Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №344/10519/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №344/10519/26

Провадження № 2/345/3015/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 01594-06/2024 від 02.06.2024 в загальному розмірі 20750 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.06.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (надалі – Товариство) та ОСОБА_1 (надалі – Відповідач) укладено Договір про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024 (надалі – кредитний договір), відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору). Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

24.09.2024 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 24092024. Згідно з вищевказаним договором та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 01594-06/2024 від 02.06.2024. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 20750,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн., заборгованість за процентами – 9000,00 грн., заборгованість за штрафом – 6750,00 грн.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково, зменшивши суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №01594-06/2024 від 02.06.2024 до 11000,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту – 5000,00 грн. та заборгованості зі сплати відсотків – 6000,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Свій відзив мотивує тим, що, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498- ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %. При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін. Договір №01594-06/2024 укладений з відповідачем 02.06.2024, тобто після набрання чинності вказаними змінами. Таким чином, на момент укладення договору кредитодавець був зобов`язаний дотримуватися обмеження щодо максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %. Однак, первісний кредитор та позивач, незважаючи на те, що кредитний договір №01594-06/2024 від 02.06.2024 укладений вже після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1,50% на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. З огляду на викладене, дії позивача щодо встановлення та застосування процентної ставки за кредитним договором у розмірі, що становить 1,50 % на день, перевищують встановлене законодавством обмеження у 1 % на день для споживчих кредитів. Такі дії порушують права відповідача як споживача фінансових послуг та свідчать про несправедливість умов договору, а тому мають підлягати зміні з врахуванням положень законодавства. Таким чином, з урахування строку кредитування (120 днів) за період з 02.06.2024 по 29.09.2024. Товариство, виходячи з розміру кредиту 5000,00 грн., мало право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 50,00 грн. на день (1%), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище період, право на стягнення яких має позивач, складає 6000,00 грн. (50,00 грн. * 120 днів). Як вбачається з позовної заяви та розрахунку заборгованості, кредитором була нарахована заборгованість по сплаті штрафу за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі 6750,00 грн. Однак, оскільки заборгованість за ст. 625 ЦК України була нарахована кредитором у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від обов`язку сплати такої заборгованості на користь позивача. Таким чином, вимога кредитора про стягнення з відповідача заборгованості за ст. 625 ЦК України в розмірі 6750,00 грн. – є неправомірною, у зв`язку із чим не підлягає стягненню. Крім цього, хоче зазначити, що позовна заява є досить шаблонною з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору. Для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини. Отже, відшкодування заявлених представником позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

Представник відповідача подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без її та відповідача участі. Заперечення викладені у відзиві підтримує в повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.Крім того, витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

19.06.2026 та 26.06.2026 до суду надійшла витребувана інформація (а.с. 32-34).

02.07.2026 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву (а.с. 75-86).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.07.2026 цивільну справу передано на розгляд Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області.

15.09.2026 представник відповідача подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без її та відповідача участі. Заперечення викладені у відзиві підтримує в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

02.06.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 на підставі його заявки-анкети булоукладено договір про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024 (а.с. 16-17, 20-25).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (вразі застосування) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов?язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 02.06.2024. Наданий кредит клієнт зобов?язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 29.09.2024.

Денна процентна ставка становить 1,50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору (п. 1.4 договору).

Графік платежів, який є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024, містить визначення дати повернення кредиту – 29.09.2024, суми відсотків – 9000,00 грн. та загальної вартості кредиту – 14000,00 грн. (а.с. 26-27).

Також 15.02.2025 відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав паспорт споживчого кредиту (Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому містяться основні умови кредитування, які відповідають тим, що зазначені у спірному кредитному договорі.

Листом генерального директора ТОВ «УПР» від 17.02.2026 повідомлено ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про здійснення переказу коштів на карту клієнта, а саме: 02.06.2024 у розмірі 5000,00 грн., маска карти № НОМЕР_1 (а.с. 30 на звороті)

На виконання ухвал суду про витребування доказів АТ «Універсал Банк» скерувало на адресу суду лист від 19.06.2026, в якому зазначило, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_2 та на вказану карту у період з 02.06.2024 по 07.06.2024 відбулося зарахування переказу коштів у розмірі 5000,00 грн. (а.с. 33, 34).

24.09.2024 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 24092024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до відповідача за кредитним договором № 01594-06/2024 від 02.06.2024 у розмірі 20375,00 грн., що підтверджується витягом з реєстром боржників до вказаного договору факторингу (а.с. 34-40).

Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором № 01594-06/2024 від 02.06.2024 наданого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 207500 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн., заборгованість за процентами – 9000,00 грн., заборгованість за штрафом – 6750,00 грн. (а.с. 31-32).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 02.06.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладеного договір про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024, за умовами якого останній отримав від первісного кредитора кредитні кошти в розмірі 5000,00 гривень на картковий рахунок, що визнається відповідачем.

Умови кредитування визначені у паспорті споживчого кредиту та договорі про надання фінансового кредиту, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на кредит, з чим відповідач погодився, підписавши їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складає 20750,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн., заборгованість за процентами – 9000,00 грн., заборгованість за штрафом – 6750,00 грн.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Однак суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором.

За умовами договору про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024 від 02.06.2024 встановлено денну процентну ставкау розмірі 1,50% протягом усього періоду його дії, тобто до 29.09.2024.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).

Договір про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024 укладений 02.06.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, пункт 1.4 договору про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024 від 02.06.2024 щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,50 %, з урахуванням положень ч. 5 ст. 12, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Отже, заборгованість відповідача за несплаченими процентами за договором про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024 від 02.06.2024 має розраховуватися за ставкою 1 % в день, нарахованою з несплаченого тіла кредиту у розмірі 5000 грн., протягом усього період дії договору з 02.06.2024 до 29.09.2024, тобто протягом 120 днів, що складає 6000 грн. (5000 грн. х 1% х 120 днів).

Крім того, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позовні вимоги про стягнення 6750,00 грн. заборгованості за штрафом за кредитним договором є безпідставними у зв`язку зі звільненням позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором у період дії воєнного стану.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного кредитного договору № 01594-06/2024 від 02.06.2024, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав тіло кредиту та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 11000,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн. та заборгованість за процентами – 6000,00 грн., а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю. А тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Розподіл судових витрат:

відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 19.05.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 56).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1411,39 грн. (11000,00 грн. х 2662,40 грн. / 20750,00 грн.).

Зокрема, частиною другою вказаної статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № 1423 від 11.05.2026, детальний опис наданих послуг від 11.05.2026, ордер від 02.07.2025 та довідку від 29.04.2026 (а.с. 11, 43-44).

Дослідивши надані докази, враховуючи ціну позовних вимог, складність справи, яка є малозначною, та, як наслідок, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зокрема, беручи до уваги, що єдиним процесуальним документом, складеним в рамках даної справи, є позовна заява, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на твердження представника відповідача про неспівмірність зазначених втрат, яке міститься у відзиві на позовну заяву,суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1590,36 грн. (11000,00 грн. х 3000,00 грн. / 20750,00 грн.) витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. представник відповідача надала суду: договір про надання правничої допомоги від 02.04.2026, акт здачі-прийняття наданих послуг, квитанція до прибуткового касового ордера № б/н від 18.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.11.2022 (а.с. 80-82).

Водночас стороною позивача не було подано ніяких заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем.

Оскільки представником відповідача надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу у сумі 6000,00 грн., відсутність зі сторони позивача клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно до відхилених позовних вимог 2819,28 грн. (9750,00 грн. х 6000,00 грн. / 20750,00 грн.), як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, беручи до уваги положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь позивача 182,47 грн. ((1411,39 грн. + 1590,36 грн.) - 2819,28 грн.), як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, ст.ст. 203, 215, 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 8, 12, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ЗУ від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 01594-06/2024 від 02.06.2024 у розмірі 11000,00 (одинадцять тисяч) гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн. та заборгованість за процентами – 6000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 182 (сто вісімдесят дві) гривні 47 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: