Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №597/1213/26 — Заліщицький районний суд Тернопільської області

Справа №597/1213/26

Провадження №2/597/780/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання в порядку спадкування права власності,

У С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовною заявою до Товтенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання в порядку спадкування права власності, у якій просила визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування право власності на нерухоме майно яке складається з:

- 2/3 частини в спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,2224 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті ОСОБА_3 ;

- 1/3 частини в спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,2224 га, розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) після смерті ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до свідоцтв про право власності на будинковолодіння та технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 04.04.2002 року - ОСОБА_4 належала частки у спільній сумісній власності, ОСОБА_5 належала частки у спільній сумісній власності та ОСОБА_3 належала частки у спільній сумісній власності.

У тому числі на праві спільної сумісної власності розмір частки 1/1 належала ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 земельна ділянка, площею 0,2224 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Проте кожному у спільній сумісній власності належала частка у розмірі по кожному з вищезгаданих осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_6 , після чого відкрилася спадщина, до складу якої входило належне їй майно, у тому числі права співвласника земельної ділянки 0,2224 га.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 31.07.1980 року ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 її син ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняв спадщину у розмірі частки майна, однак свої спадкові права належним чином не оформив та свідоцтво про право на спадщину не отримав.

Відповідно до вищенаведеного ОСОБА_3 належало частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,2224 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину у розмірі частки майна після смерті якого прийняв ОСОБА_2 , оскільки звернувся у встановлений строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, відповідно до цього заведена 14 вересня 2020 року №125/2020 спадкова справа.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 . Спадщину у розмірі частки майна після смерті якого прийняв ОСОБА_2 , оскільки звернувся у встановлений строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, відповідно до цього заведена 12 лютого 2026 року №18/2026 спадкова справа.

Для оформлення спадщини у розмірі 1/1 частки цілого майна, а саме: земельної ділянки 0,2224 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, після смерті батька ОСОБА_4 та брата ОСОБА_3 позивач звернувся із відповідними заявами до Приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Лучків І.В., де йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у зв`язку з невизначеністю складу спадкового майна, та рекомендувала для вирішення питання звернутись до суду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю, проти ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні не заперечують.

Представник відповідача – Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області у підготовче судове засідання не з`явився, однак селищний голова подав до суду письмову заяву, в якій просить цивільну справу розглядати без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 24.08.2026 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у цивільній справі та визначила проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до положень ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання в порядку спадкування права власності підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно даних паспорта громадянина України серії № НОМЕР_2 орган, що видав 6110 від 16.01.2018 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 31.08.1980 року батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 15.03.2018 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 90 років, про що 15.03.2018 року Литячівською сільською радою Заліщицького району Тернопільської області складено відповідний актовий запис №6.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 07.09.2020 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 93 роки, про що 07.09.2020 року Дорогичівською сільською радою Заліщицького району Тернопільської області складено відповідний актовий запис №25.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 18.08.2025 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 60 років, про що 18.08.2025 року Центром надання адміністративних послуг Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області складено відповідний актовий запис №166.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №40616647 від 14.07.2015 року, земельна ділянка, площею 0,2224 га, розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належала на праві спільної сумісної власності розмір частки 1/1 ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу №НВ-6100512312026 від 15.07.2026 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки 256700 гривень 58 копійок.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 її син ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняв спадщину у розмірі частки майна, однак свої спадкові права належним чином не оформив та свідоцтво про право на спадщину не отримав. Відповідно до вищенаведеного ОСОБА_3 належало частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,2224 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину у розмірі частки майна після смерті якого прийняв ОСОБА_2 , оскільки звернувся у встановлений строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, відповідно до цього заведена 14 вересня 2020 року №125/2020 спадкова справа.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , спадщину у розмірі частки майна після смерті якого прийняв ОСОБА_2 , оскільки звернувся у встановлений строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, відповідно до цього заведена 12 лютого 2026 року №18/2026 спадкова справа.

Для оформлення спадщини у розмірі 1/1 частки цілого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,2224 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, після смерті батька ОСОБА_4 та брата ОСОБА_3 позивач звернувся з відповідними заявами до Приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Лучків І. В., де йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зв`язку з невизначеністю складу спадкового майна та рекомендовано для вирішення питання звернутись до суду.

Відповідачем по вищевказаній справі є: Товстенська селищна рада Чортківського району Тернопільської області, оскільки інших спадкоємців крім позивача ОСОБА_2 немає.

Тому іншого способу оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , окрім звернення до суду, у позивача немає.

V. Оцінка суду

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.3.4 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №24-753\0\4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст.357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця, беручи до уваги, що позивач згідно ч.1 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину у строки, визначені ч.1 ст.1270 ЦК України, вважаю що позовні вимоги щодо визнання за ним в порядку спадкування права власності ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право власності на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого в спільному майні, а в правовстановлюючому документи записано, що земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності.

Згідно ст.120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини. Спадкоємець не позбавлений законом такого права і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст.1216 ЦК України, є переходом права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Оскільки цільове призначення вищевказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, а частка померлої в будинковлодінні, яка йому належить становила, становила 1/3 частини, тому вважаю, законним визнання частки в земельній ділянці за померлим теж в розмірі частину в спільній сумісній власності цього нерухомого майна.

У постанові по справі №570/997/19 від 16.06.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на наступне. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст.392 ЦПК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Позовні вимоги мають оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

Вказане стверджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 року у справі № 127/23809/18.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою . Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Належно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно зі ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування” п.23 передбачає, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності судовому розгляду не підлягають. У разі відмови в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить з того, що дані правовідносини є спадковими, а позивач позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, тому його право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання відповідно до вимог положень п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Згідно матеріалів справи у ній відсутні дані, які б вказували, що визнання позову відповідачем – Товстенською селищною радою Чортківського району Тернопільської області суперечить вимогам закону.

За встановлених обставин справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні його спадкових справ, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 представник відповідача – Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області визнав позовні вимоги у повному обсязі, відтак останній має право на спадкування майна, яке належало померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

VI. Щодо розподілу судових витрат

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 15, 16, 81, 141, 197-200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 272-273, 321, 355, 370, ч.1 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.16, 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1233-1236, 1241, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1273, 1275, 1286, 1296-1297 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання в порядку спадкування права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителем АДРЕСА_2 , право власності на спадкове нерухоме майно, яке складається з: 2/3 частин в спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,2224 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителем АДРЕСА_2 , право власності на спадкове нерухоме майно, яке складається з: 1/3 частини в спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,2224 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122085600:02:001:0202, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 .

Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 10.09.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товстенська селищна рада Чортківського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: смт.Товсте вул.Українська 84 Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02045722.

Суддя В.М.ШЕВЧУК