Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №490/4987/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4987/26

н\п 2/490/3872/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 року Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплової енергії у розмірі 18385,76 грн.

В обгрунтування вимог позивачем зазначено, що він надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в тому числі до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наказами про початок та закінчення опалювального періоду на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради про закінчення опалювального сезону, розпорядженнями міського голови та рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Свої обов`язки по теплозабезпеченню заявник виконував належним чином.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання по сплаті за послуги з централізованого опалення, виникла заборгованість за період з 01.09.2013 року по 28.02.2021 року, яка складає 18385, 76 грн. Крім того за періоди з 01.10.2013 року по 28.02.2021 року, відповідачу нараховано 4884, 87 грн. інфляційних втрат, а також 1561,91 грн. 3% річних. Таким чином, сума, яка підлягає сплаті та яку позивач просить стягнути з відповідача становить 24832,54 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

29.05.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) судом 02.06.2026 року було направлено відповідні запити та 19.06.2026 року отримана інформація щодо місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

З відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління ДМС України в Миколаївській області від 19.06.2026 року, вбачається, що за відомостями ВОМІРМП УДМС у Миколаївській області ОСОБА_1 , не значиться зареєстрованим у Миколаївській області.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою судді від 22.06.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 22.06.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за останньою відомою адресою місця проживання надсилалась копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками. Вказане поштове відправлення повернулись на адресу суду 01.09.2026 року, як не вручене.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідач, який повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради №1078 від 26.05.2006 року позивача з 01.06.2006 року визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста Миколаєва.

Судом встановлено, що в опалювальні періоди 2013-2014 рр. по 2020-2021 рр. позивач здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується: копіями наряду про початок опалювального періоду 2013-2014 рр. №5129 від 30.09.2013 року та №1121 від 15.10.2014 року, копіями наряду про початок опалювального періоду 2015-2016 рр. №404 від 01.10.2015 року та №2143 від 15.10.2016 року, копіями наряду про початок опалювального періоду 2017-2018 рр. №6747 від 15.10.2017 року та №12-а від 15.10.2018 року, копією наказу №741 від 07.11.2018 року про початок опалювального періоду 2018-2019 року, копією наказу №225/1 від 05.04.2019 року, про закінчення опалювального періоду 2018-2019 р.р., копією наряду №18-а від 02.11.2019 року, копією наказу №652 від 20.10.2019 року про початок опалювального сезону 2019-2020 рр., копією наказу №192 від 08.04.2020 року про закінчення опалювального періоду 219-2020 рр., копією наряду АДРЕСА_2 від 09.11.2020 року про підключення опалення, копією наказу №689 від 05.11.2020 року про початок опалювального сезону 2020-2021 рр., копією наказу №236 від 12.04.2021 року про закінчення опалювального періоду 2020-2021 рр., які були видані на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради про закінчення опалювального сезону, розпорядженнями міського голови та рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №475179094 від 30.04.2026 року, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що з 26.10.2007 року по 12.03.2021 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві приватної власності належала ОСОБА_1 .

За такого, вказаний об`єкт розташований в житловому будинку, де система опалення є єдиною, а теплова енергія подавалась в опалювальні періоди з 2013-2014 рр. по 2020-2021 роки, отже, в умовах єдиної системи централізованого опалення подача теплоносія до системи тепло споживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення.

Враховуючи, що теплове обладнання вищезазначеного нерухомого майна підключено до системи централізованого опалення будинку, відповідач фактично є споживачем тепла в вищезазначених опалювальних періодах.

З наявного в матеріалах справи розрахунку боргу вбачається, що позивач надав теплову енергію за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.09.2013 року по 28.02.2021 року на суму 18385,76 грн, за яку відповідач не сплатив, отже не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі, чим завдав позивачу матеріальну шкоду.

Крім того, за період з 01.10.2013 року по 28.02.2021 року позивачем було нараховано відповідачу 4884,87 грн - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 1561,91 грн - три відсотки річних.

Таким чином, сума, яка підлягає сплаті відповідачем становить 24832,54 грн. Доказів сплати цієї суми у добровільному порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 30 Правил «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 р. №630 (у редакції чинній на момент існування правовідносин), споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу Української РСР (у редакції чинній на момент існування правовідносин), та визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель та виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3). Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (ч. 4).

Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у реакції, чинній на момент існування правовідносин) споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-ком анальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі топового договору, визначено як обов`язок, а не право споживача.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо (ч. 3 ст. 19). Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19).

Згідно п. 40 «Правил користування тепловою енергією», затверджених Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 року (у реакції, чинній на момент існування правовідносин) споживач теплової енергії вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Таким чином відсутність підписаного договору про надання населенню послуг з централізованого опалення не звільняє споживачів від сплати наданих їм послуг, оскільки цивільні відносини виникають не тільки з письмових чи усних угод, а і з дій та вчинків осіб.

Відтак, навіть за відсутності договору між сторонами, боржник зобов`язаний сплачувати вартість послуги з централізованого опалення на підставі того факту, що користувався нею.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 20.09.2018 по справі № 751/3840/15-ц, де зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до Листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №12/1-64 від 17.05.2007, підприємства-надавачі житлово-комунальних послуг можуть пред`являти вимоги сплати боргу за спожиті житлово-комунальні послуги за весь період його існування.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у сфері оплати житлово-комунальних послуг, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі №401/710/15-ц, від 18.09.2019 року у справі №369/3682/16-ц, від 07.02.2024 року у справі №372/2236/21, від 20.11.2024 року у справі №463/6799/18).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості, а також жодних заперечень щодо наведеного позивачем розрахунку заборгованості.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що між сторонами існують фактичні договірні відносини. Відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки з оплати житлово-комунальних послуг у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка підтверджена позивачем належними та допустимими доказами.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином з відповідача в користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 24832,54 грн. яка складається з заборгованості за послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з 01.09.2013 року по 28.02.2021 року у розмірі 18385,76 грн., 4884,87 грн - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 1561,91 грн - три відсотки річних.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Крім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідач на користь позивача підлягає стягненню сплачений згідно платіжної інструкції №38183 від 27 березня 2026 року судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 18, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 31319242, юридична адреса: 54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за надані послуги, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення за період з 01.09.2013 року по 28.02.2021 року у розмірі 24832 (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 54 копійки, з яких: 18385,76 грн - заборгованість за спожиті послуги з теплової енергії, 4884,87 грн - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 1561,91 грн - три відсотки річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Саламатін О.В.