Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №487/9012/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №487/9012/25

Суддя: Нікітін Д. Г.

Справа № 487/9012/25

Провадження № 2/487/1641/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14.09.2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Нікітін Д.Г., при секретарі судового засідання – Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, 3% річних, інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, 3% річних, інфляційних втрат.

В обґрунтування вимог посилається на те, що У період часу з 23.12.2020 по 22.01.2021 позивач здійснив на користь фізичної особи — підприємця ОСОБА_2 сім платежів на загальну суму 221 200,00 грн.

Зокрема, 23.12.2020 позивач сплатив на підприємницький рахунок ФОП ОСОБА_2 иА543375460000026008055040006 кошти в сумі 7200,00 грн., призначення платежу: «за послуги». 24.12.2020 здійснив два платежі на суму відповідно 30 000,00 грн. Та 35 000,00 грн. на той самий рахунок з аналогічним призначенням платежу. Крім того, 18.01.2021 сплатив на вказаний рахунок кошти в сумі 28 500,00 грн., 20.01.2021 — в сумі 25 750,00 грн., 21.01.2021 — в сумі 71 750,00 грн., а 22.01.2021 — в сумі 23 000,00 грн., із призначенням платежу «за послуги».

Сплата вказаних сум коштів відбулася за наступних обставин.

У грудні 2020 р. позивач натрапив на брокерську компанію «Траст Макворі Кепітал» («Trust Macquarie Capital»). Менеджер компанії умовив позивача сплатити стартовий внесок в еквіваленті 250 доларів США. За його умовами, ці кошти треба було сплатити на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Менеджер сказав, що ФОП ОСОБА_2 . Є авторизованим представником компанії в Україні, уповноваженим на здійснення платіжних операцій з приймання інвестицій від громадян. 23.12.2020 я сплатив «стартовий внесок» у сумі 7200,00 грн. на зазначений вище рахунок ФОП ОСОБА_2 ..

Наступного дня, 24.12.2021, менеджер організації «Траст Макворі Кепітал» наполегливо переконував позивача інвестувати більшу суму коштів, обіцяв швидке їх повернення разом із суттєвим заробітком. Погодившись на цю пропозицію, він сплатив спочатку 30 000,00 грн., а потім іще 35 000,00 грн. для поповнення свого «торгового рахунку» в організації «Траст Макворі Кепітал», але фактично ці кошти також були сплачені, за вказівками менеджера, на рахунок ФОП ОСОБА_2 ..

У січні 2021 р. позивач очікував на виведення своїх коштів, однак виплат не було, а менеджер кожного разу висував нові вимоги. Згідно з цими вимогами, я повинен був оплатити, зокрема, банківську комісію міжнародних банків за відкриття та обслуговування транзитних рахунків, комісію за резервування коштів, а також «послуги» Національного банку України. У період з 18.01.2021 по 22.02.2021 на виконання цих вимог менеджера позивач сплатив спочатку 28 500,00 грн., потім 25 750,00 грн., 71 750,00 грн., а наступного дня ще 23 000,00 грн.. Усі ці суми були сплачені на рахунок ФОП ОСОБА_2 із призначенням платежу «за послуги».

При проведенні платіжної операції від 23.12.2020 на суму 7200,00 грн. Була нарахована комісія за проведення платежу в розмірі 3,00 грн. та комісія за використання кредитних коштів у розмірі 216,09 грн. Усього списано з рахунку 7419,09 грн..

За платіжну операцію від 24.12.2020 на суму 30 000,00 грн. нарахована комісія за проведення платежу в розмірі 3,00 грн. та комісія за використання кредитних коштів у розмірі 900,09 грн., усього списано з рахунку 30 903,09 грн..

За платіжну операцію від 24.12.2020 на суму 35 000,00 грн. була нарахована комісія за проведення платежу в розмірі 3,00 грн. та комісія за використання кредитних коштів у розмірі 1050,09 грн. Усього списано з рахунку 36 053,09 грн..

У зв`язку з платежем від 18.01.2021 на суму в 28 500,00 грн. була нарахована комісія банку в розмірі 285,00 грн..

При проведенні платіжної операції від 20.01.2021 на суму 25 750,00 грн. Нарахована комісія за проведення платежу в розмірі 3,00 грн.

У зв`язку із платіжною операцію від 21.01.2021 на суму 71 750,00 грн. Була нарахована комісія за проведення платежу в розмірі 3,00 грн. та комісія за використання кредитних коштів у розмірі 2149,59 грн. Усього списано з рахунку 73 905,59 грн..

Нарешті, за платіжну операцію від 22.01.2021 на суму 23 000,00 грн. була нарахована комісія за проведення платежу в розмірі 3,00 грн..

Вивести інвестовані позивачем кошти так і не вдалося. З часом позивач зрозумів, що має справу з шахрайською схемою і перестав інвестувати кошти у цю «компанію». Мені стало відомо, що інвестиційної організації під назвою «Траст Макворі Кепітал» офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цієї «організації» на території України не виступає жоден легітимний суб`єкт господарської діяльності.

09.02.2021 р. позивач подав заяву до кіберполіції стосовно вказаних подій, а 08.02.2021 звернувся до Миколаївської місцевої прокуратури № 1. Наразі за моєю заявою слідчим відділом Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021151030000004 від за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в якому я визнаний потерпілим.

У червні 2021 р. інформація про шахрайську організацію «Trust Macquarie Capital» розміщена у розділі «Попередження інвесторам» на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Наявна на той час інформація містила попередній висновок комісії з детальним описом діяльності проекту, в якому було зазначено, що кошти жертв переводяться не на рахунки «Trust Macquarie Capital», а на рахунки ФОП та ТОВ.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєструвався як фізична особа — підприємець 21.12.2020 (тобто за два дні до вчинення мною першого платежу на його рахунок). В реєстраційних даних ФОП ОСОБА_2 зазначені наступні види діяльності: 93.19 — інша діяльність у сфері спорту (основний вид діяльності); 41.10 — організація будівництва будівель; 46.90 — неспеціалізована оптова торгівля; 93.29 — організування інших видів відпочинку та розваг. Однак уже 26.02.2021, тобто через два місяці, ОСОБА_2 зареєстрував припинення підприємницької діяльності.

23.02.2024 позивач подав до Заводського районного суду м. Миколаєва позовну заяву до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, у якій заявив вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 221 200,00 грн., відшкодування збитків у сумі 4618,86 грн., стягнення інфляційних втрат у сумі 103 164,44 грн., 3% річних у сумі 20 688,40 грн.

та відшкодування моральної шкоди в сумі 110 600,00 грн. Позивач просив суд застосувати наслідки недійсності правочинів з надання послуг, вчинених із використанням нечесної підприємницької практики відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі — Закон № 1023-XII) та ст. 216 ЦК України.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2025 у справі № 487/1823/24, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.05.2025, мій позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на мою користь кошти в сумі 221 200,00 грн., збитки в сумі 4618,86 грн., інфляційні втрати в сумі 103 164,44 грн., 3% річних у сумі 20 688,40 грн. і моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. Суд встановив, що відповідач мені жодних послуг не надав, та дійшов висновку, що до правовідносин між сторонами слід застосувати положення ст. 1212 ЦК України.

Сума інфляційних втрат та 3% річних, стягнута рішенням суду від 04.03.2025, була розрахована, відповідно до заявлених мною вимог, за періоди прострочення з моменту сплати коштів до 31.01.2024, тобто до останнього дня місяця, який передував поданню моєї позовної заяви у справі № 487/1823/24.

Кошти, стягнуті рішенням суду від 04.03.2025 у справі № 487/1823/24, були фактично сплачені на мій рахунок 07.07.2025 в рамках виконавчого провадження № 78498332. Відтак станом на сьогодні залишається нестягнутою частина інфляційних втрат та 3% річних, яка не була охоплена позовними вимогами у справі № 487/1823/24.

15.08.2025 позивач направив цінним листом з описом вкладення на зазначену в ЄДР адресу ОСОБА_2 вимогу, в якій з посиланням на Закон № 1023-ХІІ просив повернути мені несплачену частину інфляційних втрат та 3% річних. Цей лист був вручений ОСОБА_2 20.08.2025. Крім того, 15.08.2025 позивач направив електронну копію вимоги на зазначену в ЄДР електронну поштову адресу ОСОБА_2 .

Відповіді на вимогу позивач не одержав. Несплачену частину інфляційних втрат та 3%річних ОСОБА_2 . Йому не повернув.

В судове засідання позивач не з`явився, надав до суду письмову заяву, просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.02.2026 року відкрито провадження, справу призначено у судове засідання у спрощеному проваджені.

Судом встановлено, що У період часу з 23.12.2020 по 22.01.2021 позивач здійснив на користь фізичної особи — підприємця ОСОБА_2 сім платежів на загальну суму 221 200,00 грн.

Сплата вказаних сум коштів відбулася за наступних обставин.

У зв`язку з платежем від 18.01.2021 на суму в 28 500,00 грн. була нарахована комісія банку в розмірі 285,00 грн..

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути кошти у розмірі 71338,35грн.

Початком періоду прострочення за платежем від 23.12.2020 є 24.12.2020. Стосовно двох платежів від 24.12.2020 початком періоду прострочення є 25.12.2020. Для платежу від 18.01.2021 початком періоду прострочення є 19.01.2021, для платежу від 20.01.2021— 21.01.2021, для платежу від 21.01.2021 — 22.01.2021, для платежу від 22.01.2021 — відповідно 23.01.2021. Датою завершення періоду прострочення для

всіх вказаних вище платежів є 06.07.2025 (дата, яка передувала зарахуванню

присудженої судом суми на мій розрахунковий рахунок).

Розмір інфляційних втрат обчислювався шляхом множення суми основного боргу на добуток індексів інфляції за всі місяці прострочення, зменшений на одиницю. При цьому враховувалися індекси інфляції за кожен без винятку місяць протягом періоду прострочення, в тому числі за ті місяці, в яких індекс інфляції мав значення менше одиниці (тобто коли мала місце не інфляція, а дефляція).

При обчисленні за такою методикою розмір інфляційних втрат за вказаний період складає: 61666,78грн.

Розмір 3% річних від суми заборгованості розраховувався пропорційно кількості днів прострочення протягом кожного року з урахуванням кількості днів у відповідному році (365 днів у невисокосному та 366 днів у високосному).

При такому розрахунку сума 3% річних за період прострочення стосовно платежу складає 9671,57 грн.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023XII) споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В силу положень ч.1 ст.2 Закону №1023XII законодавство про захист прав споживачів складається з цього закону, ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Згідно з п.14 ч.1 ст.1 Закону №1023XII нечесна підприємницька практика це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Як встановлено ч.1 ст.19 Закону №1023XII, нечесна підприємницька практика забороняється. Перелік форм нечесної підприємницької практики не є вичерпним.

Описана в цьому позові ситуація не є унікальною для споживчого права. До прикладу, під час оплати за товар у магазині покупець може навіть не здогадуватися, на рахунок якого суб`єкта господарювання він сплачує кошти (принаймні допоки детально не ознайомиться з фіскальним чеком). При цьому магазин нерідко представляє відому торгову організацію, але одержувачем коштів виявляється ФОП, ім`я якого можна побачити хіба що в чеку. Зрозуміло, що за таких умов покупець не вступає у безпосередні договірні відносини з одержувачем коштів і навіть не має уявлення про його найменування. Але навряд чи може викликати розумний сумнів те, що покупець у такій ситуації є споживачем, а його відносини з одержувачем коштів є відносинами покупця та продавця. Такий висновок видається вірним як у випадках фактичної реалізації продукції (або надання послуг), так і в тих випадках, коли товар не був поставлений або послуги не були надані, незважаючи на здійснену оплату.

Ч.6 ст.19 Закону №1023XII встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №1023XII захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань (див. п.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позоних вимог у розмірі 2662,40 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь держави так, як позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. ст. 263 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, 3% річних, інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 71338,35грн.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя Д.Г. Нікітін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua