Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №473/4694/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4694/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

"16" вересня 2026 р. місто Вознесенськ

Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., секретар судових засідань Нікітченко М.Р., особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 , його законного представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1

В С Т А Н О В И В:

У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №753548 від 24.08.2026 року поліцейським, який його склав, зазначено, що: «24.08.2026 року о 01:034 год. в с.Вознесенське по вул.Молодіжна ОСОБА_1 керував а/м GELLY MR н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому порядку зі згоди водія на місці зупинки ТЗ за допомогою Драгер Алкотестер приладом ARNE 0025 під відеозапис, що здійснювався за допомогою бодікамери, а факт керування ТЗ підтверджено відповідним відеозаписом з автореєстратора та згідно корінця алкотесту 484 результат огляду склав 1,23 %, з яким водій погодився. На вимогу пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я м.Вознесенськ у разі незгоди з показником приладу водій відмовився».

Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані як порушення п.2.9 «а» ПДР України та за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 просили не призначати неповнолітньому стягнення, вказавши, що у ОСОБА_1 померла мати (про що надали копію свідоцтва про смерть), його утримує батько та більше ОСОБА_1 такого вчиняти не буде.

Судом були досліджені матеріали провадження та встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено за допомогою технічного засобу DRAGER 6820. До протоколу серія ЕПР1 №753548 від 24.08.2026 року долучено роздруківку результатів приладу газоаналізатора ALCOTEST DRAGER 6820 ARNE-0025, який 24.08.2026 року о 02:30 год. зафіксував результат тесту 1,23 ‰ (проміле) вмісту алкоголю в організмі ОСОБА_1 . В цієї ж роздруківці алкотесту зазначено, що останнє калібрування приладу відбулося 16.10.2025 року.

Також у справі є акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказано, що результат алкотесту Драгер склав 1,23% проміле, та який підписаний ОСОБА_1 про те, що він з результатами згоден.

Також долучено копію направлення водія ОСОБА_1 до КП «КНП ВБЛ» ВМР для проходження освідування на предмет вживання алкогольних напоїв, в якому є запис, що вказаний огляд не проводився через відмову водія, який мав ознаки сп`яніння 1,23 % та з результатом був згоден.

Згідно довідки ІСРПП ОСОБА_1 не отримував посвідчення на право керування ТЗ. За період з 24.08.2025 по 24.08.2026 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В матеріалах справи є письмові пояснення ОСОБА_3 , який є дядьком ОСОБА_1 , які він надав представникам поліції 24.08.2026р. та зазначив, що батько ОСОБА_1 перебуває на лікуванні у м. Миколаєві, а матері у племінника немає, тому він був запрошений працівниками поліції для складання протоколів стосовно племінника та йому було роз`яснення положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

В судовому засіданні було оглянуто відеозаписи, зроблені співробітниками поліції під час фіксації правопорушення.

Із записів вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 був зупинений поліцією під час керування авто. Після встановлення того, що йому 16 років через деякий проміжок часу прибув його дядько ОСОБА_2 , в присутності якого неповнолітній ОСОБА_1 продув алкотест, з результатами якого він тривалий час не погоджувався, сумнівався, і лише після кількаразових обіцянок поліцейського, що суд йому не призначить штраф, а лише дасть попередження, неповнолітній нарешті надав згоду на результати алкотесту та не побажав їхати у лікарню. При цьому поліцейський стверджував, що це ніяк не вплине на отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та що суд штраф йому не призначить та прав не позбавить.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд враховує наступне.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку на органи Національної поліції.

Згідно із ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного чи іншого сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У водія ОСОБА_1 було встановлено стан сп`яніння на момент керування транспортним засобом, оскільки згідно із Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» Розділ ІІ: «1. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. 3. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. 4. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. 5. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки».

Відповідно до п.2.9 а) постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року: «2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

«Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за №1413/27858, а саме п.7 Розділу ІІ визначено, що: «7. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові».

Натомість як згідно із результатом алкотесту «Драгер» - визначено ступінь сп`яніння ОСОБА_1 1,23 ‰ (проміле), що перевищує допустимі показники, які визначені п.7 Розділу ІІ Наказу МВС, МОЗ від 09.11.2015 року за №1452/735.

Досліджені матеріали справи поза розумним сумнівом свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, а саме керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Разом із тим вік ОСОБА_1 та поведінка поліцейського, який стверджував, що за ст.130 КУпАП суд не призначає стягнення, фактично ввели неповнолітнього та його представника в оману щодо наслідків такого правопорушення.

Так поліцейським не було роз`яснено положення ст.13 КУпАП, згідно із якою передбачено таке:

«Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх

До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу».

Згідно з вимогами п.7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Як слідує за аналогією з вимогами кримінально-процесуального законодавства (п.1 ч.2 ст.52 КПК України), при складанні протоколу щодо неповнолітнього правопорушника, який притягається до відповідальності за порушення закону, в санкції якого є значні розміри штрафу та позбавлення певних прав особи ( до яких відноситься ст.130 КУпАП), участь адвоката та його законного представника є обов`язковими. В іншому випадку це є істотним порушенням його права на захист, що в свою чергу є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності.

Отже під час складання протоколу стосовно ОСОБА_1 було порушено право неповнолітнього на захист, який через свій вік, відсутність адвоката, який міг би надати правову допомогу саме за тяжке правопорушення за ст.130 КУпАП, твердження поліцейського про відсутність наслідків за ст.130 КУпАП у вигляді стягнення, - фактично не отримав належного захисту під час складання протоколу.

За такого провадження у справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.268, 280, 283-285 КпАП України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, закрити через відсутність складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н.Б.Зубар