Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №591/1305/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/1305/26

Провадження № 2-а/591/29/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, м. Суми, код ЄДРПОУ 40108777,

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

установив:

11.02.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшов адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому позивач просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії ЕНА №6634048 від 08.02.2026.

Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, оскаржувана постанова винесена з порушенням його прав та правових гарантій, не відповідає фактичним обставинам справи є незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою від 16.02.2026 позов залишений без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.02.2026 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків з доказами їх усунення, просив відкрити провадження у справі.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24.02.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті постановлено розпочати з 09.03.2026, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 13.05.2026 у порядку статті 48 КАСУ позивачу запропоновано надати згоду на заміну відповідача.

Ухвалою суду від 01.06.2026 (з урахуванням ухвали від 17.08.2026 про виправлення описки) замінено неналежного відповідача у справі ОСОБА_2 на належного – ГУНП в Сумській області.

28.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує, зазначає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог законодавства, поліцейськими були дотримані вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а тому відсутні підстави для її скасування.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, надані учасниками на підтвердження їх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.02.2026 поліцейським ВП № 1 (с. Недригайлів) Роменського РУП ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Куток Володимиром Миколайовичем була винесена постанова серії ЕНА № 6634048 про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. Згідно з цією постановою встановлено порушення позивачем пункту 2.9.в Правил дорожнього руху (ПДР), а саме: керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим, що є правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Позивач не погодився з діями працівників поліції та скористався своїм правом на судовий захист, оскарживши до суду винесену відносно нього постанову поліцейського про накладення адміністративного стягнення.

При вирішенні справи суд застосовує норми права, передбачені Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про національну поліцію», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 тощо.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приписами статті 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до приписів частини першої статті 121-3 КУпАП відповідальність за зазначеною статтею настає у разі керування або експлуатації транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є, зокрема, наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як зазначено вище, стаття 72 КАС України визначає поняття доказів та джерела доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, відповідач не має можливості надати суду відеозапис з місця вчинення адміністративного правопорушення, яке мало місце 08.02.2026, що здійснювався на нагрудні відеореєстратори поліцейських через обмежений строк зберігання таких відеозаписів.

Також відповідачем наголошено на неможливості відібрати письмові пояснення безпосередньо у поліцейського Куток В.М., яким було складено оскаржувану постанову, оскільки він проходить службу в іншому відділенні поліції.

Відтак на підтвердження обставин, викладених у оскаржуваній постанові, відповідачем не подано до суду жодного належного і допустимого доказу, хоча норми КАСУ саме на нього покладають обов`язок доведення правомірності оскаржуваної постанови.

При цьому поданий позивачем відеозапис суд не може прийняти до уваги при розгляді справи, оскільки він не відповідає критеріям належності і допустимості доказів.

Відповідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно частини другої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци 1-3 пункту 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26.02.2019 № 1-р/2019.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (пункт 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність і законність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, тому оскаржувану постанову слід скасувати.

Згідно частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи те, що обставини, вказані у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не підтверджені належними і допустимими доказами, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Сумській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6 ,8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського ВП № 1 (с. Недригайлів) Роменського РУП ГУНП в Сумській області старшого сержанта поліції Куток Володимира Миколайовича серії ЕНА № 6634048 від 08.02.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 1190 грн за частиною першою статті 121-3 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, м. Суми, код ЄДРПОУ 40108777на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів (частина четверта статті 286 КАСУ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Зеря