Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №351/383/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/383/26

Провадження № 22-ц/4808/1836/26

Головуючий у 1 інстанції МАРТИНЮК В. І.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,

суддів: Девляшевського В. А., Томин О. О.,

з участю секретаря Кузнєцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ломакін Едуард Володимирович, на ухвалу Снятинського районного суду від 31 липня 2026 року, у складі судді Мартинюка В. І., у справі за заявою представника заявника адвоката Ломакіна Едуарда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, перегляд заочного рішення по цивільній справі № 351/383/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатися,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що від спільного проживання у шлюбі сторони мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час навчається на 1 курсі факультету математики та інформатики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, денної форми навчання. Термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029. Згідно з умовами договору про надання освітніх послуг фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб.

Син сторін проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Через відсутність доходу позивачка не може самостійно забезпечувати його утримання, у зв`язку з чим син потребує матеріальної допомоги. До досягнення сином повноліття відповідач надавав кошти на його утримання.

Просила стягувати з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), до досягнення ним 23-х річного віку за умови, що він буде продовжувати навчання.

Заочним рішенням Снятинського районного суду від 15 червня 2026 року позов задоволено повністю.

Ухвалено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час його навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23.03.2026 до закінчення ним навчання в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича, але не довше ніж до досягнення ним 23- річного віку.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

29 липня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Ломакін Е. В. подав заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Снятинського районного суду від 31 липня 2026 року у задоволенні клопотання адвоката Ломакіна Е. В. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 351/383/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатися, відмовлено.

Заяву адвоката Ломакіна Е. В. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 351/383/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатися, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Ломакін Е. В. подав апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду невмотивованою, безпідставною, та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд зазначив, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Апелянт вказує, що фактично ОСОБА_1 жодних судових повісток чи інших повідомлень від суду не отримував. Про існування справи та ухвалення заочного рішення він дізнався лише після отримання його повного тексту 13 липня 2026 року у військовій частині, де проходить військову службу.

Вважає, що відповідач був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи, надати свої пояснення, докази та заперечення, тому судом не досліджувалися матеріальне становище відповідача, його реальні фінансові можливості, а також не було надано оцінки тому, що обов`язок щодо утримання повнолітньої дитини покладається на обох батьків.

Унаслідок того, що відповідач не був повідомлений про звернення позивача до суду, дату, час і місце судових засідань, а тому був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права: ознайомитися з матеріалами справи, подати відзив на позов, надати суду докази, письмові пояснення, заявити клопотання та заперечення проти позовних вимог.

У даній справі суд першої інстанції не перевірив, чи були вимоги статей 128–130 ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача фактично дотримані, а обмежився формальним висновком про його належне повідомлення, не з`ясувавши, чи мав відповідач реальну можливість отримати судові виклики та взяти участь у розгляді справи.

Одразу після отримання повного тексту заочного рішення відповідач без невиправданих зволікань звернувся до суду із заявою про його перегляд, добросовісно скористався своїм процесуальним правом на перегляд заочного рішення та подав відповідну заяву в межах строку, встановленого частиною третьою статті 284 ЦПК України.

Суд першої інстанції безпідставно застосував надмірно формальний підхід до оцінки процесуальної ситуації та дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку, чим необґрунтовано обмежив право відповідача на доступ до правосуддя та ефективний судовий захист.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористалась.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належними чином.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, ним не наведено поважності причин пропуску строку на перегляд заочного рішення

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року в справі №756/11081/20 зауважувала, що встановлений ч. 2 ст. 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Крім того, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року в справі №214/5505/16, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо застосування ст.ст. 126, 127 ЦПК України в сукупності зі ст.ст. 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені ч.3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Отже, відповідно до приписів статті 127 ЦПК України суд першої інстанції наділений повноваженнями залишити заяву про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом. Водночас суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Правила ч. 3 ст. 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

У пунктах 71,76,77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі №756/11081/20 зазначено, що: «відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч.2 ст.126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди мають надавати пріоритетність дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Згідно із практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно зі статті 282 ЦПК України за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим ст.ст. 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Статтею 283 ЦПК України визначено, що відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст. 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Снятинського районного суду від 24 березня 2026 року відрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, який продовжує навчання. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.05.2026 Снятинським районним судом зобов`язано військову частину НОМЕР_1 вручити відповідачу судову повістку про виклик до суду та копію позовної заяви із додатками до неї (а.с. 17).

На адресу суду першої інстанції 09 червня 2026 року надійшла відповідь військової частини НОМЕР_1 про повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, призначеного 15 червня 2026 року о 11:30 год. у Снятинському районному суді.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилася, суд розглянув справу за її відсутності та ухвалив 15 червня 2026 року заочне рішення по суті спору.

22.06.2026 Снятинський районний суд направив на адресу військової частини НОМЕР_1 копію заочного рішення суду та просив вжити заходів щодо її вручення ОСОБА_1 . Про результати вручення копії рішення суду із зазначенням дати та підтвердження отримання або причин невручення зобов`язано повідомити суд.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення R067206658310 військова частина отримала супровідний та копію рішення суду 02 липня 2026 року.

Матеріали справи не містять відповіді військової частини щодо підтвердження дати отримання копії рішення суду військовослужбовцем ОСОБА_1 .

Відповідач звернувся із заявою про перегляд заочного рішення та клопотанням про поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції 29 липня 2026 року, при цьому посилався, як на поважність причини пропуску строку, проходження ним військової служби та отримання копії рішення суду у військовій частині 13 липня 2026 року.

Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24, зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, у тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;

2) виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;

3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;

4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;

5) обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про наявність підстав для залишення такої заяви без розгляду.

Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами (заявами) може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22).

Доводам щодо суті позову колегія суддів не дає оцінки оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду у зв`язку з пропуском строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України, а не перегляд заочного рішення по суті.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наведених вище обставин оскаржувана ухвала суду перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ломакін Едуард Володимирович, задовольнити.

Ухвалу Снятинського районного суду від 31 липня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: В. А. Девляшевський О. О. Томин