Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №950/1734/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1734/26

Номер провадження 2-а/950/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Бакланова Р. В.

за участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедин Сумської області адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації,

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі представника Скрипки Артема Володимировича звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження останнього у праві керування транспортними засобами під час мобілізації. Позовна заява за вихідним № 2/2208 сформована в підсистемі «Електронний суд» 17 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено порядок її розгляду відповідно до статті 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач просить тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві керування транспортними засобами під час мобілізації до виконання або відкликання вимоги ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2/1150 від 25 квітня 2026 року. Рішення в частині тимчасового обмеження позивач просить допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є громадянином України, військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . На адресу відповідача направлено повістку № 6767084 про прибуття 26 березня 2026 року для проходження медичного огляду. Поштове відправлення повернуто з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою, а відповідач за викликом не прибув.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язків військовозобов`язаного позивач звернувся до органів Національної поліції щодо здійснення його адміністративного затримання та доставлення. Листом ВП № 3 м. Лебедин Сумського РУП ГУНП в Сумській області № 60230-2026 від 04 квітня 2026 року повідомлено про неможливість здійснення таких заходів, оскільки відповідач за вказаною адресою не проживає кілька років, а точне місце його перебування невідоме.

Після отримання відповіді поліції відповідачу направлено вимогу № 2/1150 від 25 квітня 2026 року про виконання обов`язку військовозобов`язаним, якою запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 11 травня 2026 року о 10 годині 00 хвилин. Поштове відправлення з вимогою повернуто з причини відсутності одержувача за вказаною адресою. Визначеного у вимозі обов`язку відповідач, за твердженням позивача, не виконав, відомостей про поважні причини неприбуття не надав.

Позивач посилається на рапорти службових осіб від 11 та 21 травня 2026 року, дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, поштові документи і відомості регіонального сервісного центру ГСЦ МВС про наявність у відповідача посвідчення водія. Вважає, що вжиті до звернення до суду заходи не забезпечили виконання відповідачем обов`язку, а тому необхідне тимчасове обмеження його права керування транспортними засобами.

Відповідно до частини сьомої статті 283-2 КАС України за ініціативою суду чи клопотанням сторони розгляд цієї категорії справ може здійснюватися з проведенням судового засідання. Неприбуття належно повідомлених учасників не перешкоджає розгляду. Застосування цього правила передбачає встановлення судом належного повідомлення відповідного учасника.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позову, оцінивши кожен доказ окремо та докази в їх сукупності, приходить до такого висновку.

Відповідно до статті 65 Конституції України: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України». Ця норма встановлює конституційну основу обов`язків громадян у сфері оборони держави, які конкретизуються законодавством про військовий обов`язок, військову службу та мобілізацію.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням громадянином мобілізаційних обов`язків та застосуванням установленого законом заходу забезпечення їх виконання.

Водночас відповідно до частини другої статті 19 Конституції України державні органи і посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Тому сама наявність мобілізаційного обов`язку не усуває необхідності перевірити законність виклику, дотримання процедури направлення вимоги та наявність усіх установлених законом умов судового обмеження права.

Стаття 2 КАС України визначає завдання адміністративного судочинства, серед яких справедливе і неупереджене вирішення публічно-правових спорів та ефективний захист прав особи. У справі за позовом суб`єкта владних повноважень суд зобов`язаний перевірити доведеність підстав для втручання у право громадянина, необхідність такого втручання та його співмірність із метою, для якої відповідне повноваження надано законом.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами є дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Статті 73–76 цього Кодексу встановлюють вимоги належності, допустимості, достовірності й достатності доказів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. У цій категорії справ обов`язок позивача довести передумови застосування обмеження додатково закріплений частиною восьмою статті 283-2 КАС України. Неподання відповідачем заперечень саме собою не означає визнання позову та не звільняє позивача від доказування.

За статтею 90 КАС України суд оцінює докази на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження. Жодний доказ не має наперед установленої сили. Відомості позовної заяви перевіряються за документами, на які посилається позивач, а розбіжності між ними підлягають самостійній оцінці.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . В облікових матеріалах та вимозі зазначено адресу: АДРЕСА_1 .

Відомості військового обліку мають значення для встановлення статусу відповідача, органу ведення його обліку та адреси, використаної для направлення кореспонденції. При цьому сам запис у реєстрі про порушення правил військового обліку не замінює перевірки конкретного обов`язку, який особа не виконала, та доказів її належного виклику.

Частина перша статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов`язки громадян з`являтися за викликом відповідних органів та проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби в установленому порядку. Частина третя цієї статті регулює обов`язки громадян під час мобілізації щодо прибуття у строки, визначені отриманими документами про виклик. Зазначені положення застосовуються до відповідача як до військовозобов`язаного з урахуванням мети та змісту конкретного виклику.

Повістка № 6767084 містить відомості про виклик ОСОБА_1 на 26 березня 2026 року о 09 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , для проходження медичного огляду. Суд оцінює цей документ як доказ змісту виклику, часу і місця прибуття та особи, якій виклик адресовано.

Додані конверт, опис вкладення та матеріали поштового відстеження стосуються направлення зазначеної повістки. За роздруківкою відстеження відправлення 0505574498095 відмітку про відсутність одержувача за адресою відображено 17 березня 2026 року, а повернення відправнику відображено 24 березня 2026 року. Ці дані не збігаються з наведеною в позовній заяві датою повернення 07 квітня 2026 року. Для встановлення послідовності поштових подій суд бере до уваги зміст документів оператора поштового зв`язку.

Пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачає випадки належного підтвердження оповіщення при надсиланні повістки поштою. Юридичне значення відмітки про відсутність адресата залежить також від того, чи використано адресу, повідомлену військовозобов`язаним, або його зареєстровану адресу за відсутності повідомлення про іншу адресу.

Оцінюючи лист ВП № 3 м. Лебедин Сумського РУП ГУНП в Сумській області № 60230-2026 від 04 квітня 2026 року, суд установлює, що орган поліції розглянув звернення № Е5021956 від 01 квітня 2026 року про адміністративне затримання та доставлення відповідача. За результатами вжитих заходів установити місцезнаходження ОСОБА_1 та доставити його не вдалося, оскільки він за вказаною адресою не проживає кілька років і точне місце його перебування невідоме.

Цей лист походить від компетентного органу поліції, містить посилання на конкретне звернення, дані відповідача та причини неможливості доставлення. Суд визнає його належним доказом виконання позивачем попереднього етапу процедури, встановленої статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас лист поліції не підміняє доказів належного вручення подальшої вимоги.

Стаття 27 зазначеного Закону встановлює послідовність заходів впливу у разі невиконання громадянином мобілізаційних обов`язків. Вона передбачає звернення до поліції, отримання письмової відповіді про неможливість адміністративного затримання та доставлення, направлення вимоги про виконання обов`язку та, за умов її невиконання, звернення до суду.

На листі поліції наявна вхідна відмітка ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21 квітня 2026 року. Вимогу направлено 25 квітня 2026 року. Таким чином, дата складення відповіді поліції та дата її отримання позивачем не є тотожними. Послідовність отримання відповіді та направлення вимоги оцінюється з урахуванням саме відмітки про надходження листа до позивача.

Досліджена судом вимога № 2/1150 від 25 квітня 2026 року оформлена за формою, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 червня 2024 року № 430, містить персональні дані відповідача, його адресу, найменування органу, місце, дату і час прибуття, перелік документів, які необхідно мати при собі, та роз`яснення наслідків невиконання. Відповідача викликано на 11 травня 2026 року о 10 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вимога є індивідуально визначеним документом, адресованим ОСОБА_1 . Саме її невиконання становить безпосередню підставу заявленого позову. Суд не ототожнює цю вимогу з первинною повісткою, оскільки зазначені документи мають різне місце у передбаченій законом процедурі.

Копія поштового розрахункового документа від 25 квітня 2026 року підтверджує прийняття рекомендованого відправлення R422000012701 на ім`я ОСОБА_1 до с. Малий Вистороп. Поштові документи в сукупності з копією вимоги та відповідними рапортами дозволяють співвіднести це відправлення з вимогою № 2/1150.

Згідно з даними АТ «Укрпошта», 29 квітня 2026 року за зазначеним поштовим ідентифікатором зафіксовано повернення відправнику з причини «Одержувач відсутній за вказаною адресою». Фактичне вручення повернутого відправлення відображено 01 травня 2026 року. Отже, для визначення юридичного дня вручення вимоги слід розмежовувати дату відмітки про неможливість вручення та дату одержання повернутого листа самим відправником.

Частина третя статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надає юридичне значення не лише особистому одержанню вимоги, але й поштовій відмітці про неможливість її вручення за адресою, визначеною відповідно до цієї норми. Тому за підтвердженої належності адреси сама відсутність особистого підпису відповідача про одержання не спростовує вручення вимоги у встановленому законом значенні.

Застосування цієї норми не потребує припущення про умисне ухилення від одержання листа. Юридичний наслідок пов`язаний із передбаченою законом поштовою подією та належною адресою. За дотримання цих умов невручення листа особисто не перешкоджає подальшому застосуванню процедури, установленої статтею 27 Закону.

ОСОБА_2 від 11 травня 2026 року № 1/1808/1 містить відомості про невиконання ОСОБА_1 вимоги № 2/1150 від 25 квітня 2026 року, неприбуття у визначений строк та повернення поштового відправлення. Суд оцінює його як службовий документ, що фіксує результати перевірки виконання вимоги, у взаємозв`язку з первинними поштовими матеріалами.

Рапорт від 21 травня 2026 року № 1/1976/1 повторно фіксує неприбуття відповідача та відсутність від нього повідомлень про причини неприбуття. У цьому рапорті дата вимоги зазначена як 17 квітня 2026 року, тоді як сама вимога № 2/1150 датована 25 квітня 2026 року. За збігу даних відповідача, номера вимоги, поштового ідентифікатора та визначеної дати явки суд оцінює рапорт щодо тієї вимоги, копію якої подано, без перенесення помилково зазначеної дати до встановлених обставин справи.

Наведений повторний рапорт підтверджує стан невиконання вимоги на дату його складення, але не є новою вимогою та не започатковує нового строку звернення до суду. Внутрішня фіксація вже відомого факту має доказове значення, проте сама собою не змінює моменту виникнення права на позов.

Частина четверта статті 27 Закону передбачає десять календарних днів для добровільного виконання обов`язку з дня вручення вимоги. Частина друга статті 283-2 КАС України встановлює тридцятиденний строк звернення до суду, а стаття 270 цього Кодексу визначає спеціальні правила його обчислення і наслідки пропуску.

Оцінюючи наявність у відповідача спеціального права, яке позивач просить обмежити, суд бере до уваги лист регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, що містить відомості Єдиного державного реєстру МВС станом на 23 квітня 2026 року. За цими відомостями ОСОБА_1 видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 18 серпня 2012 року категорій «В, С».

Зазначений документ надано органом, до компетенції якого належить ведення відповідних відомостей, та він безпосередньо підтверджує набуття відповідачем права керування транспортними засобами. Наявність у листі даних інших осіб не змінює значення його частини, яка стосується відповідача.

Частина дев`ята статті 283-2 КАС України передбачає відмову в застосуванні обмеження, якщо воно позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування або якщо транспортний засіб використовується у зв`язку з інвалідністю особи чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I, II групи або дитини з інвалідністю.

Рапорт оператора відділення рекрутингу та комплектування ОСОБА_3 від 21 травня 2026 року містить результати перевірки відомостей реєстру про інвалідність відповідача та перебування на його утриманні відповідних осіб. Згідно з рапортом такі відомості в реєстрі відсутні. Суд ураховує межі цього доказу: він підтверджує результат перевірки реєстрових даних, але не є універсальним доказом відсутності всіх передбачених законом винятків.

За встановленої судом відсутності обставин, передбачених частиною дев`ятою статті 283-2 КАС України, наявність посвідчення водія категорій «В, С» сама собою не свідчить, що відповідач працює водієм і буде позбавлений основного законного джерела засобів для існування. Такий висновок має ґрунтуватися на конкретних відомостях про діяльність особи, а не лише на переліку відкритих категорій.

Документ, поданий під назвою «Виписка з ЄДР», фактично є витягом із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29 березня 2022 року № 199 щодо призначення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд ураховує його відповідно до фактичного змісту; цей документ не є витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та не підтверджує порушення відповідачем мобілізаційних обов`язків.

Платіжною інструкцією № 1761 від 10 червня 2026 року підтверджено сплату ІНФОРМАЦІЯ_6 судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. за позовом ІНФОРМАЦІЯ_5 до ОСОБА_1 . Суд оцінює цей документ щодо виконання обов`язку зі сплати збору, а не як доказ обґрунтованості позовних вимог чи дати звернення до суду.

Перевіряючи пропорційність заходу, суд виходить із того, що тимчасове обмеження права керування передбачено спеціальним законом та спрямовано на забезпечення виконання конкретної вимоги військовозобов`язаним. Воно не є адміністративним стягненням у виді позбавлення права керування та не визначається судом на довільний каральний строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 при оцінці втручання у права особи розглядала вимоги законності, необхідності та пропорційності такого втручання. Суд ураховує цей підхід як загальний стандарт перевірки обмеження прав, а не як висновок щодо застосування статті 283-2 КАС України, оскільки зазначена справа стосувалася інших правовідносин.

У цій справі метою заходу є забезпечення виконання вимоги № 2/1150 від 25 квітня 2026 року в інтересах належної організації мобілізації та оборони держави. Звернення до поліції не забезпечило доставлення відповідача, а направлення індивідуальної вимоги не привело до виконання зазначеного в ній обов`язку. Саме послідовність попередніх заходів та їх результат мають значення для оцінки необхідності судового втручання.

Обмеження припиняється у зв`язку з виконанням або відкликанням конкретної вимоги. Такий спосіб визначення тривалості пов`язує захід із його метою та не дозволяє зберігати обмеження після усунення передбаченої законом підстави. Відповідач може виконати вимогу або скористатися встановленими законом засобами захисту, якщо вважає її незаконною.

Суд при цьому не виходить із припущення, що будь-яке обмеження права керування є малозначним для особи. Його співмірність визначається індивідуально, з урахуванням установлених обставин та відсутності законодавчо передбачених винятків. За доведеності цих умов тимчасове обмеження відповідає меті забезпечення виконання мобілізаційного обов`язку.

Наявність або відсутність окремої постанови про адміністративне стягнення не усуває обов`язку суду перевірити передбачені пунктом 1 частини восьмої статті 283-2 КАС України обставини. Саме посилання позивача на порушення правил військового обліку не замінює доказів відповідного порушення законодавства про мобілізацію. Правова оцінка надається встановленій поведінці особи та її зв`язку з невиконаним обов`язком.

За результатами оцінки доказів та встановлення зазначених вище обов`язкових передумов суд приходить до висновку, що позивач вжив передбачених законом попередніх заходів, вимога про виконання обов`язку доведена до відповідача в установленому законом порядку, а визначений нею обов`язок не виконано. Підстав для застосування винятків, які унеможливлюють обмеження, судом не встановлено.

Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення має бути законним і обґрунтованим, тобто відповідати нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуватися на повно та всебічно з`ясованих обставинах справи. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову та тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або відкликання вимоги № 2/1150 від 25 квітня 2026 року.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Сплачений за подання позову судовий збір до таких витрат не належить. Відомостей про понесення витрат на свідків або експертизи надані матеріали не містять, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Частина дванадцята статті 283-2 КАС України передбачає негайне виконання рішення в установленому законом порядку. Відповідно до частини чотирнадцятої цієї статті подання апеляційної скарги не перешкоджає його виконанню. Зазначені приписи підлягають застосуванню до постановленого судом тимчасового обмеження.

Керуючись статтями 19, 65 Конституції України, статтями 22, 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтями 2, 9, 20, 72–77, 90, 139, 241–246, 250, 255, 268–272, 283-2, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації задовольнити.

Тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або відкликання вимоги ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2/1150 від 25 квітня 2026 року про виконання обов`язку військовозобов`язаним.

Рішення суду в частині тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами підлягає негайному виконанню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Подання апеляційної скарги на це рішення не перешкоджає його виконанню.

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження, зазначене в позові: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса, зазначена в позові: АДРЕСА_1 .

Суддя: РОМАН БАКЛАНОВ