Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №490/4949/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4949/26

н\п 2/490/3850/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 13470,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фін» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір №62752637. Відповідно до умов цього Договору, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 3000,00 грн, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору. ТОВ «Еко Фін» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідачка умов кредитного договору не виконала.

06.05.2026 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №06-05/26 у відповідності до умов якого ТОВ «Еко Фін» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Еко Фін» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №06-05/26 про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги від 06.05.2026 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 згідно кредитного договору №62752637 від 01.12.2024 року на загальну суму: 15329,82 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 10470,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1859,82 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами, які відповідачка добровільно не сплатила. Однак, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 13470,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 10470,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, а також судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 02.06.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 02.06.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

26.06.2026 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс», а також зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 13470,00 грн, зазначила, що позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку по кредиту відповідачки, а не виписки з особових рахунків Позичальника - Відповідача або завірені належним чином або зкопійовані з оригіналів та завірені належним чином (з первинних документів), а тому вважати їх належними доказами є або невірним або передчасним. Тобто сам по собі Розрахунок заборгованості не підтверджує існування або відсутність, розмір заборгованості з огляду на те, що за своєю правовою природою розрахунок не відповідає вимогам залежності та допустимості доказів, які закріплені в ст. ст. 57-59 ЦПК України, а також ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Тобто відсутність виписок (належним чином оформлених) із відповідних рахунків позичальника, які позивач зобов`язаний був отримати від первісного кредитора для обліку та контролю даних кредитних правовідносин в матеріалах даної справи відсутні і лише наявність розрахунку неналежно оформленого не повинно вважатись, як доведеність позивачем наявності безспірної заборгованості та головне - її розміру. Відсутність виписок також унеможливила перевірку вірності складання саме тексту розрахунку позивачем.

Щодо вимоги про стягнення 9000,00 грн грн, як понесені витрати на правничу допомогу зазначила наступне.

Позивачем не надано жодного доказу оплати наданих послуг. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Розмір позовних вимог по заборгованості становить 13470,00 грн, а витрати на правничу допомогу 9000,00 грн, що не може бути співмірним, адекватним та розумним.

03.07.2026 року представниця ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. подала до суду відповідь на відзив, в якому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначила, що ОСОБА_1 ознайомилась з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, затвердженими рішенням єдиного учасника ТОВ «Еко Фін» від 18.06.2024 року №18-06/24, з Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Вебсайті, обрала зручні для себе умови кредитування та уклала Кредитний договір, погодившись на всі його умови.

Зазначаючи про недоведеність з боку Позивача факту видачі кредитних коштів за Договором №62752637, Відповідач зазначає про відсутність первинних бухгалтерських документів, помилково посилаючись на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та відсутність первинних бухгалтерських документів. В контексті зазначеного слід зауважити, що представник відповідача плутає способи видачі банківського кредиту з кредитом від небанківської фінансової установи. Так, у разі оформлення кредиту в банківській установі, позичальнику відкривається спеціалізований кредитний рахунок в такому банку конкретно під видачу цих коштів. Тоді як у разі оформлення кредиту в небанківській фінансовій установі, якою в даному випадку є ТОВ «Еко Фін», кредитні кошти перераховуються надавачем платіжних послуг на замовлення кредитора на вже відкритий картковий рахунок позичальника, реквізити якого зазначає сам споживач при оформленні заявки на кредит. Отже, з огляду на те, що у даній справі кредитором є небанківська фінансова установа, а кредитний договір укладався в електронній формі шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», то норми саме цього закону повинні застосовуватись до даних правовідносин.

Нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов договору є правомірним та відповідає вимогам законодавства, а відтак позовні вимоги є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зважаючи на вищезазначене, просила суд звернути увагу на те, що на противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують зазначені обставини та обґрунтовують заявлені позовні вимоги, відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог. Крім того, відповідач не надав суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у нього заборгованості.

Щодо заперечень представника відповідача проти відшкодування витрат ТОВ «Факторинг Партнерс» на правову допомогу, вказала, що на підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року; Заявку на надання юридичної допомоги №5 від 07.05.2026 року; Витяг з Акту №34 про надання юридичної допомоги від 18.05.2026 року. Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №34 про надання юридичної допомоги від 18.05.2026 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. Складання тексту позовної заяви та формування позову в цілому потребує детального вивчення великої кількості документів, насамперед, кредитного договору та його умов, його додатків, розрахунків заборгованості, договорів відступлення тощо, кожні з яких мають свою специфіку, у зв`язку з чим витрачається значна кількість часу. А тому, зазначені у витязі з Акту №34 про надання юридичної допомоги від 18.05.2026 року надані послуги є обґрунтованими та відповідають потребам даної справи щодо проведеного юридичного аналізу та складених процесуальних документів.

З урахуванням права Позивача на отримання професійної правничої допомоги, гарантованого статтею 59 Конституції України, а також враховуючи, що саме неправомірні дії відповідача щодо неналежного виконання умов кредитного договору, які спричинили утворення певного розміру заборгованості, та небажання відповідача добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання, що стало підставою для звернення ТОВ «Факторинг Партнерс» до суду з відповідним позовом, вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн відсутні.

03.07.2026 року представниця ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. подала до суду клопотання про витребування доказів, в якому просила: поновити строк для подачі клопотання про витребування доказів; витребувати у АТ «Універсал Банк»: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно: прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 3000,00 грн, які 01.12.2024 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписку за номером картки НОМЕР_1 за період з 01.12.2024 по 06.12.2024; інформацію, чи відкривалась на ім`я ОСОБА_1 банківська картка НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_1 за період з 01.12.2024 року по 06.12.2024 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.07.2026 року було поновлено позивачу строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувано вищезазначені докази.

12.08.2026 року АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.06.2026 року надано витребувану інформацію.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.12.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит/кредитний договір №62752637, за умовами якого ТОВ «Еко Фін» зобов`язалося надати відповідачці грошові кошти у сумі 3000,00 грн, а ОСОБА_1 , у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункти 2.1, 2.2 кредитного договору).

Пунктом 2.3 кредитного договору узгоджено строк кредитування, а саме строком на 365 днів з 01.12.2024 року по 30.11.2025 року включно.

Пунктами 2.4, 2.5 кредитного договору передбачено, що дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 14.12.2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 351 день, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 30.11.2025 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.п. 2.6, 2.7 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 3,65% відсотків річних (денна процентна ставка 0,01% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних (денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Пунктом 3.3.1 кредитного договору визначено, що позичальник має право неодноразово ініціювати продовження (поновлення) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом та/або збільшення строку кредитування або строку виплати кредиту за договором. Пролонгація можлива лише шляхом укладення сторонами відповідного додаткового договору у спосіб, визначений цим договором.

Пунктом 3.1.2.5 кредитного договору визначено, що товариство в день укладення кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на рахунок позичальника, зазначений позичальником при подачі заяви на отримання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього договору.

У розділі 10 «Реквізити сторін» кредитного договору зазначено банківський рахунок позичальника НОМЕР_1 .

За пунктом 3.2.1.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути товариству кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього договору (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по кредиту, встановленої п. 2.5 цього договору.

Згідно з п. 6.3 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості) з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) та/або починаючи з дня наступного за днем сплати процентів за користування кредитом визначеного згідно Графіку розрахунків (платежів), за наявності вимоги кредитодавця зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, нарахованих за порушення зобов`язань позичальником не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Відповідно до п. 3.1.2.1 кредитного договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через Вебсайт товариства.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MTgxYTc3 01.12.2024 року о 12:08:12 год.

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором MTgxYTc3 Паспорт споживчого кредиту, в якому їй надана інформація щодо умов кредитування.

01.12.2024 року ТОВ «Еко Фін» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником та вказано у кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 3000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 01.12.2024 року №43304-77076-58783.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» від 12.08.2026 року на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.07.2026 року, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , а з наданої виписки про рух коштів по картці, вбачається, що на зазначену кредитну картку 01.12.2024 року відбулось зарахування коштів у розмірі 3000,00 грн.

16.12.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі додатковий договір про пролонгацію №1/62752637 до договору про споживчий кредит/кредитний договір №62752637, за умовами якого сторони погодили пролонгування (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 30.12.2024 року.

ОСОБА_1 був підписаний додаток до кредитного договору, в якому визначена кількість та розмір платежів, періодичність внесення у Графіку розрахунків (платежів).

Згідно з вимогами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Згідно зі ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З наведеного вбачається, що договір про споживчий кредит/кредитний договір №62752637 від 01.12.2024 року було укладено з ОСОБА_1 у спосіб подання згоди відповідачки на надання їй відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 3000,00 грн.

Отже не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем не доведено факт укладення відповідачкою з ТОВ «Еко Фін» кредитного договору №62752637 від 01.12.2024 року та про ненадання відповідачці кредитних коштів, оскільки такі повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачкою зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту виконані не були.

06.05.2026 року між ТОВ «Еко Фін» (Первісний кредитор) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-05/26, відповідно до якого Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права Первісного кредитора до боржників.

06.05.2026 ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді за договором №06-05/26 від 06.05.2026 року.

Згідно з Реєстром боржників в друкованому (підписаному) вигляді до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-05/26 від 06.05.2026 ТОВ «Еко Фін» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги по кредитному договору №62752637, укладеному 01.12.2024 року з ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості у розмірі 15230,19 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 10470,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1760,19 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 (провадження №61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі №761/1543/20, провадження №61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа №639/86/17, провадження №61-5039 св21 від 19.01.2022, справа №554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.

Оскільки, ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору про відступлення прав вимоги набуло право вимоги за кредитним договором №62752637 від 01.12.2024 року, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв`язку з неналежним виконанням позичальницею ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом нарахування відсотків та стягнення заборгованості за цим договором.

Доказів про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором №62752637 від 01.12.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору складає 15329,82 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 10470,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1859,82 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

Разом з тим, позивачем до стягнення з відповідачки заявлено заборгованість у розмірі 13470,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 10470,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Розмір заборгованості та розрахунок заборгованості відповідачкою не спростовані.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.12.2025 року, заявку на надання юридичної допомоги №5 від 07.05.2026 року, витяг з акту №34 про надання юридичної допомоги від 18.05.2026 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що розмір гонорару в 9000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так, дана справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена при подачі позову до суду, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0651620039 від 25.05.2026 року у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 81, 258, 259, 263-265, 279,352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, р/р НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», код МФО 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит/кредитний договір №62752637 від 01.12.2024 року у розмірі 13470 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 10470,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у розмірі 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін