Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №484/3294/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/2371/26

Справа: 484/3294/26

РІШЕНЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м.Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Коваленко Н.А.

за участю секретаря судових засідань Голубкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягнутих аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що він спільно проживав та перебував у близьких стосунаках. Від даних відносин у них народилася спільна донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі судового наказу, виданого 25.07.2024 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області стягуються аліменти на утримання доньки у розмірі частини усіх видів його заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.07.2024 і до повноліття дитини. Позивач належно ставиться до обов`язку щодо утримання дитини, своєчасно сплачує аліменти. Але його матеріальне становище кардинально змінилося, йому стає складніше з кожним місяцем сплачувати аліменти, доводиться займати кошти, щоб не накопичувалась заборгованість. Позивач не має постійного місця роботи та регулярного заробітку, Крім того, впродовж 2025-2026 у нього суттєво погіршився стан здоров`я, він хворіє тяжкою формою гіпертонії, лікування наразі триває. Також у позивача змінився сімейний стан, 09.07.2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 , яка є матір`ю його старшої доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Донька є особою з інвалідністю з дитинства, потребує постійної реабілітації, консультацій з лікарями, лікування дороговартісними препаратами.

У зв`язку з обставинами, які виникли, позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього, на підставі судового рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області (справа № 484/3955/24), на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_4 з 1/4 до 1/6 частки всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного вік, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

10.06.2026 відкрито провадження у цій справі, вирішено розглядати справу в порядку загального провадження.

До суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що позивачем не доведено наявності істотної зміни матеріального становища, яка б була підставою для зменшення розміру аліментів. На думку представника відповідача, сам факт, що позивач хворіє на гіпертонію, то ця хвороба не являється важкою і не потребує дороговартісного лікування, крім того цією хворобою позивач хворів і до призначення стягнення з нього аліментів. Народження доньки ОСОБА_6 відбулося до дати стягнення аліментів, а інвалідність у його доньки з дитинства. Надані позвачем копії документів не свідчать про зміну його майногово стану, оскільки на момент стягнення аліментів він також не мав доходу, а розмір аліментів нараховувався не від реального його доходу, а від середньої заробітної плати по регіону за місцем виконання судового рішення. У відзиві представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24.06.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) до ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) про збільшення розміру аліментів. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що 25.07.2024 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.07.2024 і до повноліття дитини. Вказаний судовий наказ звернуто до виконання. Відповідач сплачує аліменти на утримання доньки близько 3000 грн на місяць. ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, який вона вважає є безпідставним, а навпаки наявні обставини для збільшення аліментів. На підтвердження зустрічних вимог зазначено, що змоменту винесення зазначеного судового наказу матеріальне становище та стан здоров`я позивачки і дитини кардинально змінились. Позивачка не має постійного місця роботи та регулярного заробітку, пенсію не отримує. Останнім часом стан здоров`я позивачки значно погіршився, перебуває на «Д» обліку в лікаря у зв`язку з гіпертонічною хворобою II ступеню, хронічним гемороєм, доброякісною новоутвореною пухлиною (лейоміоми матки), метаболізму ожиріння 1 ступеню. Погіршення здоров`я позивачки тягне за собою додаткові витрати на лікування, що призводить до погіршення її матеріального становища. Також потребує додаткових більших витрат спільна дочка сторін ОСОБА_4 , яка перебуває на «Д» обліку в лікаря у зв`язку з хронічним риносинуситом (цервікоохраніологія) з частим загостренням. Крім того, донька з 13.04.2026 по 15.04.2026 знаходилась на стаціонарному лікуванні в педіатричному відділенні КНП «ПЦМБЛ» з діагнозом: мігрень, цервікокраніалгія. Зазначені документи безумовно підтверджують факт погіршення стану здоров`я як позивачки, так і самої дитини. Позивачка на даний час потребує понесення додаткових витрат на своє лікування та на лікування дочки, а тому її матеріальне становище на даний час змінилось та вкрай важке, вона одна не може повноцінно забезпечити всі потреби на лікування та утримання дитини. Стягнуті з відповідача аліменти на утримання дитини 1/4 в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), складають близько 3000 грн на місяць. Однак такий розмір аліментів не може забезпечити й половини достатнього рівня життя дитини, яка потребує утримання. Вважає, що відповідач зобов`язаний та може сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

29.06.2026 представник позивача за первісним позовом скервував через систему «Електронний суд» відповідь на відзив у котрому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що відповідачкою не надано доказів щодо підтвердження її фінансового внеску для утримання та забезпечення доньки ОСОБА_7 які спрямовані на харчування, одяг, лікування, навчання, розвиток дитини. Щодо доведеності зміни сімейного стану позивача ОСОБА_1 представник зазначає, що останній одружився з ОСОБА_5 09.072024, а на підставі рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 03.12.2024 року (справа № 474/823/24 його визнано батьком дитини ОСОБА_8 та видано свідоцтво про народження).

17.07.2026 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про збільшення розміру аліментів, в якому відповідач за зустрічним позовом просив відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ОСОБА_9 не доведено наявності передбачених статтею 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів. Посилався на те, що надані позивачем медичні документи підтверджують, що дитина знаходиться на «Д» обліку з хронічним риносинуситом більше 8 років, що не свідчить про погіршення стану здоров`я дитини на час звернення до суду та необхідності постійного лікування дитини; також ОСОБА_9 не надає доказів на підтвердження істотного збільшення витрат на утримання доньки, а саме нею не надано доказів на купівлю лікарських препаратів чи вітамінів для дитини. Вказує, що ОСОБА_9 мала проблеми зі здоров`я ще на час видачі судового наказу у справі № 484/3955/24. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначив про погіршення власного стану здоров`я та перебування лікуванні, що, на його думку, є підставою для врахування його матеріального та фізичного стану при вирішенні спору. Вказував, що сам по собі факт незгоди позивача з розміром раніше встановлених аліментів не є достатньою правовою підставою для їх збільшення, а тому просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.

23.07.2026 ОСОБА_10 , надала відповідь на відзив на зустрічний позову котрому поосить зустрічний позов задовольнити.

27.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

02.09.2026 ОСОБА_2 надала через канцелярію суду заяву про прийняття доказів: копію планового електронного направлення від 25.08.2026; копію планового письмового направлення від 27.08.2026; копію протоколу обстеження лікаря ОСОБА_11 від 25.08.2026; електронне напарвлення від 14.05.2026; висновок офтольмолога від 27.08.2026; направлення від 25.08.2026 з квитанцією про оплату медичних послуг 27.08.2026.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

У даному випадку позивач надає докази які містять дати після звернення до суду з позовом та після закриття підготовчого провадження, а тому суд залишає вказану заяву без задоволення.

В судове засідання позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом не з`явився, проте від його представника адвоката Болквадзе Б. надійшла заява, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить відмовити в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі.

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони, є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження №408 (ідентифікатор запиту 72с24253с8bce1aeb9b1cc293b65265b) (а.с.8).

Відповідно до відповіді головного державного виконавця першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження АСВП №75882772 з примусового виконання судового наказу № 2-н/484/602/24, виданого 05.08.2024 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів заробітку , щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.07.2024 і до повноліття дитини. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у боржника ОСОБА_12 існує переплата у розмірі 866, 75 грн (а.с. 12-14).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми виплачених доходів та триманих податків від 25.05.2026 на ОСОБА_1 , останній за період з січня 2025 по квітень 2026 за лютий 2025 нараховано 144, 76 грн. інших доходів.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що 09.07.2024 ОСОБА_1 і ОСОБА_5 уклали шлюб, актовий запис № 275 (а.с. 10). ОСОБА_6 є інвалідом з дитинства, її опікуном є ОСОБА_5 , що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 .

Позивач вказує, що здійснює догляд за донькою ОСОБА_13 , що є для нього додатковим фінансовим навантаженням, крім того він не працює, має суттєві погіршення зі станом здоров`я. На підтвердження вказаного позивачем доказів не надано. В судове засідання для надання пояснень не з`явився, його представник надав заяву у котрій просить справу розглядати без його участі та участі позивача ОСОБА_1 .

Відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом надані документи (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.06.2014 року, виписку із історії хвороби стаціонарного хворого № 839/411 ОСОБА_4 щодо перебування на стаціонарному лікуванні (скарги на головокружіння та головний біль), період лікування 13.04.2026-15.04.2026, виписку із історії хвороби стаціонарного хворого № 481/255 ОСОБА_4 щодо перебування на стаціонарному лікуванні (правостороння нижньо-дольова пневмонія, середньої важкості ДН1) період перебування на стаціонарному лікуванні з 26.02.2026-10.03.2026; довідку від 16.06.2026 з медичної карти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до якої дитина близько 8 років знаходиться на обліку з хронічно риносинуситом з частим загостренням; відповідно до виписки із медичної карти від 16.06.2026 ОСОБА_2 , остання перебуває на обліку з гіпертонічної хвороби, має ожиріння першого ступеня, наявне доброякісне новоутворення матки; довідку від 15.06.2026 за підписом директора школи та класного керівника відповідно до якої ОСОБА_4 , учениця 7-А класу Первомайської гімназії №4 імені Якова Лобова Первомайської міської ради Миколаївської області протягом 2025-2026 навчального року пропустила 32 навчальні дні (1 семестр 7 днів через незадовільний стан здоров`я і 2 семестр 25 навчальних дні через хворобу, та 3 дні через погане самопочуття).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та бути доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення чи збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення чи збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати не тільки наявність змін у матеріальному становищі, сімейному стані та стані здоров`я сторін, але і те, чи ці зміни впливають на можливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Крім того, при визначенні розміру аліментів необхідно врівноважити пріоритет інтересів дитини та баланс інтересів батьків при сплаті аліментів. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно п.6. ч. 1 ст. 3 ЦК України одними з засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Ч. 9 ст. 7 СК України визначає, що сімейні відносини також регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Щодо вирішення позовних вимог за первісним позовом про зміну аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути зменшений у разі істотної зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів, погіршення його здоров`я чи в інших випадках, передбачених законом.

Позивач за первісним позовом посилається, що хворіє, не працевлаштований оскільки здійснює догляд за донькою, яка є інвалідом з дитинства, перебуває у складному матеріальному становищі , вимушений займати кошти щоб оплачувати своєчасно аліменти на меншу доньку.

Разом з тим, наявність захворювань сама по собі не є безумовною підставою для зменшення аліментів.

Для застосування ст. 192 СК України необхідно довести, що такі обставини істотно вплинули на можливість особи виконувати обов`язок по сплаті аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо.

Але, доказів, які б підтверджували зменшення доходу або збільшення витрат позивача, погіршення його матеріального становища, позивач не надав, у т.ч. доказів необхідності постійних значних витрат на лікування, які б істотно впливали на його платоспроможність.

Позивачем не надано доказів того, що підтверджують втрату працездатності у такому обсязі, який би унеможливлював отримання доходу та сплату аліментів у встановленому розмірі.

З приводу того, що позивач вказує про те, що він одружився і відповідно до рішення суду його визнано батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то слід зазначити, що зі змісту даного рішення вбачається, що позивач визнав позов повністю; також вбачається, що теперішня дружина ОСОБА_5 і позивач почали зустрічатися зі шкільних років, йому відомо було про народження доньки ОСОБА_14 .

Таким чином, надані докази не підтверджують істотного погіршення матеріального чи сімейного стану позивача порівняно з обставинами, які існували під час ухвалення рішення про стягнення аліментів, тому встановлені законом підстави для зменшення розміру аліментів відсутні.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач на теперішній час сплачує аліменти у мінімальному розмірі, встановленому законом, отже, вимоги позивача щодо необхідності зменшення розміру аліментів не відповідають інтересам дитини позивача, яка має право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про збільшення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України збільшення розміру аліментів допускається за наявності доказів істотного поліпшення матеріального становища платника аліментів або істотного погіршення матеріального стану чи стану здоров`я одержувача аліментів або дитини.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовувала свої вимоги: зростанням потреб дитини; погіршенням власного матеріального становища; наявністю витрат на лікування дитини та своє лікування; недостатністю чинного розміру аліментів.

Проте, для зміни розміру аліментів необхідно довести конкретні обставини, які свідчать про істотну зміну матеріального становища сторін після ухвалення попереднього рішення. Позивач за зустрічним позовом не довела істотного поліпшення матеріального становища платника аліментів або істотного погіршення свого матеріального становища.

Надані документи щодо захворювань дитини та матері не підтверджують виникнення нових обставин, які не існували раніше та потребували б перегляду встановленого судом розміру аліментів. Позивач не надала докази здійснення нею щомісячних витрат на лікування дитини або необхідності таких витрат.

Отже, доказів істотної зміни матеріального або сімейного стану сторін, а також інших обставин, передбачених ст. 192 СК України як підстави для збільшення аліментів, суду не надано.

Сторонами не доведено наявності таких змін матеріального, сімейного стану або стану здоров`я, які б у розумінні ст. 192 СК України були істотними та виправдовували перегляд раніше встановленого рішенням суду розміру аліментів.

Отже, ані первісний позивач не довів необхідності зменшення аліментів, ні позивач за зустрічним позовом не довела необхідності їх збільшення, підстав для зміни чинного способу та розміру аліментних зобов`язань суд не встановив.

У зв`язку з цим у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - відмовити.

Повне рішення складено 16.09.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання зазначено: АДРЕСА_2 ;

Відповідач позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 .

Суддя Н.А.Коваленко