Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №938/1547/25 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/1547/25

Провадження № 1-кп/938/59/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025091130000115 від 27.09.2025 року, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красник Верховинського району району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , непрацевлаштованого, депутатом не обирався, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 21.09.2025 року суддею Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_6 у результаті розгляду справи №938/1012/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесено постанову, яка набрала законної сили 02.09.2025, та згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення – штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Будучи належним чином ознайомленим з вищенаведеною постановою шляхом отримання наручно копії постанови, знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами та маючи реальну можливість виконувати її в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, 20.09.2025 близько 02:00 год. на автодорозі по вул.І.Франка в селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області ОСОБА_4 , діючи умисно всупереч ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особам, їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, з метою невиконання вищевказаної постанови суду, без посвідчення водія керував легковим автомобілем марки «DAEWOO SENS» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та рухаючись на даному транспортному засобі населеним пунктом, будучи учасником дорожнього руху, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області, під час виконання ним своїх службових обов`язків.

В подальшому 20.09.2025 року відносно ОСОБА_4 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5760834 за ч.4 ст.126 КУпАП та притягнуто до адміністративного покарання у виді штрафу в розмірі тисячу двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомлений з постановою Верховинського районного суду від 21.08.2025 року в справі №938/1012/25, яка набрала законної сили 02.09.2025 року, достовірно знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати вказану постанову, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, не виконав постанову Верховинського районного суду від 21.08.2025 року в справі №938/1012/25, яка набрала законної сили 02.09.2025 року.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.

16.09.2026 року між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні – прокурором Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою обвинуваченй беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Сторони узгодили призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст. 382 КК України, а саме у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

У судовому засіданні обвинувачений, його захисник та прокурор просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 даного Кодексу, у кримінальному провадженні може бути між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим укладена угода про визнання винуватості. У ч. 4 ст. 469 КПК України закріплено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, за який встановлено покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Судом не встановлено порушень вимог ч. 5 ст. 469 КПК України, оскільки угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення особі про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Також сторонами дотримано вимог положень ст. 472 КПК України, оскільки в угоді зазначено її сторони, сформульовано підозру та її правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні злочину, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачен іст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначено дату її укладення і вона скріплена підписами сторін.

Укладення угоди між прокурором та обвинуваченим є добровільним, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

Невідповідності інтересам суспільства умов угоди чи порушення прав, свобод або інтересів сторін та інших осіб у судовому засіданні не встановлено.

Підстав вважати, що укладення угоди про визнання винуватості не було добровільним, у суду немає.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того, суд бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який є раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При цьому в угоді також враховано обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільно перерахував коштів на ЗСУ.

Сторони в угоді про визнання винуватості узгодили покарання для ОСОБА_4 у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК та КК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження в судовому засіданні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і обвинуваченим за участю захисника, та призначення ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 на час ухвалення вироку щодо нього не обирався та не продовжувався.

Цивільний позов не заявлено, арешт на майно не накладався, процесуальні витрати відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи в даному кримінальному провадженні речовими доказами визнано диск для лазерних систем зчитування з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, а також завірені копії судової справи №938/1012/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.2 ст.130 КУпАП, оригінал документа про отримання ним копії постанови суду в цій справі про притягнення до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, які підлягають залишенню в матеріалах судового кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373,374,475 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 16.09.2026 року, укладену між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні – прокурором Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Івано-Фроанківської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.

Речові докази після набрання вироку законної сили:

- диск для лазерних систем зчитування з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, а також завірені копії судової справи №938/1012/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.2 ст.130 КУпАП, оригінал документа про отримання ним копії постанови суду в цій справі про притягнення до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП - залишити в матеріалах судового кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_7