх дітей сторонам надавалася можливість примиритися, однак як убачається з пояснень позивача, наданий судом строк для примирення не призвів до позитивних змін, примирення не відбулося. Позивач наполягає на розірванні шлюбу.

Також суд ураховує те, що згідно з поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, відносини між сторонами погіршилися з грудня 2025 року, коли сторони припинили шлюбні стосунки.

З огляду на діаметрально протилежні категоричні позиції сторін у цій справі, убачається, що за 9 місяців такі відносини (стосунки) не покращилися (не відновилися). Тому відсутні достатні підстави вважати, що вони покращаться (відновляться) за три місяці, у разі задоволення судом клопотання відповідача та продовження строку на примирення.

Таким чином, ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновків про те, що подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача та її вільній згоді на шлюб, а відтак у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на примирення слід відмовити, а позов про розірвання шлюбу - задовольнити.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

На підставі вищезгаданої норми клопотання позивача про залишення їй після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_6 » також слід задовольнити.

Оскільки у позовній заяві позивач просить судові витрати по сплаті судового збору залишити за нею, то суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, не вирішує питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного вище та керуючись ст. 24, 56, 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст. 12, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 265, 288, 352 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 лютого 2017 року Лановецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, відповідний актовий запис № 11 - розірвати.

3. Позивачу ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити прізвище «ОСОБА_6 ».

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: В. НАУМЧУК