Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №608/1442/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 608/1442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Борщівський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів посилаючись на те, що з відповідачем у них є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Барського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2024 року було видано виконавчий лист від 21.10.2024 року в справі №125/766/24 та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 15.04.2024, і до досягнення дитиною повноліття.

З метою примусового виконання рішення суду, оскільки боржник аліменти в добровільному порядку не сплачував, виконавчий лист від 21.10.2024 року виданий Барським районним судом, пред`явлено до виконання в Борщівський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2025 року, яку надіслано сторонами для відома та відповідного виконання боржником ОСОБА_2 .

Позивач зазначила, що відповідач не належно виконує рішення Барського районного суду від 18.09.2024 року в справі №125/766/24, внаслідок чого станом на березень 2026 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 49 277,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів виданим Борщівським відділом ДВС від 18.03.2026 року по виконавчому провадження №78383139.

Пеня за невиконання рішення Барського районного суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2 становить 190 807,13 грн. відповідно до постанови про арешт майна боржника від 05.02.2026 року накладено арешт на майно боржника в межах суми звернення стягнення в сумі 90 598, 10 грн.

Всупереч всіх заходів з примусового виконання рішення суду вжитих органами державної виконавчої служби, відповідачем не погашено заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .

А тому, просила суд стягнути із відповідача неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів по рішенню суду в справі №125/766/24 за період 15 квітня 2024 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 49 277,00 грн.

Позовна заява подана до Чортківського районного суду ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 травня 2026 року справу №608/1442/26 передано за підсудністю на розгляд до Борщівського районного суду Тернопільської області.

До Борщівського районного суду Тернопільської області справа №608/1442/26 надійшла на розгляд 26 червня 2026 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 26 червня 2026 року по справі визначено склад суду та передано головуючій судді Губіш О. А.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 24 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, позовну заяву з додатками, ухвалу суду про відкриття провадження, відповідач отримав 01 липня 2026 року.

На момент розгляду справи судом відповідачем відзиву на позов, будь-яких заяв, клопотань подано не було.

За таких обставин, дослідивши доводи, надані в обгрунтування позову, матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст.ст. 182, 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, право на утримання припиняється у разі припинення навчання; при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інші обставини що мають істотне значення.

Як встановлено судом, сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16 березня 2021 року.

На підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 24 серпня 2024 року, актовий запис №123, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

Згідно довідки №188 від 16.06.2025, виданої старостою Верхівського старостинського округу Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, встановлено, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 .

18 вересня 2024 року Барським районним судом Вінницької області винесено рішення у цивільній справі №125/766/24, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 15.04.2024, і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі рішення Барського районного суду Вінницької області від 18.09.2021 року у цивільній справі №125/766/24 видано виконавчий лист.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2025 року встановлено, що на підставі виконавчого листа №125/766/24 виданого 18.09.2024 року Барським районним судом Вінницької області відкрито виконавче провадження.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника від 05.02.2026 року у ВП №78383139 вбачається, що борг по аліментах не погашено та на підставі ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Л. Поліщук накладено арешт на майно, яке належить боржнику ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення в сумі 90 598, 10 грн.

Як слідує з розрахунку заборгованості по аліментах від 18 березня 2026 року, у виконавчому провадженні №78383139 наданого головним державним виконавцем Борщівського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_2 за аліментами, нарахована на підставі виконавчого листа у справі №125/766/24, за період з квітень 2024 року по березень 2026 року становить 11 918,00 грн.

Відповідно до розрахунку пені з несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з 15 травня 2024 року по 31 грудня 2025 року включно, по виконавчому провадженню №78383139, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 190 807, 13 грн.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Главою 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.07.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.ст. 183-184 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи з аналізу норм глави 549 Цивільного кодексу України неустойка (пеня) це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 Сімейного кодексу України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 Сімейного кодексу України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць, також, буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Виходячи з того, що законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Враховуючи викладене, з урахування висновків Верховного Суду, суд вважає, що розрахунок заборгованості по аліментам необхідно здійснити наступним чином: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.

Відповідач не надав жодних вагомих доказів, що матеріальний або сімейний стан відповідача не дозволяв йому сплачувати своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі по аліментах на підставі вищевказаного судового рішення.

Враховуючи встановлені фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку, що вина відповідача у простроченні сплати аліментів наявна та вбачається з матеріалів справи, оскільки останній знав про існування судового рішення про стягнення з нього на користь позивачки аліментів, натомість не здійснював жодних платежів в рахунок погашення боргу по аліментам.

Відповідач у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.

Отже, використовуючи вищенаведені правила для обрахунку пені зі сплати аліментів, суд бере за основу наданий розрахунок державного виконавця заборгованості за аліментами, станом на 18 березня 2026 року.

У вказаному розрахунку державного виконавця чітко відображений хід нарахування аліментів за період з квітня 2024 року по березень 2026 року, відповідач за період з квітня 2024 року по грудень 2025 року не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості зі сплати аліментів, а тому розрахунок заборгованості по аліментам необхідно здійснити наступним чином: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %, при цьому суд погоджується із розрахунком здійснений позивачкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, розмір заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2024 року по березень 2026 року, з врахуванням ч. 1 ст. 196 СК України становить 49 277,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які вагомі докази щодо наявності у відповідача обставин, які є підставою для можливого зменшення розміру неустойки, а також з урахуванням обмежень, встановлених ч.1 ст. 196 СК України, суд дійшов до висновку, що підстави для зменшення розміру неустойки відсутні і стягненню підлягає неустойка у розмірі 49 277,00 грн, що відповідає 100 % розміру заборгованості зі сплати аліментів. При цьому суд бере до уваги, що відповідач чітко обізнаний про те, що має певний обов`язок утримувати дитину, а саме сплачувати щомісячно аліменти на її утримання, призначені рішенням суду, свідомо нехтує своїм обов`язком з утримання дитини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2024 року по березень 2026 року в розмірі 49 277,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із чим, оскільки в даних правовідносинах позивачка звільнена від сплати судових витрат і відсутні інші особи, які їх понесли, судові витрати необхідно стягнути із відповідача у розмірі 1331,20 грн судового збору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 182-183, 192, 196 Сімейного кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Пищатинці, Чортківського району Тернопільської області, в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за рішенням суду Барського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2024 року, за період з 15 квітня 2024 року по зі грудня 2025 року в розмірі 49 277 (сорок сім тисяч двісті сімдесят сім) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять один) грн 20 (двадцять) коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуюча: