Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №403/292/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/292/26 провадження № 2/403/453/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за договором позики в загальному розмірі 13200 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 17 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі по тексту рішення - ТОВ «Сіроко Фінанс»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір позики №7864224, за умовами якого позикодавець зобов’язується передати позичальнику грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (комісію та проценти) від суми позики. Згідно з п.21 договору позики цей договір був укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення договору факторингу №20022026 від 26 лютого 2026 року сторони кредитора у договорі позики з ТОВ «Сіроко Фінанс» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за основною сумою боргу 4000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 11 грн. 60 коп., заборгованість за комісією - 1188 грн. 40 коп. та заборгованість за пенею - 8000 грн. 00 коп., а всього: 13200 грн. 00 коп..

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн..

З урахуванням пропуску відповідачем ОСОБА_1 строку для подання відзиву на позовну заяву за відсутності поважних причин пропуску цього строку, розгляд цивільної справи відповідно до положень ст.178 ЦПК України здійснений за наявними матеріалами.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно письмових клопотань, викладених в прохальній частині позовної заяви, прохала розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.7).

Згідно письмового клопотання представник позивача прохав суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про: належність відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку про рахунку за номером картки НОМЕР_1 за період з 17 жовтня по 22 жовтня 2025 року (а.с.7).

02 липня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його неможливістю особистої участі у ньому та надання йому можливості взяти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.61).

Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 , поданих в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання 16 вересня 2026 року не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.42-43).

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий для обслуговування банківської картки відповідача ОСОБА_1 за період з 17 жовтня по 22 жовтня 2025 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.68-69).

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.86).

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також від Державної прикордонної служби України витребувано інформацію про проходження відповідачем військової служби (а.с.90-91).

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року визнано відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_1 таким, що поданий з пропуском встановленого судом строку без поважних причин та без подання до закінчення цього строку заяви про його продовження. Відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України розгляд цивільної справи постановлено здійснювати за наявними матеріалами (а.с.112).

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року, постановленою в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України, враховуючи подане відповідачем клопотання та відзив на позовну заяву, в яких він висловив свою позицію щодо розгляду справи за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», судом вирішено продовжити розгляд справи по суті в порядку ст.279 ЦПК України за відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17 жовтня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс»», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір позики №7864224 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) (далі - Договір, договір позики), який відповідно до положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений у формі електронного правочину шляхом підписання позичальником направленого йому позикодавцем в особистий кабінет та/або на електронну пошту оферти у вигляді проекту договору за допомогою згенерованого одноразового ідентифікатора oL6X81 в інформаційно-комунікаційній системі позикодавця (пункти 21-24, 30 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін») (а.с.8-10).

Згідно з умовами укладеного Договору (пункти 1, 30, підпункт 2.1 пункту 2) ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов’язується передати відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) в сумі 4000,00 грн. на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів його електронного платіжного засобу за № НОМЕР_1 , а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

За змістом підпунктів 2.2, 2.3, 2.4 пункту 2 Договору: 1) строк позики (строк Договору) складає 30 днів; 2) процента ставка за користування кредитом є фіксованою, діє протягом строку Договору, визначеного п.п.2.2 п.2 Договору та становить 0,01% в день; 3) комісія в розмірі 29,71% від суми позики, що складає 1188,40 грн.; 4) дата повернення позики - 15 листопада 2025 року; 5) денна процента ставка - 1,00% в день; 6) пеня - 5,00% в день.

Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що: 1) детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування позикою, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, наведені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 3); 2) проценти за цим Договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою, до повного погашення заборгованості за Договором, включаючи день такого погашення (пункт 4).

Згідно з підписаним відповідачем Додатком №1 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), який є невід`ємною частиною Договору, чиста сума кредиту складає 5200,00 грн., з яких 4000,00 грн. - сума кредиту, 11,60 грн. - проценти за користування кредитом, 1188,40 грн. - комісія за надання кредиту (а.с.11).

17 жовтня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» на виконання умов договору позики було здійснено переказ грошових коштів в сумі 4000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 , платіжним електронним засобом до якої є картка № НОМЕР_3 , що відповідає сумі позики, способу її надання та реквізитам платіжної картки згідно з пунктами 1, 2.1, 30 Договору та підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.12, 84).

20 лютого 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено договір факторингу №20022026, за яким фактор зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (фінансування) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до третіх осіб - боржників, зазначених в Реєстрі боржників, що формується згідно Додатку №1 та є невід’ємною частиною Договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (пункти 1.1 та 1.2 договору факторингу) (а.с.19-23).

Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу був підписаний його сторонами 20 лютого 2026 року (а.с.24).

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №20022026 від 20 лютого 2026 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №7864224 від 17 жовтня 2025 року на загальну суму заборгованості 13200 грн. 00 коп., з яких сума основного боргу складає 4000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 11 грн. 60 коп., заборгованість за комісією - 1188 грн. 40 коп. та та заборгованість за пенею - 8000 грн. 00 коп. (а.с.26).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №7864224 від 17 жовтня 2025 року загальна сума заборгованості відповідача за період з 17 жовтня 2025 року по 20 лютого 2026 року складає 13200 грн. 00 коп., з яких: основний борг - 4000 грн. 00 коп; проценти за користування кредитом - 11 грн. 60 коп.; пеня - 8000 грн. 00 коп. та комісія - 1188 грн.40 грн.. Здійснені відповідачем проплати відсутні (а.с.16-17).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 17 жовтня 2025 року договору позики та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі та або частково відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

Судом також встановлено, що з 16 червня 2024 року відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_2 та до виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України не залучався (а.с.107, 110).

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі. За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір позики №7864224 від 17 жовтня 2025 року був підписаний відповідачем по справі після його ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного позикодавця ТОВ «Сіроко Фінанс»» за допомогою одноразового ідентифікатора oL6X81 , надісланого йому ТОВ «Сіроко Фінанс», що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт позикодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення договору про надання споживчого кредиту було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису договору позики №7864224 за допомогою одноразового ідентифікатора oL6X81 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до суми заборгованості за кредитом заборгованості по комісії за надання кредиту в сумі 1188 грн. 40 коп. (29,71% від суми кредиту - 4000,00 грн.), нарахування якої кредитодавцем відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором позики №7864224 від 17 жовтня 2025 року, вбачається, що станом на 20 лютого 2026 року сума заборгованості за тілом кредиту складає 4000,00 грн., а заборгованість за процентами - 11,60 грн.. Датою закінчення нарахування процентів є 15 листопада 2025 року.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до умов пунктів 2.2, 2.3 та 2.4 Договору строк позики (строк договору) становить 30 днів, датою повернення позики є 15 листопада 2025 року, а процентна ставка становить 0,01% в день.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом відповідає умовам кредитного договору (пункту 2.4) щодо нарахування процентів протягом 29 днів (до 15 листопада 2025 року) за процентною ставкою 0,01% в день, що становить 0,40 грн. (0,01% від 4000,00 грн.) на загальну суму 11,60 грн. (29 днів х 0,40 грн.).

При цьому суд не вбачає підстав для застосування під час розгляду справи положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на весь час призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, оскільки, як вбачається із інформації, наданої адміністрацією державної прикордонної служби України за вих.№08/69826-26 від 19 серпня 2026 року, відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_2 та до виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України не залучався.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 8000 грн. 00 коп. суд приходить до наступного висновку.

На обгрунтування підстав стягнення з відповідача пені представник позивача посилається на положення ч.1 ст.625 ЦК України, згідно з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до змісту пункту18 договору позики у разі невиконання позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми позики), за користування коштами позики понад встановлений Договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором загальний розмір заборгованості за пенею за період з 16 листопада по 25 грудня 2025 року становить 8000 грн. 00 коп..

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі договору позики №7864224 - 17 жовтня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати пені за даним договором, а нарахована заборгованість за пенею в сумі 8000,00 грн., що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позивачем, як позикодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 8000 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за договором позики, відсутні, а тому позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в цій частині задоволенню не підлягає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов’язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору позики, укладеного між ним та первісним кредитором ТОВ «Сіроко Фінанс», а також договору факторингу №20022026 від 20 лютого 2026 року, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги заборгованості за договором позики №7864224 від 17 жовтня 2025 року у передбаченому законом порядку під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Судом враховується, що у даній справі відповідачем дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи ним не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за наданою сумою позики, процентами та комісією.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов’язань за договором позики №7864224 від 17 жовтня 2025 року щодо повернення суми позики та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 4000 грн. 00 коп., процентами за користування кредитом в сумі 11 грн. 60 коп. та комісією в сумі 1188 грн. 40 коп., а всього в загальному розмірі 5200 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» кошти по сплаті судового збору в розмірі 1048 грн. 82 коп. (2662,40 грн. 00 коп. (100%) - 1613 грн. 58 коп. (60,606061%), при цьому 60,606061% = 8000 грн. 00 коп. (сума пені, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Натомість вказані представником позивача в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, крім судового збору, - витрати, пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1664,00 грн. (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на ненадання позивачем належних письмових доказів на підтвердження понесення ним даних витрат у вказаному розмірі.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №7864224 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 17 жовтня 2025 року в загальній сумі 5200 грн. 00 коп. (п`ять тисяч двісті гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1048 грн. 82 коп. (одна тисяча сорок вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул.Лісова, буд.№2, м.Бровари Броварський район Київська область, поштовий індекс 07400, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.Ю.Атаманова