Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №490/5280/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5280/26

н\п 2/490/4044/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

В обґрунтування вимог позивачка зазначає про те, що 01.07.2020 року рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 01.07.2020 у справі № 648/750/20 з відповідача ОСОБА_2 на мою користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.03.2020 до досягнення дитиною повноліття.

На виконанні Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №62734729 щодо примусового виконання зазначеного рішення суду.

Відповідач свої обов`язки щодо утримання дитини належним чином не виконує, аліменти систематично не сплачує. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем, заборгованість станом на 22.04.2026 рокустановить 253976,27 грн. Оскільки відповідач протягом тривалого часу не сплачував аліменти, розмір пені досяг передбаченого законом максимального розміру — 100 відсотків суми заборгованості. За такого, позивачка просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення по сплаті аліментів в розмірі253976,27 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

10.06.2026року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 11.06.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

12.06.2026 року позивачкою було усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 16.06.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, призначено проведення підготовчого засідання на 17.08.2026 року о 09:30 год.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.08.2026 року о 13:45 годин (після проведення підготовчого засідання), згідно відомостейавтоматизованої системи документообігу суду «Д-3», до суду відповідачем надано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідачу з електронного сповіщення у застосунку «Дія» стало відомо, що підготовче засідання у справі призначено на 17.08.2026 року о 09:30 годин. Зазначає, що він не отримував ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів засобами поштового зв`язку, за такого позбавлений можливості дізнатися про суть позовних вимог, ознайомитися з наданими позивачем доказами та, відповідно, підготувати відзив на позовну заяву згідно з вимогами ст. 178 ЦПК України.

19.08.2026 року від позивачки найшло заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що при подачі позовної заяви відповідача належним чином повідомлено про наявність зазначеного позову, що підтверджується відповіддю №36193335 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС та квитанцією №7464870 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету Користувача ЄСІТС. Окрім цього, позивачка зазначає, що ЄСІТС (Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система) та державний портал «Дія» пов`язані через електронну ідентифікацію та інтеграцію державних сервісів, застосунок «Дія» надсилає сповіщення про нові судові справи, виклики або накладені штрафи, що дозволяє оперативно переглядати інформацію, а також всі документи з електронного кабінету ЄСІТС додатково надсилаються на електронну пошту зазначену у кабінеті. Отже твердження відповідача про необізнаність щодо наявності позовної заяви та судового провадження є хибним. За такого просила залишити клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження без задоволення, а судовий розгляд справи проводити за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

07.09.2026 відповідачем до суду подано письмові пояснення (заперечення) на позовну заяву, в якій останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з відсутністю вини відповідача. Альтернативно - застосувати ч. 2 ст. 196 СК України та зменшити розмір неустойки (пені) з урахуванням матеріального, сімейного стану Відповідача та його статусу учасника бойових дій до розумного та співмірного розміру (наприклад, до 5-10% від заборгованості або іншого визначеного судом розміру).

В обгрунтування заперечення зазначає, що він є учасником бойових дій та проходив військову службу у складі Збройних Сил України. Проходження військової служби та перебування у районах виконання бойових завдань об`єктивно позбавляли відповідача можливості вільно розпоряджатися фінансовими ресурсами, контролювати стан банківських рахунків та особисто звертатися до органів виконавчої служби. Зокрема, згідно з довідкою про доходи, у 2019–2020 роках відповідач отримував грошове забезпечення військовослужбовця, перебуваючи у В/Ч НОМЕР_1 . Крім того, як вбачається з Витягу з АСВП щодо виконавчого провадження № 62734729, 24.09.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про передачу виконавчого документа на виконання до підприємства, установи, організації, де було чітко зазначено, що боржник отримує дохід у ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). За такого, стверджує, що він не вчиняв умисних дій, спрямованих на ухилення від сплати аліментів.

Відповідач звертає увагу, що на даний час не має постійного регулярного доходу та перебуває у скрутному матеріальному становищі. Згідно з довідкою про доходи за період з січня 2024 року по липень 2026 року, єдиним офіційним доходом відповідача за цей проміжок часу була виплата у розмірі 5000 грн, здійснена у березні 2025 року від ТОВ "НЕЙТІВ АППС". В межах виконавчого провадження № 62734729 постановами державного виконавця було неодноразово накладено арешт на кошти боржника, зокрема 08.12.2020 року, 12.08.2024 року та 30.01.2026 року. Остання постанова про арешт коштів від 30.01.2026 року стосувалась суми у розмірі 272 369,93 грн. Вказує, що накладення арештів повністю блокує його фінансово-господарську діяльність. Крім того, зазначає, що перебуває в офіційному шлюбі та має зобов`язання щодо утримання нової сім`ї, що є суттєвою зміною його сімейного стану, яка повинна враховуватись судом при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач наголошує, що позивачка вимагає стягнути пеню у розмірі 100% від суми основного боргу, а саме 253976,27 грн. Розрахунок боргу охоплює 74 місяці неплатежів. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що пеня за своєю правовою природою є заходом цивільно-правової відповідальності та не повинна перетворюватися на засіб збагачення або каральний інструмент, який призводить до повного економічного знищення боржника. Стягнення непомірної неустойки у розмірі чверті мільйона гривень з особи без постійного доходу позбавить Відповідача будь-якої спроможності в майбутньому гасити основну заборгованість та виконувати свої прямі обов`язки щодо утримання неповнолітньої дитини.

08.09.2026 року від позивачки до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання просить залишити без задоволення заперечення відповідача та задовольнити позов у повному обсязі, з огляду на наступне.

Щодо відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості та наявності статусу Учасника бойових дій, зазначає, що даний факт не позбавляє відповідача від обов`язку сплачувати аліменти, які призначені судом з 11.03.2020 року. Окрім цього згідно відповіді ПФУ боржник останній раз отримував дохід у В/Ч НОМЕР_1 у серпні 2020 року. Натомість згідно відповіді Начальника управління персоналу штабу В/Ч НОМЕР_3 від 18.02.2021 року ОСОБА_2 26.07.2020 року не повернувся зі шпиталю та станом на дату відповіді рахується як самовільно залишивший військову частину (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2020 №59-РС). За такого стверджує, що відповідач знаючи про обов`язок забезпечувати дитину та наявність виконавчого листа про стягнення аліментів умисно залишив військову частину з метою ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Крім цього державним виконавцем винесено та направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника 24.09.2020 року, тобто на час направлення постанови відповідач вже рахувався як самовільно залишивший військову частину.

Щодо майнового та сімейного стану відповідача, зазначає, що він не має постійного регулярного доходу, але має можливість приймати участь в азартних іграх, що свідчить про відсутність скрутного матеріального становища. Також відповідач є дієздатною, працездатною особою та мав можливість за період з 2020 по 2026 роки працевлаштуватись, а доказів які унеможливлюють працевлаштування таких як тяжка хвороба його самого чи членів його родини, що потребувала значних коштів; інвалідність; втрата працездатності, не надано. Стосовно накладення арештів на рахунки боржника, зазначає, що відповідач доводить про обізнаність щодо наявного виконавчого провадження, хід виконання зазначеного провадження. Знаючи про наявність декількох постанов про арешт коштів боржника відповідач жодних дій спрямованих на виконання своїх батьківських обов`язків не вчинив, не працевлаштувався, не встав на облік до Центру зайнятості, тощо. Окрім цього, звертає увагу суду на те, на офіційному порталі "Судова влада України" існує судова справа №203/7738/26 від 20.07.2026 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, що свідчить про зловживання відповідачем фактом перебування в офіційному шлюбі, який перебуває на стадії розірвання з метою ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків та відповідальності.

08.09.2026 року від позивачки надійшли додаткові пояснення, в яких вона просила долучити до матеріалів справи докази, а саме: відповідь Начальника управління персоналу штабу В/Ч НОМЕР_3 від 18.02.2021 про те, що ОСОБА_2 26.07.2020 року не повернувся зі шпиталю та рахується як самовільно залишивший військову частину (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2020 №59- РС).

08.09.2026 року відповідачем до суду подано заперечення до додаткові пояснення позивача від 07.09.2026 року, згідно яких, відповідач наполягає на відмові у позові, з огляду на таке. Зазначає, що статус СЗЧ — це виключно питання військової дисципліни та відносин між військовослужбовцем і командуванням. Цей факт свідчить лише про те, що йому було припинено виплату грошового забезпечення. Тобто відповідач об`єктивно залишився без доходу. Відсутність доходу через припинення виплат військовою частиною — це обставина, яка унеможливила сплату аліментів, а не свідоме ухилення від них. Довести обставини його подальшого перебування на службі та зняття статусу СЗЧ наразі є об`єктивно неможливим, так як Військова частина НОМЕР_2 дислокувалася у Донецькій області (смт. Донське, Волноваський район). У зв`язку з повномасштабною збройною агресією рф, веденням активних бойових дій у цьому регіоні та окупацією територій, архіви були втрачені або знищені. За такого, зазначає, що позивачка намагається видати його хворобу (шпиталь) та втрату його військового доходу за «злісне ухилення від аліментів», що є цинічним перекручуванням фактів.

Щодо накладення арештів, працевлаштування та "доходів від азартних ігор", зазначає, що позивачка робить безпідставний висновок, що отримання ним разового доходу у розмірі 5000 грн від ТОВ "НЕЙТІВ АППС" свідчить про його "участь в азартних іграх". Звертає увагу суду, що отримання винагороди за надані послуги (виконану роботу) від юридичної особи жодним чином не свідчить про те, що він є гравцем або витрачає кошти на розваги. Це маніпулятивне припущення. Стосовно відсутності постійного офіційного працевлаштування пояснює наступне: в межах виконавчого провадження на всі його банківські рахунки накладено жорсткий арешт. Будь-які кошти, що надходять на рахунки, повністю блокуються. За такого, відповідач змушений братися за тимчасові підробітки виключно для виживання, це не є небажанням працювати, це є наслідком повного фінансового блокування, що унеможливлює нормальну життєдіяльність.

09.09.2026 року позивачкою подано додаткові пояснення по справі, в яких остання звертає увагу суду на те, що відсутність роботи не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати аліменти: згідно ст. ч.2 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість зі сплати аліментів платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Щодо подальшого перебування на службі та зняття статусу СЗЧ, вказує, що відповідачем надано довідку про доходи, якою встановлено, що відповідач після самовільного залишення військової частини доходів не отримував протягом тривалого часу, отже ствердження про перебування на службі та зняття статусу СЗЧ є неправдивим.

За такого, вказує, що факт наявності у відповідача статусу учасника бойових дій, факт наявності нової родини та відсутність офіційного працевлаштування не є підставами для несплати аліментів та невиконання своїх батьківських обов`язків. Окрім цього аліменти призначені з 11.03.2020 року, відповідач протягом періоду з 11.03.2020 по 06.08.2020 жодних дій щодо виконання покладеного на нього обов`язку не здійснював, виконавче провадження відкрито 06.08.2020 року, перший арешт накладено 08.12.2020 року, тобто у відповідача було достатньо часу для сплати аліментів. За такого, просила позов задовольнити повністю.

09.09.2026 позивачкою подано додаткові пояснення, згідно яких, просить суд звернути увагу на те, що відповідач зазначає про отримання винагороди за надані послуги (виконану роботу) від юридичної особи ТОВ “НЕЙТІВ АППС”. Натомість згідно довідки про відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 05.09.2026, яку сам відповідач і надає до суду код та назва ознаки доходу вказано саме 111 - Виграшi та призи.

Сторони в судове засідання 16.09.2026 року не з`явилися. В матеріалах справи міститься заява позивачки про розгляд справи без її участі від 06.08.2026 року.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: мати – ОСОБА_1 , батько – ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 28.07.2022 року, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис: 03.

Відповідно до копії виконавчого листа, виданого 13.05.2020 року Білозерським районним судом Херсонської області по справі №648/750/20, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.03.2020 року до досягнення дитиною повноліття. Вказаний виконавчий лист видано 01 липня 2020 року на підставі рішення, яке набрало законної сили 13 травня 2020 року.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2020 року, на виконанні Білозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження №62734729, згідно виконавчого листа №648/750/20, виданого 01.07.2020 року.

Відповідно до інформації про виконавче провадження №62734729 від 09.06.2026 року, виконавче провадження стосовно ОСОБА_2 , на підставі виконавчого листа від 01.07.2020 року по справі №648/750/20, було відкрито 06.08.2020 року, 24.09.2020 року ВД було передано на виконання до ВЧ НОМЕР_2 , 08.12.2020 року на боржника постановою виконавця накладено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, також накладено обмеження у праві полювання, у праві користування зброєю, у праві керування транспортними засобами. 08.12.2020 року постановою було накладеного арешт на кошти боржника, 25.09.2025 року – знято арешт. 25.09.2023 року винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника (сума звернення стягнення – 131452,35 грн.), 01.12.2023, 12.08.2024 року та 30.01.2026 року постановами було накладено арешт на майно боржника (сума звернення стягнення за останньою – 272369,93 грн.)

Відповідно до копії довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 22.04.2026 року, виданої ОСОБА_1 , старшим державним виконавцем Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 22.04.2026 року становить 253976,27 грн,, що підтверджується копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22.04.2026 року.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20260905-00257153 від 05.09.2026 року, ОСОБА_2 , набув статусу учасника бойових дій з 24.04.2015 року – безтерміново.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 05.09.2026 року, вбачається, що ОСОБА_2 отримував грошове забезпечення за кодом 185 - виплати військовослужбовцям у період з ІІ кварталу 2019 року по ІІІ квартал 2020 року, в загальній сумі доходу – 316287,60 грн.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 05.09.2026 року, вбачається, що ОСОБА_2 , в березні 1025 року отримав дохід у розмірі 5000,00 грн, за кодом 111 – виграші та призи ТОВ «НЕЙТІВ АППС».

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно, несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Отже, з урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

У п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, умножену на 1%.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ч. 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Як було зазначено вище, відповідач ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів за період з березня 2020 року по квітень 2026 року включно у розмірі 253976,27 грн.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц зроблено висновок, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: Хp=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:

Хp - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

У даній справі позивачкою розраховано пеню за прострочення сплати аліментів станом на 30.04.2026 року у виконавчому провадженні №62734729 в розмірі 2360937,14 грн, відповідно до формули, наведеної Верховним Судом у своєму правовому висновку.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Суд враховує, що вимога позивачки щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, була заявлена відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем, що складає - 253976,27 грн, станом на 22.04.2026 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №711/679/21 від 19.10.2022 року встановлено: Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

Докази відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів відсутні, як і достатні докази матеріального та сімейного стану ОСОБА_2 , які в силу ч. 2 ст. 196 СК України дають підстави суду зменшити розмір неустойки.

Судом встановлено, що заборгованість по аліментам на користь позивачки на утримання дитини відповідачем на час звернення її до суду не сплачена, розмір заборгованості підтверджено розрахунком державного виконавця, таким чином, аналізуючи встановлені обставини та зібрані у справі докази, враховуючи розрахунок заборгованості по аліментам та вимоги ст. 196 СК України, суд дійшов висновку, що позов про стягнення неустойки (пені) підлягає задоволенню в межах заявлених вимог, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за несплачені відповідачем аліменти згідно виконавчого листа у розмірі 253976,27 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 11 березня 2020 року по 30 квітня 2026 року включно у сумі 253976 (двісті п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят шість) гривень 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по справі у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін