Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №477/759/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/759/26

Провадження №2/477/1277/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання – Котовою О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Універсальна Товарна Біржа «БОМІС» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Чуб Тетяна Валеріївна звернулась до суду з заявою, в якій просить визнати дійсним договір купівлі – продажу № 05/09/01 Н від 25.09.2001 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на Універсальній Товарній Біржі БОМІС» щодо купівлі житлового будинку з прибудовами, загорожею, спорудами за адресою : АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 25.09.2001 року на Універсальній Товарній Біржі «БОМІС» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна 05/09/01 Н, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою- АДРЕСА_1 ( мин.Димитрова).

Договір відповідно до вимог ст.15 ЗУ « Про Товарну біржу» зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі БОМІС» у журналі реєстрації біржових справ за №05/09/01Н від 25.09.2001 року та зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 24.10.2001 року в реєстрову книгу №4 за ОСОБА_1 , за №1050.

В теперішній час позивачу стало відомо, що вказаний договір є недійсним, оскільки його не посвідчено нотаріусом, для посвідчення договору нотаріально місце перебування відповідача йому невідоме, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати договір купівлі-продажу дійсним, оскільки сторони виконали усі умови угоди.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, представник позивача надала до суду заяву, в якій просила позов задовольнити та розглянути справу без її участі та позивача, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, в порядку частини 11 статті 128 ЦПК України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відзив не подала, жодних клопотань або заперечень на адресу суду не надходило.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, будь яких клопотань або заперечень до суду не надходило.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи в заочному порядку за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Миколаївський район у складі територій Березанської селищної, Веснянської сільської, Воскресенської селищної, Галицинівської сільської, Коблівської сільської, Костянтинівської сільської, Куцурубської сільської, Миколаївської міської, МішковоПогорілівської сільської, Нечаянської сільської, Новоодеської міської, Ольшанської селищної, Очаківської міської, Первомайської селищної, Радсадівської сільської, Степівської сільської, Сухоєланецької сільської, Чорноморської сільської, Шевченківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

25.09.2001 року на Універсальній Товарній Біржі «БОМІС» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна 05/09/01 Н, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою- АДРЕСА_1 ( мин.Димитрова).

Договір відповідно до вимог ст.15 ЗУ « Про Товарну біржу» зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі БОМІС» у журналі реєстрації біржових справ за №05/09/01Н від 25.09.2001 року та зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 24.10.2001 року в реєстрову книгу №4 за ОСОБА_1 , №1050.

Фактично правочин між сторонами був повністю виконаний. Між сторонами були домовлені та виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу, а саме: відповідач передав позивачу майно, а позивачем майно було прийнято та сплачено за нього певну суму, обумовлену заздалегідь. Ні заперечень, ні зауважень відповідач по правочину не заявляв.

В пункті 2 договору вказано, що вартість об`єкта нерухомості складає 29 592 гривні згідно довідки характеристики МБТІ м. Миколаєва №11566 від 18 вересня 2001 року.

Пунктом 3 договору зазначено, що домоволодіння належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 червня 1993 року, видане Міністерством юстиції України від 21.01.1993 року та зареєстровано в реєстрі за 31134 і зареєстровано Миколаївським БТІ за №1050 від 18.06.1993 року.

Відповідно до п.5 договору продаж вчинено за 1 700 грн грн., які продавець отримав від покупця.

Вказана сума коштів за договором купівлі-продажу була сплачена до підписання відповідного договору у повному обсязі.

Договір відповідно до вимог ст.15 ЗУ « Про Товарну біржу» зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі БОМІС» у журналі реєстрації біржових справ за №05/09/01Н від 25.09.2001 року та зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 24.10.2001 року в реєстрову книгу №4 за ОСОБА_1 , №1050.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради народних депутатів, ОСОБА_1 власник будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно рішення Мішково-Погорілівської сільської ради від 20.07.2023 року№13, вулицю Димитрова перейменовано на вулицю «Паромна».

Згідно відомостей будинкової книги з 2001 року за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді КП «ММБТІ» від 18.12.2025 року №2 -10410, згідно паперових носіїв інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_1 (попередня назва вул. Дімітрова, змінено згідно рішення Мішково-Погорілівської сільської ради від 20.07.2023 року №13) станом на 28.12.2012 року право власності на зазначену нерухомість в КП «ММБТІ» зареєстровано 24.10.2001 року, р.№1050. на ОСОБА_1 на підставі договору №05/09/01Н купівлі – продажу нерухомого майна від 25.09.2001 р. виданого Універсальною Товарною Біржею «БОМІС».

Згідно технічного паспорту від 22 грудня року- будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Оскільки спірний договір було укладено 17 грудня 1999 року, до спірних правовідносин необхідно застосувати ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

За загальним правилом, визначеним у статті 227, 47 ЦК УРСР, договори купівлі-продажу нерухомості підлягали нотаріальному посвідченню.

На час укладення спірного договору чинним був Закон України «Про товарну біржу».

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу (у редакції на час укладення вказаного договору) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Судом встановлено, що при вчиненні договору купівлі-продажу житлового будинку, дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу житлового будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Частиною другою статті 47 ЦК УРСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними «роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу укладено 25.09.2001 року, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР) статтею 227 якого було передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

У відповідності до частини другої статті 47 ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Як вбачається з матеріалів справи, договір був укладений на Унівресальній товарній біржі "БОМІС" та зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, однак не був нотаріально посвідчений нотаріусом, що станом на вересень 2001 року, не суперечило чинному законодавству.

Судом встановлено, що при вчиненні договору купівлі-продажу житлового будинку, дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу житлового будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в КП «Миколаївське МБТІ», тому ОСОБА_1 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набув право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору купівлі-продажу від №05/09/01Н від 25.09.2001 року; копію реєстраційного посвідчення від 24.10.2001 року №1050, копію технічного паспорту від 14.09.2001 року, копію будинкової книги №11, копія відповіді КП «ММБТІ» від 18.12.2025 року, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію технічного паспорту від 22 грудня 2025 року,суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу будинку, його виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу домобудівлі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Універсальна Товарна Біржа «БОМІС» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі – продажу № 05/09/01 Н від 25.09.2001 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на Універсальній Товарній Біржі БОМІС» щодо купівлі житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 .

третя особа - Універсальна Товарна Біржа «БОМІС»- Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Генерала Олекси Алмазова, буд. 46.

Суддя А.А. Саукова