Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №487/3983/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3983/26

Провадження № 2/487/2876/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

16.09.2026 року місто Миколаїв Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 487/3983/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 представник ТОВ «ФК «Позика» Міньковська А.В. звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 12294659 від 10.11.2021 у розмірі 10650 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5500 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12294659, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, та відповідно до умов якого позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3000 грн.

Так позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним договором, надавши позичальнику грошові кошти, проте ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконує, грошові кошти не повертає.

Разом з тим 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК«Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, згідно якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, в тому числі і за договором № 12294659.

Проте відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернув в повному обсязі грошові кошти, тобто не виконав свої грошові зобов`язання за вказаним договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка становить 10650 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 7650 грн, заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 0 грн.

У зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 головуючим суддею у справі визначено Боброву І.В.

Суд своєю ухвалою від 26.05.2026 відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві зазначила про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 10.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12294659 (далі - Договір).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток.

Згідно п.3.1 Договору товариство надає клієнту кредит в розмірі 3000 грн, з оплатою відсотків визначених п.3.2 Договору.

Відповідно п.3.2 договору у пільговий період (10.11.2021-10.12.2021) процентна ставка складає 2,5%, у стандартний період (11.12.2021-08.02.2022) процентна ставка складає 3%.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 08.02.2022 року.

Вказаний договір відповідач підписав 10.11.2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором №313499.

Відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025, було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 10.11.2021 02:08 на суму 3000,00 грн, маска картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua- 118867555, призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту № НОМЕР_1 .

В подальшому, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК«Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, згідно якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, в тому числі і за договором № 12294659.

Згідно витягу з додатку №1, до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги за кредитним договором № 12294659 у розмірі 10650 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 7650 грн, заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 0 грн.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

В силу ч. 4 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Із положень ч. 8 ст. 11 Закону слідує, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Докази, наявні у матеріалах справи, вказують на те, що ОСОБА_2 уклав кредитний договір в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства, а, отже, був належним чином ознайомлений з умовами договору, проте своєчасно їх не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Таким чином, враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та отримані кошти згідно умов договору не повернув, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» заборгованості за договором № 12294659 року у загальному розмірі 10650 грн, які підтверджені наданим розрахунком заборгованості.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5500 грн та 2662,40 грн сплаченого судового збору за поданням даного позову.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду такі документи: копію договору про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ФОП ОСОБА_3 , копію детального опису робіт від 08.05.2026 року, копію акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026, згідно якого ФОП ОСОБА_3 надало ТОВ «ФК «Ірбіс» правничу допомогу, відповідно до опису наданих послуг, вартістю 5500 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11628/10, виданого Горобей Р.Г.

Так, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Частиною 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи зазначене, а також обставини справи, задоволення позову у повному обсязі, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, а також відсутність підстав, передбачених ст. 137 ЦПК України, для зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Крім того відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 12294659 від 10.11.2021 року у розмірі 10650 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 7650 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місце знаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄРДПОУ 39493664.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 16.09.2026 року.

Головуючий суддя І. В. Боброва