Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №346/3620/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3620/26

Провадження № 2/346/3123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Третьякової І.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Гжибовського А.А.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2026 року ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі з 2012 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що спільне життя з чоловіком не склалося, поступово відносини між ними погіршувалися, протягом останніх семи років сторони віддалялися один від одного, як у побутових так і в особистих питаннях. У результаті цього, подружжя зрозуміли, що вже не відчувають себе як сім?я. Спроби налагодити взаємовідносини між собою та зберегти родину, позитивних результатів не дали. Позивачу стало очевидним, що продовження спільного життя є безперспективним, а збереження шлюбу недоцільним та суперечитиме її інтересам. За вказаних обставин просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 17.11.2012р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 519. Також просила залишити проживати разом з нею малолітніх дітей та після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_6 ».

Ухвалою від 15.07.2026р. у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання на 15 вересня 2026р. з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу її право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явилася. Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав. Зазначив, що позивачка категорично не погоджується на примирення з відповідачем. Вказав, що між сторонами втрачено почуття любові та поваги один до одного, на теперішній час подружжя разом не проживає. Відповідач вчиняв погрози фізичною розправою, а тому ОСОБА_3 разом з дітьми була змушена виїхати та наразі проживає в с. Лісна Слобідка.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на розірвання шлюбу не згідний, має бажання та намір зберегти сім?ю. Зазначив, що протягом останнього місяця дійсно не проживає з дружиною та дітьми. Однак, в цей період підтримує спілкування з ОСОБА_3 , намагався з нею примиритися, але вона не бажає. Щодо погроз фізичною розправою вказав, що писав їх без агресії та реального наміру на вчинення. Діти проживають з позивачкою, він також підтримує з ними спілкування, перешкод в цьому йому ніхто не чинить. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

З`ясувавши позицію сторін щодо предмета спору, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що 17 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , актовий запис № 519. Прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 ».

Сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього кодексу.

Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони на теперішній час шлюбні відносини між собою не підтримують, спільне господарство не ведуть. Характер відносин, які склалися між ними, свідчить про повний розпад сім`ї, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки вона не бажає підтримувати шлюбні відносини з чоловіком та знайти спільну мову в сімейних питаннях. В зв`язку з цим, суд прийшов до висновку про необхідність розірвання шлюбу між сторонами.

В постанові від 25 березня 2026 року по справі № 444/4951/24 Верховний Суд вказав, що надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду. Відмова суду у розірванні шлюбу є примушуванням особи до шлюбу проти її волі, що є недопустимим.

З огляду на вказані висновки Верховного Суду, які враховуються згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, а також беручи до уваги, що позивач категорично не бажає зберігати шлюб з відповідачем, суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_2 щодо розірвання шлюбу та не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки подальше перебування ОСОБА_3 у шлюбі не буде ґрунтуватися на принципі її вільного волевиявлення.

Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивач не просила після розірвання шлюбу відновити її дошлюбне прізвище, суд залишає її прізвище без змін.

Відповідно до частини 1, 3 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Пунктами 4, 14 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. У випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

В постанові від 15.01.2020р. по справі № 200/952/18 Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

В ході розгляду даної справи, судом не було встановлено наявність спору щодо того з ким із сторін будуть проживати спільні діти, а тому суд вважає за можливе залишити малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживати разом з матір`ю, як про те просила позивач та проти чого відповідач в судовому засіданні не заперечував.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 274, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований 17 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 519 - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_3 залишити без змін.

Малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати разом з матір`ю ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Третьякова І. В.