Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №348/1216/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/1216/26

Провадження № 2-др/348/16/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Андрійків Х.І. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.09.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчиненнякримінального правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір по 665,60 грн з кожного.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Андрійків Х.І. 07.09.2026 подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

До вказаної заяви додала копії: договору №24-2026 про надання правничої допомоги від 17.03.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Індекс» та ОСОБА_1 , додаткової угоди № 1 від 17.03.2026 до договору про надання правничої допомоги № 24-2026 від 17.03.2026, квитанції від 20.07.2026 про сплату позивачем Адвокатському об`єднанню «Індекс» 11 000,00 грн; квитанції від 04.08.2026 про сплату коштів в сумі 8 300,00 грн; квитанції від 02.09.2026 про сплату коштів в сумі 700,00 грн; акту приймання наданих послуг за Додатком № 1 від 03.09.2026 до договору про надання правової допомоги № 24-2026 від 17.03.2026, відповідно до якого сторони підтверджують, що виконавець надав замовнику наступні послуги: підготовка та подання позовної заяви - 10 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 03.06.2026 - 2 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 29.06.2026 - 2 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 15.07.2026 - 2 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 13.08.2026 - 2 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 02.09.2026 - 2 000 грн. Замовник підтверджує, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Вартість послуг, вказаних в п. 1 акту становить 20 000, 00 (двадцять тисяч) грн. Також представником позивача долучено підтвердження про направлення вказаної заяви іншим учасникам справи.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої заяви, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 роз`яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Згідно ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим, згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Суд зауважує, що вказівка у ч. 8 ст. 141 ЦПК України, ч. 1 ст. 246 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Розглядаючи справу по суті судом у рішенні вирішено питання щодо розподілу судових витрат (судового збору), понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, та щодо яких в матеріалах справи містилися докази їх понесення.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді, не здійснювався, оскільки представник позивача не надав відповідних доказів понесення таких витрат (рахунки, детальний обсяг виконаних робіт (наданих послуг), їх необхідність, співмірність з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт та ціни позову).

Представник позивача у до закінчення судових дебатів зазначила про понесення витрат на правничу допомогу та, що докази витрат позивача на професійну правову будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки документи щодо наданих послуг не підписані.

Крім того, у позовній заяві вказано, що витратами позивача, що пов`язані з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням «Індекс» на підставі договору про надання правничої допомоги від 17.03.2026 № 24-2026. Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 17.03.2026 № 24-2026 позивач погодив з адвокатським об`єднанням «Індекс», що вартість послуг за договором становить 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень. Також вказано, що попри норму ч. 6 ст. 137 ЦПК України про покладення обов`язку доведення неспівмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, представник позивача вважає за необхідне акцентувати, що заявлений розмір витрат - 14 000, 00 гривень є розумним, адекватним та співмірним зі складністю справи та наданих АО "Індекс" послуг, часом, витраченим працівниками АО «Індекс», обсягом наданих послуг та особливим значенням справи для позивача, а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000, 00 грн підлягають стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести, долученому до позову, також вказано суму 14 000,00 грн.

Згідно наданих представником позивача документів, витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 20 000,00 грн.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору №24-2026 про надання правничої допомоги від 17.03.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Індекс» та ОСОБА_1 , додаткової угоди № 1 від 17.03.2026 до договору про надання правничої допомоги № 24-2026 від 17.03.2026, квитанції від 20.07.2026 про сплату позивачем Адвокатському об`єднанню «Індекс» 11 000,00 грн; квитанції від 04.08.2026 про сплату коштів в сумі 8 300,00 грн; квитанції від 02.09.2026 про сплату коштів в сумі 700,00 грн; акту приймання наданих послуг за Додатком № 1 від 03.09.2026 до договору про надання правової допомоги № 24-2026 від 17.03.2026, відповідно до якого сторони підтверджують, що виконавець надав замовнику наступні послуги: підготовка та подання позовної заяви - 10 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 03.06.2026 - 2 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 29.06.2026 - 2 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 15.07.2026 - 2 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 13.08.2026 - 2 000 грн, участь в 1 (одному) судовому засіданні 02.09.2026 - 2 000 грн. Замовник підтверджує, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Вартість послуг, вказаних в п. 1 акту становить 20 000, 00 (двадцять тисяч) грн.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідачів в солідарному порядку, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 20 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, які слід стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 400,00 грн.

Керуючись ст.133, 137, 141, 246, 258, 263, 264, 265, 268, 270 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву представника позивача адвоката Андрійків Христини Ігорівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 1 400,00 (одну тисячу чотириста) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 16.09.2026.