Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №717/485/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/485/26

Номер провадження 2/717/345/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді: Кудиби З. І.,

секретаря: Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кельменці за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму 3% річних в розмірі 2 532,78 дол. США та судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтовування своїх позовних вимог зазначає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 (надалі – Відповідач) 19.11.2007 року уклали кредитний договір № CVKWGA00008189 (надалі – Договір).

Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу кредит на термін до 19.11.2022 у розмірі 20000.00 Долар США на споживчі цілі, а також у розмірі 4125.00 Долар США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 Договору.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року у справі № 717/514/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 19904,29 Долар США заборгованість по тіло кредиту, 8211,99 Долар США в рахунок заборгованості по відсотках, 31162,36 грн винагороди за надання фінансового інструменту, 47320,73 грн в рахунок штрафів за порушення строків платежів та 134347,40 грн в рахунок пені. Рішення не оскаржене, набрало законної сили, виконавчий лист видано (додається до позовної заяви).

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

3 квітня 2026 року від представника відповідачки – Дорошенка О. О. надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні позову, між сторонами відсутнє існуюче виконавче провадження на підставі вказаного судового рішення. Позивач у 2019 року звертався до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату виконавчого документу, але судом було відмовлено. Також у своєму відзиві представник відповідача покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 1 лютого 2026 року по справі № 754/511/23.

29 квітня 2026 року від представника позивача надійшов відзив на позов, в якому вона просить позовні вимоги задовільнити в повному обсязі, враховуючи той факт, що судове рішення відповідачкою не виконане, що є підставою для стягнення 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, цивільне зобов`язання не припиняється зі спливом процесуальних строків на пред`явлення виконавчого документу до виконання. Також представницею позивача вказано на необґрунтованість та явну захищеність витрат на правничу допомогу, їх не співмірність та відсутність доказів їх понесення.

17 квітня 2026 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, обґрунтований позицією Великої Палати Верховного Суду від 1 лютого 2026 року по справі № 754/511/23, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, в своїх поясненнях зіслався на обов`язковість рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року у справі № 717/514/15-ц , яке відповідачкою не виконане, що, на думку представника позивача, є безумовною підставою для стягнення 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, покликаючись на відсутність існуючого виконавчого провадження щодо невиконання зазначеного судового рішення. Також зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №754/511/23 в подібних правовідносинах зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Після вичерпання можливості примусового стягнення основного зобов`язання правила ч. 2 ст. 625 ЦК України до основної вимоги не застосовуються. За таких обставин правових підстав для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого ст. 625 ЦК України немає.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Між сторонами виник спір щодо стягнення 3 % річних через невиконання відповідачкою рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року у справі № 717/514/15-ц.

Судом встановлено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 (надалі – Відповідач) 19.11.2007 року уклали кредитний договір № CVKWGA00008189 (надалі – Договір).

Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу кредит на термін до 19.11.2022 у розмірі 20000.00 Долар США на споживчі цілі, а також у розмірі 4125.00 Долар США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 Договору.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року у справі № 717/514/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 19904,29 Долар США заборгованість по тіло кредиту, 8211,99 Долар США в рахунок заборгованості по відсотках, 31162,36 грн винагороди за надання фінансового інструменту, 47320,73 грн в рахунок штрафів за порушення строків платежів та 134347,40 грн в рахунок пені. Рішення не оскаржене, набрало законної сили, виконавчий лист видано (додається до позовної заяви).

7 червня 2016 року на виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист № 717/514/15-ц.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2019 року у задоволенні заяви акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по справі №717/514/15-ц від 28 вересня 2016 року, виданого Кельменецьким районним судом Чернівецької області, відмовлено.

Ухвала Кельменецького районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2019 року залишена в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2020 року.

Доказів наявності існуючого виконавчого провадження щодо виконання рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року у справі № 717/514/15-ц станом на час звернення до суду та станом на час вирішення цього судового спору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Як встановлено у справі, рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року у справі № 717/514/15-ц про стягнння з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості не виконане та на примусовому виконанні не перебуває.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі 754/511/23 зазначила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.

Також у даній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Так, ухвала Кельменецького районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні заяви акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по справі №717/514/15-ц від 28 вересня 2016 року, виданого Кельменецьким районним судом Чернівецької області, свідчить, що стягувач АТ КБ «ПРИВАТ БАНКт» втратив право на примусове виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

Тобто у такому випадку основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, не може бути виконана в примусовому порядку, а тому до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосування правила частини другої статті 625 ЦК України.

За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРIШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 16 вересня 2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Кудиба З. І.