Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №348/419/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/419/26

Провадження № 22-ц/4808/1215/26

Головуючий у 1 інстанції Бурдун Т. А.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 року, в складі судді Бурдун Т. А., ухвалене в м. Надвірна Івано-Франківської області, у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі – АТ «Універсал Банк») звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 травня 2024 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.

Кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, якою відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг, отримала їх примірники в мобільному додатку, на підставі чого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у сумі 10 000,00 грн.

Всупереч умовам договору та вимог законодавства відповідач не виконав своїх зобов`язань та допустив заборгованість.

Посилаючись на вказані обставини, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27 травня 2024 року у розмірі 51 582, 66 грн, а також судові витрати.

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за наданим кредитом у розмірі 30 220,08 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 1 949,73 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі представник АТ «Універсал Банк» Македон О. А., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Враховуючи те, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що Відповідач був ознайомлений саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.

Крім того, зазначають, що доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.Будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи, про невірність наданого банком розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами.

Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2024 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрито ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надано кредит у вигляді встановленого максимального кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі до 10 000 грн.

За умовами договору у АТ «Універсал Банк» відкрито поточний рахунок на ім`я відповідача та встановлено умови кредитування: пільговий період за користування кредитним лімітом до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1 % місяць (а.с.16).

У заяві також зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав анкету - заяву до договору про надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту і витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи (ресурс: Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms) (а.с. 16, 20, зворот-21, 25-36).

Згідно із довідки про розмір встановленого ліміту ОСОБА_1 27.05.2024 року встановлений кредитний ліміт в розмірі 10 000 грн. (а.с.24).

З виписки про рух коштів по картці відповідача вбачається, що за період з 27.05.2024 року по 04.01.2026 року відповідач користувався кредитними коштами, здійснював розрахунки платіжною карткою НОМЕР_1 , зокрема переказував кошти, поповнював карту, тощо (а.с. 14-15).

Відповідно до довідки про наявність рахунку від 04.01.2026 ОСОБА_1 має поточний рахунок, номер якого вказаний в анкеті-заяві і платіжну картку НОМЕР_1 із строком дії до 06/28 (а.с. 23).

Згідно із наданим банком розрахунком за договором від 27.05.2024 року у відповідача існує заборгованість станом на 04.01.2026 року у розмірі 51 582,66 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 40 177,69 грн; заборгованість за пенею 8 339,38 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 3 065,59 грн (а.с.11-12).

На підтвердження позовних вимог позивач надав Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні послуг щодо продуктів «Monobank», які підписані УЕП позичальника, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «Monobank».

Надання і обслуговування кредиту обумовлено п. 5 Розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», що діяли на дату укладення договору, а саме:

п. 5.2. Ліміт до використання розраховується та встановлюється банком, виходячи з внутрішніх процедур банку та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.

п. 5.3. Сторони домовилися, що банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування, що зазначена в договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону клієнта та/або у мобільному додатку.

п. 5.4. Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання.

п. 5.5. Форма надання кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.

п. 5.9. На суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в тарифах.

п. 5.10. Сторони на підставі ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України визначили цим договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати відсотків. Погашення кредиту та відсотків здійснюється клієнтом щомісяця (після завершення пільгового періоду) в такому порядку:

п. 5.10.1. Розрахунковим періодом для погашення відсотків за кредитом вважається календарний місяць, наступний за звітним місяцем, клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його поточного рахунку за рахунок власних коштів, а в разі їхньої відсутності - за рахунок кредитного ліміту, в розмірі відсотків, які підлягають сплаті за цим договором, з 1 числа до останнього календарного місяця, наступного за звітним (після завершення пільгового періоду). Списання процентів за рахунок кредитного ліміту може бути здійснено за умови наявності невикористаного кредитного ліміту (здійснювати договірне списання). При цьому сторони, на підставі ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» узгодили, що доручаючи банку здійснити договірне списання на оплату відсотків за користування кредитом за рахунок кредитного ліміту, клієнт використовує кредитні кошти на споживчу ціль, а саме - здійснює трату на оплату послуг банку за цим договором.

В разі, якщо у клієнта повністю використаний кредитний ліміт доручення клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується.

п. 5.10.2. крім погашення відсотків в порядку та на умовах, визначених у п. 5.10.1., погашення кредиту та відсотків здійснюється шляхом внесення клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі щомісячного мінімального платежу. Сума щомісячного мінімального платежу визначається банком відповідно до тарифів й не може перевищувати повного розміру заборгованості за договором. Мінімальний платіж формується в перший день календарного місяця, наступного за звітним місяцем, і очікує погашення до 23:55 останнього дня місяця, наступного за звітним місяцем.

п. 5.11. Клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами.

Пунктами 5.15-5.19 Розділу ІІ умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання клієнтом за договором:

п. 5.15. За порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в тарифах, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі, або за кожен календарний день поточного календарного місяця, в якому клієнт своєчасно не вніс щомісячний мінімальний платіж за звітний місяць після закінчення дії пільгового періоду за карткою. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до договору не потребується. У разі усунення клієнтом вищезазначених порушень процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі базової процентної ставки, зазначеної в тарифах.

п. 5.22. Кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27 травня 2025 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в застосунку «Monobank», в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку. Підтвердив, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

В пункті 4 анкети-заяви зазначено про те, що підписант засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним і йому відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій (а.с.16).

З мобільного застосунку «Monobank» вбачається, що вхід у застосунок без ознайомлення та згодою з Умовами та Правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту шляхом накладення електронного цифрового підпису, неможливий. У свою чергу, без входу у додаток неможливо користування карткою.

Таким чином між сторонами укладено договір про надання банківських послуг на умовах кредиту, шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, за яким ОСОБА_1 отримав кошти на умовах кредиту.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо.

Таким чином, договір про надання банківських послуг укладений між сторонами в електронній формі, доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Однак слід звернути увагу, що саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідачем із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги колегією суддів, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому, відсутність вказаних доказів, позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, неустойкою, комісією, та які у зв`язку із відсутністю вказаних доказів до стягнення не підлягають.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів за чорною карткою Monobank та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https: //www.monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме з цим витягом з Тарифів за чорною карткою Monobank та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» ознайомився відповідач, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, списання по яких відображені у розрахунку заборгованості та виписці по руху коштів.

Роздруковані документи із сайту позивача та посилання на них належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що, долучаючи під час розгляду справи Умови та правила, які, як стверджує позивач, діяли на час підписання Анкети-заяви відповідачем, сторона позивача надає такі без підпису останнього (ні рукописного, ні електронного), хоча в Анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису в мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.

Однак Умови та правила не містять підпису відповідача.

Щодо паспорту споживчого кредиту (а.с. 21 зворот), то суд апеляційної інстанції не бере його до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Позивач зазначав у позовній заяві, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.

Разом з тим, пунктом 5.2 розділу 5 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що в рамках дистанційного обслуговування Банк надає Клієнту інформацію про банківське обслуговування, шляхом її направлення на адресу клієнта, зазначену в Анкеті-заяві, або мобільний додаток клієнта (а.с. 29 ).

Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.

В той же час, анкета-заява від 27 травня 2024 року, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

Колегія суддів звертає увагу, що в анкеті-заяві від 27 травня 2024 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, ОСОБА_1 надав згоду здійснювати договірне списання коштів з рахунків для погашення грошових зобов`язань, що випливають з умов договору, проте не погоджував сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором, списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом укладеним між сторонами договором не передбачено.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не погоджував сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 27 травня 2024 року, колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом.

Що стосується суми, яка сплачена відповідачем на погашення заборгованості. Так, із наданого банком розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач з моменту укладення кредитного договору вніс коштів на загальну суму 197 007 грн, що перевищує розмір кредитних коштів наданих йому в межах кредитного ліміту (10 000 грн), а тому доводи апеляційної скарги про правомірність наявного у матеріалах справи розрахунку не заслуговують на увагу.

Аналізуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про погодження умов кредитування між сторонами, у зв`язку з чим неправильно застосувавши норми матеріального права безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за наданим кредитом у розмірі 30 220,08 грн.

Разом із тим, переглядаючи вказану справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що особа, яка звернулася до суду зі скаргою (апеляційною чи касаційною), не може отримати судове рішення, що погіршує становище, якого ця особа досягла в судах попередніх інстанцій. Такий висновок ґрунтується на принципі заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Такого підходу дотримується Велика Палата Верховного Суду, зазначивши у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, що правило заборони повороту до гіршого означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Подібні висновки наведені й у постанові Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі № 642/7544/21.

Оскільки судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, але за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою АТ «Універсал Банк» на рішення Івано-Франківського суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2026 року, становище скаржника не може бути погіршено, порівняно з тим, якого було досягнуто у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе залишити суму заборгованості за наданим кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 30 220,08 грн., яка визначена судом першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції помилився із мотивами для часткового задоволення позову, у зв`язку з чим заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 року підлягає зміні, з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Оскільки апеляційний суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» – задовольнити частково.

Заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта