Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №458/839/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.09.2026 м. Турка

Справа № 458/839/26

Провадження №2/458/528/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Сисан С.І.

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через підсистему «Eлектронний суд» подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2516006 від 26.05.2021 у розмірі 16 192,57 грн, з яких: 8 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6 348 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 200 грн – заборгованість за комісіями, 525,56 грн – інфляційні збитки; 119,01 грн – 3 % річних, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.

Стислий зміст позовних вимог.

26.05.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» (далі також - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі також – позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 2516006, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 8 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених цим договором.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредит. Водночас відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки передбачені договором.

27.08.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимог № 27/08-1, за яким ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ ««ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором до відповідача.

10.01.2023 між ТОВ ««ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог № 10-01/2023, за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Таким чином, на підставі укладених договорів факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором № 2516006 від 26.05.2021 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 192,57 грн, з яких: 8 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6 348 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 200 грн – заборгованість за комісіями, 525,56 грн – інфляційні збитки; 119,01 грн – 3 % річних.

Покликаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 2516006 від 26.05.2021 у розмірі 16 192,57 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати правову допомогу у розмірі 9 000 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 03.08.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 18.08.2026 о 12:40 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 18.08.2026 у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 15.09.2026 о 09:40 год.

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 18.08.2026 та 15.09.2026 повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом скерування судових повісток-повідомлень на адресу зареєстрованого місця проживання. Причин неявки не повідомив, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надав, свою позицію не виклав, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 15.09.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», судом встановлено таке.

26.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» був укладений кредитний договір № 2516006, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн (п. 1.3. кредитного договору). Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 кредитного договору кредит було надано строком на 15 днів з терміном повернення 10.06.2021. Можливість пролонгації строку надання кредиту сторони передбачили на умовах, визначених у п.1.7. кредитного договору.

Отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 підтверджується копією видаткового чеку від 26.05.2021 на суму 8 000 грн.

27.08.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимог № 27/08-1, відповідно до якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Відповідно до п. 6.2.3 договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту повної оплати новим кредитором компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, встановлені в п. 7.1 цього договору.

Згідно з п. 7.1 договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимог, новий кредитор сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 256 761, 91 грн.

На підтвердження факту переходу прав вимоги від ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором № 2516006 від 26.05.2021, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , позивачем надано копію акту приймання-передачі реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № 27/08-1 від 27.08.2021, копію платіжного доручення № 279710001 від 27.08.2021 на суму 1 256 761,91 грн, копію реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № 27/08-1 від 27.08.2021, за яким заборгованість ОСОБА_1 становить: 8 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6 348 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 200 грн – заборгованість за комісіями, 15 548 грн - загальна сума заборгованості.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог № 10-01/2023, згідно якого, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступає шляхом продажу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до боржників, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами позики.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору право вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

На підтвердження факту переходу прав вимоги за кредитним договором № 2516006 від 26.05.2021, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , позивачем надано копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, копію витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, за яким заборгованість ОСОБА_1 становить: 8 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6 348 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 200 грн – заборгованість за комісіями, 73,2 грн - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України , 16 192,57 грн - загальна сума заборгованості.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором № 2516006 від 26.05.2021 щодо ОСОБА_1 , станом на 27.08.2021 загальна заборгованість відповідача складає 16 192,57 грн, з яких: 8 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6 348 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 200 грн – заборгованість за комісіями, 525,56 грн – інфляційні збитки; 119,01 грн – 3 % річних.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Дослідивши кредитний договір та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» доведено факт укладення 26.05.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 2516006 від 26.05.2021.

Що стосується вимоги про стягнення процентів, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п 1.6 кредитного договору, у випадку не повернення кредиту, а також не сплати процентів у повному обсязі (плата за користування кредитними коштами та процентів за підвищений ступінь ризику) у строк встановлений п. 1.4 даного договору, в тому числі після визначеного у п. 7 цього договору продовження строку надання та повернення кредиту, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку користування кредитом на 13 днів (автоматичне продовження). Після такого автоматичного продовження строку користування кредитними коштами, позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.7 кредитного договору передбачено, за умови не погашення або часткового погашення тіла кредиту, строк надання кредиту вважається продовженим на 15 днів з дати такого погашення.

Згідно з п. 1.8 кредитного договору, за користування фінансовим кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти (плату за користування кредитом та проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику), при цьому плата за користування кредитом нараховується на фактичний залишок виданого кредиту, а проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику - на повну суму виданого кредиту. Проценти за користування кредитом та проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику сплачуються позичальником щоразу при кожному автоматичному продовжені строку падання кредиту (п. 1.6 договору) та подовженні строку надання кредиту (п. 1.7 договору).

Строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року (п. 1.10 договору).

Таким чином, при укладенні кредитного договору сторони передбачили основний строк кредитування 15 днів, який може бути пролонгований відповідно до п 1.6, 1.7 кредитного договору, відтак первісний кредитодавець міг нараховувати проценти за користування кредитом після 10.06.2021, але не більше одного календарного року з дати укладення кредитного договору, що і відображено у наданих розрахунках.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав належним чином, допустив прострочення платежів і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданими позивачем розрахунками. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позивача (як кредитодавця) встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Судом встановлено, комісія за надання кредиту відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення такої комісії до загальних витрат за кредитним договором. Зокрема, в п. 1.5 сторони погодили, що у зв`язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, за останній день строку користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами, що дорівнює 15 % від суми кредиту, тобто 1 200 грн (процент у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику), які суд розцінює як комісію за надання кредиту. Крім того, п. 1.8 кредитного договору передбачено, що проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику сплачуються позичальником щоразу при кожному автоматичному продовженні строку надання кредиту та подовженні строку надання кредиту.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості за кредитом ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» вбачається, що первісний кредитодавець тричі нараховував позичальнику ОСОБА_1 комісію за надання кредиту (проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику), а саме за останній день строку та за продовження строку надання кредиту 10.06.2021 та 25.06.2021. При цьому, відповідач ОСОБА_1 сплатив заборгованість за комісію, яка була нарахована кредитодавцем 10.06.2021 та 25.06.2021.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту (яка нарахована 26.05.2021), в розмірі 1 200 грн, підлягає задоволенню.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IXта набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно наданих доказів до позовної заяви, судом встановлено, що розрахунок заборгованості 3% річних та інфляційних витрат зроблений ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» з дати відступлення прав вимоги з 27.08.2021 по 23.02.2022.

Відтак, розрахунок не суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Водночас матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач порушив умови договору кредитування щодо своєчасного повернення позики, яке мало місце до запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2516006 від 26.05.2021 у розмірі 16 192,57 грн, з яких: 8 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6 348 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 200 грн – заборгованість за комісіями, 525,56 грн – інфляційні збитки; 119,01 грн – 3 % річних

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 9 000 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги.

Відповідно до копії заявки на надання юридичної допомоги № 2229 від 01.06.2026 та копії витягу з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, сторони погодили надання таких юридичних послуг між товариством та адвокатом про стягнення заборгованості з Батька І.Й.: надання усної консультації, кількість 2 год, вартість одиниці 1 500 грн, ціна 3 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, кількість 2 год, вартість одиниці 3000 грн, ціна 6 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн позивачем надано такі докази: копію договору № 01-07/20247 про надання правової допомоги від 01.07.2024; копію прайс-листа; копію заявки на надання юридичної допомоги № 2229 від 01.06.2026; копію витягу з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026.

Відповідно до ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, суд не позбавлений об`єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133) заборгованість за кредитним договором № 2516006 у розмірі 16 192 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто дві) грн 57 коп., з яких: 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 6 348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн 00 коп. – заборгованість за нарахованими процентами; 1 200 (одна тисяча двісті) грн 00 коп. – заборгованість за комісіями, 525 (п`ятсот двадцять п`ять) грн 56 коп. – інфляційні збитки; 119 (сто дев`ятнадцять) грн 01 коп. – 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133) витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ