Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №466/5935/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5935/26

Провадження № 2/466/3891/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

представника відповідачки Біллерис Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

01 липня 2026 року, ТОВ "Фінансова Компанія «Сіті Колект» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №77974417 від 17.11.2021 р., в розмірі 29 537. 93 грн. та судові витрати. Представник зазначає, що 17.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77974417, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 12 447,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість, яка, згідно з розрахунком позивача становить 29 537,93 грн, з яких: 12 447,00 грн - заборгованість за основною сумою позики та 17 090,93 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.

Право вимоги за вказаним договором первісним кредитором було відступлено ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», а в подальшому на підставі договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року ТОВ «ФК «Сіті Колект».

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 29 537,93 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу, у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

25 серпня 2026 року представником відповідача подано додаткові пояснення, у яких проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі заперечено.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до договору строк позики становив 30 днів - з 17.11.2021 року по 17.12.2021 року, а загальна вартість кредиту була погоджена сторонами у розмірі 14 676,26 грн, з яких 12 447,00 грн - тіло позики та 2 229,26 грн - проценти. Вважає безпідставним нарахування процентів після закінчення строку кредитування, посилається на те, що Правила надання грошових коштів у позику відповідачем не підписані та належних доказів погодження саме цієї редакції Правил позивачем не надано. Також зазначає, що відповідачем сплачено 2 229,30 грн, у зв`язку з чим просить визначити розмір заборгованості лише в сумі 12 447,00 грн та вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні вимогу позову в частині нарахування відсотків заперечив, просив суд відмовити в задоволенні таких.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Частиною першою ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 17.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики №77974417.

За умовами договору сума позики становила 12 447,00 грн, строк позики - 30 днів, базова процентна ставка - 1,99 відсотка на день, знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до умов програми лояльності, - 0,597 відсотка на день. Датою надання позики визначено 17.11.2021 року, датою її повернення 17.12.2021 року.

Відповідно до додатку №1 до договору загальна вартість кредиту за первісний 30-денний строк становила 14 676,26 грн, у тому числі 12 447,00 грн основної суми кредиту та 2 229,26 грн процентів. Факт отримання відповідачем коштів у сумі 12 447,00 грн матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростований.

Щодо доводів сторони відповідача про непогодження Правил надання грошових коштів у позику суд зазначає наступне. Пунктом 5.2 договору позичальник підтвердила, що до моменту підписання договору вивчила договір та Правила надання грошових коштів у позику, розміщені на сайті кредитодавця, їх зміст, суть, обсяг зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, а також що їй зрозумілі зазначені у Правилах процедура та наслідки оформлення пролонгації та застосування автопролонгації.

Матеріали справи містять Правила надання грошових коштів у позику, затверджені наказом директора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №14/05/2021 від 14.05.2021 року, тобто редакцію Правил, яка діяла на час укладення договору.

За таких обставин суд не погоджується з доводами сторони відповідача про те, що умови Правил у цілому не можуть враховуватися при визначенні змісту договірних правовідносин сторін.

Відповідно до пункту 7.9 Правил у випадку внесення позичальником суми коштів, недостатньої для повного погашення заборгованості, однак достатньої для оформлення пролонгації, така сума може бути спрямована кредитодавцем на подовження строку користування позикою, а тривалість такого подовження визначається пропорційно розміру внесених коштів до розміру процентів за один день користування позикою.

При цьому пунктом 7.11 Правил передбачено, що позичальник, який при внесенні платежу не бажає оформлювати пролонгацію, повинен повідомити про це кредитодавця протягом 24 годин з моменту внесення платежу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, 17.12.2021 року відповідачем здійснено платежі у загальному розмірі 2 229,30 грн, що фактично відповідає розміру процентів за 30 днів користування позикою за зниженою ставкою 0,597 відсотка.

Доказів того, що відповідач повідомляла кредитодавця про небажання оформлювати пролонгацію, матеріали справи не містять.

Крім того, після здійснення вказаного платежу кредитодавець продовжував обліковувати проценти за користування позикою за зниженою процентною ставкою 0,597 відсотка.

Таким чином, сукупність умов договору, Правил та фактичних дій сторін свідчить про продовження строку користування позикою після 17.12.2021 року.

Пунктами 7.12–7.16 Правил також передбачено механізм автопролонгації. У разі наявності заборгованості на дату закінчення строку позики та неоформлення звичайної пролонгації строк позики автоматично подовжується на один календарний день. При кожній автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата дії договору на один календарний день, а проценти протягом такого періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Повторна автопролонгація не потребує додаткового документального оформлення та може здійснюватися до 90 разів поспіль.

Суд враховує, що механізм автопролонгації був визначений Правилами, на які безпосередньо міститься посилання у підписаному відповідачем договорі, а пунктом 5.2 договору відповідач окремо підтвердила розуміння процедури та наслідків саме автопролонгації.

За таких обставин сам по собі факт відсутності окремої додаткової угоди щодо кожного дня автопролонгації не є достатньою підставою для висновку про закінчення строку кредитування 17.12.2021 року.

Разом з тим суд не погоджується із розрахунком позивача в частині ретроспективного перерахунку процентів, первісно нарахованих за зниженою ставкою 0,597 відсотка на день, за базовою ставкою 1,99 відсотка на день.

Так, відповідно до пункту 9.6 Правил частиною програми лояльності є акційні умови та застосування до позики зниженої процентної ставки.

Пунктом 9.7 Правил передбачено, що якщо під час дії особливих умов виконання договору позики, встановлених у рамках програми лояльності, позичальник порушить взяті на себе зобов`язання, такі особливі умови втрачають силу, а нараховані проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою за весь період дії договору.

Водночас пунктом 6.23 цих же Правил встановлено, що процентні ставки, зазначені у договорі позики, є фіксованими і не можуть бути збільшені Товариством без письмової або прирівняної до письмової згоди позичальника.

Крім того, на момент укладення та виконання спірного договору діяли спеціальні законодавчі обмеження, встановлені у зв`язку із запровадженням карантину.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було встановлено, що у разі прострочення споживачем у період дії карантину виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати неустойки та інших платежів, передбачених договором за прострочення виконання зобов`язань.

Цією ж нормою прямо встановлено заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором споживчого кредиту протягом відповідного періоду.

Частина четверта статті 1056-1 ЦК України стосується зміни змінюваної процентної ставки за передбаченим договором індексом.

Натомість договором №77974417 визначено саме фіксований тип процентної ставки, а базова ставка 1,99 відсотка та знижена ставка 0,597 відсотка не є змінюваною процентною ставкою у розумінні частини четвертої статті 1056-1 ЦК України.

Суд звертає увагу, що за змістом пункту 9.7 Правил безпосередньою підставою для припинення дії зниженої ставки та перерахунку раніше нарахованих процентів за базовою ставкою є саме порушення позичальником взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, передбачений пунктом 9.7 Правил наслідок у вигляді ретроспективного збільшення розміру процентів з 0,597 відсотка до 1,99 відсотка у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язання суперечить імперативній забороні, яка діяла у спірний період.

При цьому суд розмежовує ретроспективний перерахунок процентів за вже минулий період користування кредитом та застосування базової процентної ставки протягом періоду автопролонгації.

Пунктом 7.14 Правил безпосередньо передбачено, що проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною у договорі позики. Така ставка була визначена сторонами при укладенні договору та становила 1,99 відсотка на день.

Відтак застосування погодженої сторонами базової ставки до нового періоду користування позикою внаслідок автопролонгації за своєю правовою природою відрізняється від збільшення заднім числом процентів, уже нарахованих за зниженою ставкою, виключно внаслідок подальшого порушення позичальником зобов`язання.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок.

З нього вбачається, що розмір процентів у сумі 17 090,93 грн включає, серед іншого, суму, яка утворилася внаслідок ретроспективного перерахунку процентів за перші 30 днів користування позикою із зниженої ставки 0,597 відсотка на базову ставку 1,99 відсотка.

Різниця між процентами за базовою та зниженою ставками за 30 днів становить: 12 447,00 грн ? (1,99 відсотка - 0,597 відсотка) ? 30 днів = 5 201,60 грн.

З огляду на наведені вище положення законодавства суд приходить до висновку, що правові підстави для стягнення зазначених 5 201,60 грн відсутні.

Разом з тим решта нарахованих процентів здійснена в межах строку користування позикою з урахуванням пролонгації та автопролонгації за ставками, передбаченими договором та Правилами, а тому підлягає стягненню.

Таким чином, із заявлених позивачем 17 090,93 грн процентів обґрунтованими є: 17 090,93 грн - 5 201,60 грн = 11 889,33 грн.

Враховуючи, що заборгованість за основною сумою позики становить 12 447,00 грн, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить: 12 447,00 грн + 11 889,33 грн = 24 336,33 грн.

Доводи сторони відповідача про необхідність обмеження процентів виключно первісним 30-денним строком кредитування суд відхиляє, оскільки вони не враховують погоджений сторонами механізм пролонгації та автопролонгації, а також фактичну поведінку відповідача, яка 17.12.2021 року здійснила платіж у сумі, достатній для пролонгації строку користування позикою.

Разом з тим заперечення відповідача щодо заявленого кредитором розміру процентної заборгованості є частково обґрунтованими з наведених судом мотивів.

Щодо переходу права вимоги судом встановлено, що первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», а останнє на підставі договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року передало його ТОВ «ФК «Сіті Колект».

Витяг із реєстру боржників до договору факторингу №17/12/25-01 містить відомості щодо ОСОБА_1 , договору №77974417 від 17.11.2021 року та переданої заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відтак ТОВ «ФК «Сіті Колект» є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, та з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФК Сіті Колект» підлягає стягненню 24 336,33 грн заборгованості за договором від 17.11.2021 року.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат, пов`язаних із підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу, у розмірі 381,74 грн, суд зазначає, що їх понесення підтверджується наданими позивачем доказами, а такі витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу, у розмірі 318, 74 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати, окрім договору про надання правничої допомоги, докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано: Договір про надання правничої допомоги № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025 року, Прайс-лист послуг адвоката, Заявка на надання правничої допомоги, Додаток №3 до Договору № ДТ-СК-30102025 від 28 січня 2026 року про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, АКТ надання послуг № 193 від 25 травня 2026 р.,

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 12 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вартість правничої допомоги складається із 500 грн за вивчення наявних у клієнта документів, їх аналіз, визначення правової позиції, аналіз судової практики та збір документів і доказів, а також 4 000 грн за підготовку та складання позовної заяви.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року, відповідно до яких при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Важливими є також висновки Верховного Суду у справах №905/1795/18 та №922/2685/19, відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що визначений розмір витрат є завищеним з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та обсяг виконаних робіт.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи, її малозначність, ціну позову, характер спірних правовідносин та обсяг виконаної адвокатом роботи.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, що буде співмірним із складністю вказаної цивільної справи, обсягом наданих послуг та відповідатиме критеріям розумності і пропорційності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, ст.ст. 204, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1050, 1056-1, 1077 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики №77974417 від 17 листопада 2021 року у загальному розмірі 24 336,33 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять шість гривень 33 коп.), з яких: 12 447 грн.- заборгованість за основною сумою позики, 11 889, 33 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу, у розмірі 381,74 грн. (триста вісімдесят одну гривню 74 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» 4 000 (чотири тисячі гривень¬) витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима