Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №349/864/26 — Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/864/26

Провадження № 2/349/720/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 вересня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» ( далі - ТОВ «Факторинг Партнерс» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 472,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 серпня 2020 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» ( далі - ТОВ «Авентус Україна» ) в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 2856391, згідно якого отримала кредит у розмірі 9 900,00 грн, на строк 30 днів, з можливістю його пролонгації та сплатою відсотків в розмірі 1,90 % в день від суми кредиту.

26 березня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 26032021, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема, за договором № 2856391 боржником в якому виступає відповідачка ОСОБА_1

23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та позивачем по справі ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема, за договором № 2856391.

Згідно витягу з Реєстру заборгованостей №1 від 23 травня 2024 року до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 32 472,00 грн., з яких: 9 900,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22 572,00 грн - заборгованість за відсотками.

Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь вищезазначену заборгованість, понесені судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 не подала відзив на позов.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача Сердійчук Я. не з`явилася, просила справу розглянути за її відсутності, про що зазначила у позовній заяві.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2863414 від 10 червня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_1 повторно не з`явилася в судове засідання. Судові повістки повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи те, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася повторно, відзиву на позовну заяву не подала, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст.223,280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

30 серпня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 2856391 ( далі - Договір ) ( а.с. 7-10 ).

ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А123516.

Згідно з умовами договору розмір кредиту – 9 900,00 грн, кредит надано на строк - 30 днів ( п.1.3., п. 1.4. Договору).

Пунктами 1.5., 1.5.1 Договору передбачено, що процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору. Знижена процентна ставка 0,57 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом 3 календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Стандартна процентна 1,90% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1. -4.6. цього договору та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення (п.3.1. Договору).

Пунктами 4.1. - 4.5. Договору передбачено пролонгацію строку кредиту, зокрема у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п.4.3. Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 , або іншої платіжнох карти, реквізити якої надані споживачем з метою отримання кредиту.

30 серпня 2020 року кошти в розмірі 9 900,00 грн були перераховані на платіжну карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , номер фінансової транзакції 10247076, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 08 травня 2026 року (а.с.15-16).

Відповідно до картки обліку Договору ( розрахунок заборгованості ) за договором №2856391 від 30 сервня 2020 року, обчисленого ТОВ «Авентус Україна», загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 березня 2021 року складає 32 472,00 грн, з яких: 9 900,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 22 572,00 грн – заборгованість за відсотками ( а.с. 19-23 ).

Перехід до позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 2856391 від 30 серпня 2020 року, боржником в якому виступає відповідачка по справі ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:

- договором факторингу № 26032021 від 26 березня 2021 року, який укладений між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ( а.с. 25);

- договором факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року укладений між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та позивачем по справі ТОВ «Факторинг Партнерс» та додатковою угодою №1 від 20 грудня 2024 року до договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року (а.с. 29-31, 33).

Згідно Витягу з Реєстру заборгованостей №1 від 23 травня 2024 року до договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму 32 472,00 грн, з яких: 9 900,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 22 572,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 38).

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачкою заборгованості за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням 30 серпня 2020 року договору про надання споживчого кредиту№2856391 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, який вважається укладеним у письмовій формі, а також наявності зі сторони відповідачки невиконаних зобов`язань за кредитним договором.

Зі змісту договору вбачається, що його підписано позичальником електронним підписом - одноразовим ідентифікатором А123516, що відповідає вимогам статтей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у первісного кредитора виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачці, а у відповідачки виникло зобов`язання оплачувати послуги товариства, що виникають в результаті використання кредитних коштів та повернути кредит.

Отже між сторонами кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

За матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору факторингу № 26032021 від 26 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та позивачем по справі ТОВ «Факторинг Партнерс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 2856391 від 30 серпня 2020 року.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, тому наявні підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 900,00 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитними коштами

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз цих норм права свідчить, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до умов договору кредит надано на строк - 30 днів (п.1.4. Договору), а денна процентна ставка ( фіксована ) - 1,90 %, яка застосована позивачем, оскільки споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки ( п. 1.5.2 Договору ).

Розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.19-23) є підтвердженням того, що боржник не вчиняв дій, спрямованих на пролонгацію строку кредиту, які визначені п. 4.3. Договору.

Отже розмір заборгованості відповідачки за відсотками становить 5 643,00 грн (9 900,00 грн х 1,90% = 188,10 грн за день х 30 днів).

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2856391 від 30 серпня 2020 року в розмірі 15 543,00 грн, з яких: 9 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 643,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, та підтверджується платіжною інструкцією №0653410060 від 28 травня 2026 року (а.с. 54).

Оскільки позовні вимоги задоволено на 47,86 % ( 15 543,00грн х 100% :32 472,00 грн ), тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 274,22 грн судового збору ( 2 662,40 грн х 47,86 %).

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правової ( допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомогит №2723 від 01 квітня 2026 року, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката складає 13 000,00 грн ( а.с. 44-46,49 звор., 50 ) .

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності витрат, які пов`язані з правничою допомогою адвоката, суд оцінює їх в сумі 5 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 393,00грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, які розраховано в такий спосіб: 5 000,00 грн х 47,86 % .

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2856391 від 30 серпня 2020 року в розмірі 15 543,00 гривень, з яких: 9 900,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 5 643,00 гривень заборгованості за відсотками.

У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення відсотків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати в розмірі 3 667,22 гривень, які складаються з 1 274,22 гривень судового збору та 2 393,00гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6 офіс 521 м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила