Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №950/2048/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2048/26

Номер провадження 2-а/950/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації,

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить тимчасово обмежити відповідача у праві керування транспортними засобами під час мобілізації до виконання зобов`язань за вимогою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/1596 від 05 червня 2026 року або її відкликання та допустити рішення до негайного виконання. Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 09 липня 2026 року.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прибув за повісткою для проходження медичного огляду, а після повідомлення органом поліції про неможливість його адміністративного затримання та доставлення не виконав направленої йому вимоги. Позивач посилається на поштові документи, відповідь поліції, відомості військового обліку та рапорти посадових осіб. Також зазначає про наявність у відповідача посвідчення водія та відсутність у реєстрі відомостей про обставини, пов`язані з інвалідністю, які перешкоджають застосуванню обмеження.

03 серпня 2026 року до суду надійшло письмове повідомлення ОСОБА_1 про неможливість прибуття в судове засідання, призначене на 15 вересня 2026 року, у зв`язку з перебуванням у лавах Національної гвардії України. До повідомлення додано копію довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 29 липня 2026 року про проходження військової служби.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені відомості про реєстрацію місця проживання підтверджено відповіддю Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Лебединської міської ради від 13 липня 2026 року № 1549/08.1-10, наданою на запит суду.

20 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено відповідачу повістку № 6879232 про прибуття 09 квітня 2026 року для проходження медичного огляду. Позивач пов`язує належне оповіщення відповідача з поштовою відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою від 01 квітня 2026 року та зазначає про його неприбуття у визначений повісткою строк.

У зв`язку з неприбуттям відповідача до органу поліції направлено звернення № E5176548 від 29 квітня 2026 року щодо адміністративного затримання та доставлення. Листом відділення поліції № 3 Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 01 травня 2026 року № 78197-2026 повідомлено про неможливість здійснення доставлення ОСОБА_1 , оскільки його місцезнаходження встановити не вдалося.

05 червня 2026 року оформлено вимогу № 2/1596 про виконання обов`язку військовозобов`язаним, резервістом. Нею ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , на 10 годину 00 хвилин 20 червня 2026 року. У вимозі наведено посилання на частини першу, третю статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перелік документів, які належало мати при собі, та роз`яснено наслідки невиконання вимоги.

Вимогу направлено поштовим відправленням № R422000031951. Згідно з наданими поштовими матеріалами відправлення повернуто з відміткою від 18 червня 2026 року про відсутність одержувача за вказаною адресою. Невиконання вимоги позивач підтверджує, зокрема, рапортом від 22 червня 2026 року та рапортом від 01 липня 2026 року, в якому відображено стан виконання вимоги на 30 червня 2026 року.

Рапортом оператора відділення рекрутингу та комплектування від 01 липня 2026 року зафіксовано відсутність у відповідній інформаційній системі відомостей про інвалідність відповідача та перебування на його утриманні осіб з інвалідністю. Відповідь регіонального сервісного центру ГСЦ МВС від 04 червня 2026 року підтверджує видачу ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 14 грудня 2022 року, категорії В1, В, С1, С.

Разом із тим довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 29 липня 2026 року № 1138 підтверджено, що солдат ОСОБА_1 з 27 липня 2026 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ІНФОРМАЦІЯ_4 . Довідку підписано начальником відділення кадрової роботи військової частини майором ОСОБА_3 та скріплено печаткою.

Цей документ містить відомості про конкретну особу, вид служби, військову частину та дату початку проходження служби. Його зміст узгоджується з письмовим повідомленням відповідача, яке надійшло до суду 03 серпня 2026 року. У наданих матеріалах немає доказів, які спростовують зазначені відомості або свідчать про звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Суд визнає довідку належним письмовим доказом проходження відповідачем військової служби.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України належить до обов`язків громадян України. Водночас, за статтею 19 Конституції України, здійснення владних повноважень має ґрунтуватися на законі та відбуватися в установлених ним межах і спосіб. Тому обмеження права особи потребує доведених законних підстав у конкретній справі.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає обов`язки громадян під час мобілізації, у тому числі щодо прибуття за викликом уповноважених органів. Стаття 27 цього Закону передбачає послідовність заходів реагування на невиконання відповідних обов`язків: звернення до поліції щодо адміністративного затримання та доставлення, направлення вимоги після одержання повідомлення про неможливість доставлення та звернення до суду за умови невиконання вимоги протягом установленого законом строку.

Особливості розгляду такого позову встановлено статтею 283-2 КАС України. Частина восьма цієї статті покладає на позивача обов`язок довести сукупність передумов обмеження: невиконання обов`язків, визначених частиною третьою статті 22 названого Закону, та вчинення правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, неможливість доставлення поліцією, вручення вимоги і невиконання зазначеного в ній обов`язку. Недоведеність необхідних передумов тягне відмову в позові.

Встановлення обмеження лише до виконання або відкликання вимоги, передбачене частиною одинадцятою статті 283-2 КАС України, характеризує його як тимчасовий засіб забезпечення виконання обов`язку. Звідси суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про застосування такого заходу необхідно оцінити не тільки події, які передували зверненню до суду, а й наявність потреби у спонуканні особи до виконання відповідного обов`язку на час вирішення спору.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби є формою виконання військового обов`язку. Закон розрізняє військовослужбовців, які проходять військову службу, та військовозобов`язаних, які перебувають у запасі. Військова служба за призовом під час мобілізації є одним із передбачених законом видів військової служби.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 37 цього Закону передбачено зняття з військового обліку військовозобов`язаних громадян, яких призвано чи прийнято на військову службу. Отже, призов та початок проходження служби мають самостійні правові наслідки для статусу особи. Відомості про її попереднє перебування на обліку військовозобов`язаних необхідно оцінювати з урахуванням наступного набуття статусу військовослужбовця.

За правилами статей 72, 73, 76, 77 та 90 КАС України висновки суду мають ґрунтуватися на належних і достатніх доказах, оцінених у взаємному зв`язку. Жоден доказ не має наперед установленої сили. У цій категорії справ спеціальний обов`язок доведення підстав обмеження права покладено саме на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Оцінюючи подані позивачем матеріали, суд зазначає, що повістка, поштові документи та вимога підтверджують вчинення дій щодо виклику відповідача у період до його призову. Відповідь поліції стосується можливості встановити місцезнаходження і доставити відповідача у травні 2026 року. Ці документи не містять відомостей про його статус після 27 липня 2026 року і не спростовують довідки військової частини.

Рапорти про неприбуття та невиконання вимоги відображають обставини, які існували у червні та на початку липня 2026 року. Їх зміст не дає підстав автоматично поширювати висновок про триваюче невиконання мобілізаційних обов`язків на наступний період, коли особу вже призвано і вона проходить військову службу. Так само попередні відомості інформаційної системи військового обліку не можуть переважати документ військової частини про пізнішу зміну правового статусу відповідача лише з огляду на походження цих відомостей із реєстру.

Суд враховує, що позов подано до початку військової служби ОСОБА_1 . Тому довідка від 29 липня 2026 року сама по собі не доводить поважності причин його неприбуття за викликами у квітні та червні 2026 року. Проте предметом цієї справи є застосування обмеження на майбутнє. Вирішення питання про адміністративну відповідальність за попередні дії або бездіяльність не входить до предмета заявленого позову.

За встановлених обставин ОСОБА_1 фактично виконує військовий обов`язок шляхом проходження служби за призовом під час мобілізації. Позивач не обґрунтував, який саме обов`язок у межах вимоги від 05 червня 2026 року потребує забезпечення шляхом обмеження права керування після призову відповідача, та не надав доказів необхідності застосування цього заходу з урахуванням його статусу військовослужбовця.

Суд не ототожнює проходження військової служби з автоматичним звільненням від усіх установлених законом обов`язків. Однак у цій справі вимогу адресовано відповідачу як військовозобов`язаному з метою забезпечення мобілізаційних заходів. Продовження застосування до нього відповідного механізму примусу після фактичного призову потребує конкретного правового та доказового обґрунтування. Самого посилання на попереднє неприбуття для цього недостатньо.

Наявність посвідчення водія підтверджує існування права, обмеження якого просить позивач, але не доводить необхідності втручання в це право. Рапорт про відсутність у реєстрі відомостей щодо інвалідності також не встановлює позитивних підстав для задоволення позову. Відсутність окремих винятків, передбачених частиною дев`ятою статті 283-2 КАС України, не усуває обов`язку довести передумови застосування обмеження.

Довіреність на представника та витяг із наказу про призначення керівника позивача стосуються повноважень на представництво. Вони не підтверджують обставин невиконання відповідачем обов`язків після його призову і не змінюють оцінки довідки військової частини.

Встановлення обмеження за таких обставин не забезпечувало б доведеної у справі актуальної потреби мобілізації, а фактично надавало б цьому заходу карального значення за попереднє неприбуття. Таке застосування не відповідає призначенню тимчасового обмеження та вимозі пропорційності втручання у права особи. Державний інтерес у виконанні відповідачем військового обов`язку в цій справі вже реалізується через проходження ним військової служби.

Окремо суд зазначає, що довідка засвідчує факт проходження служби, але не містить відомостей про виконання саме вимоги № 2/1596 від 05 червня 2026 року у визначеному нею порядку або про її відкликання. Документів, які встановлюють зазначені обставини як підставу закриття провадження за частиною десятою статті 283-2 КАС України, у матеріалах немає. Тому суд вирішує позов по суті, оцінюючи доведеність підстав запитуваного обмеження з урахуванням підтвердженого статусу відповідача.

Таким чином, сукупність досліджених доказів не підтверджує необхідних підстав для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами на час вирішення справи. Вирішальне значення має документально підтверджене проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації, якому подані позивачем матеріали не суперечать. Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Оскільки підстав для встановлення обмеження немає, клопотання про негайне виконання рішення в частині такого обмеження задоволенню також не підлягає.

Підстав для стягнення з відповідача судових витрат позивача відповідно до статті 139 КАС України немає. Документально підтверджених витрат відповідача, які підлягали б відшкодуванню в цій справі, не заявлено. Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 283-2 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів. Оскільки справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя: РОМАН БАКЛАНОВ