Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №458/838/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.09.2026 м. Турка

Справа № 458/838/26

Провадження №2/458/527/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Сисан С.І..

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через підсистему «Eлектронний суд» подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 3733122 від 30.07.2021 у розмірі 71 002,86 грн, з яких: 8 493 грн - заборгованість за тілом кредиту; 60 609,86 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1 900 грн - заборгованість за комісією, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

Стислий зміст позовних вимог.

30.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3733122, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалось надати позичальникові грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 10 000, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

На виконання умов договору позикодавцем було перераховано на картковий рахунок позичальника грошові кошти у сумі 10 000 грн.

15.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/01/2022, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ ««ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором до відповідача.

10.03.2023 між ТОВ ««ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог № 10-01/2023, за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Таким чином, на підставі укладених договорів факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором № 3733122 від 30.07.2021 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 71 002,86 грн, з яких: 8 493 грн - заборгованість за тілом кредиту; 60 609,86 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1 900 грн - заборгованість за комісією.

Покликаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 3733122 від 30.07.2021 у розмірі 71 002,86 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 03.08.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 18.08.2026 о 12:30 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 18.08.2026 у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 15.09.2026 о 09:30 год.

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 18.08.2026 та 15.09.2026 повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом скерування судових повісток-повідомлень на адресу зареєстрованого місця проживання. Причин неявки не повідомив, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надав, свою позицію не виклав, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 15.09.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», судом встановлено таке.

30.07.2021 ОСОБА_1 подав анкету-заяву на кредит № 3733122 на сайті miloan.ua, відповідно до якої: погоджена сума кредиту - 10 000 грн; строк кредиту - 30 днів з 30.07.2021; дата повернення кредиту - 29.08.2021; сума до повернення - 19 400 грн; складові частини сукупності вартості кредиту: 1) комісія за надання кредиту - 1 900 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 19 % від суми кредиту за договором; 2) проценти за користування кредитом - 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

В анкеті також відображені анкетні дані відповідача, процес оформлення та розгляду заяви, прийняте рішення по заяві та погоджені умови кредитування.

30.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (за договором - кредитодавець або товариство) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 3733122 (індивідуальна частина).

Згідно з п.п. 6.1, 7.1 кредитного договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби та набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.

Договір було підписано позичальником ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора J58261, який відповідно до довідки про ідентифікацію було надіслано йому 30.072021 на номер телефону НОМЕР_1 , який він зазначив у анкеті-заяві.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з кредитним договором, кредит надається на таким умовах: сума кредиту - 10 000 грн (п. 1.2. кредитного договору); строк кредитування - 30 днів з 30.07.2021 (п. 1.3. кредитного договору); дата повернення кредиту - 29.08.2021 (п.1.4. кредитного договору); комісія за надання кредиту - 1 900 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. кредитного договору); проценти за користування кредитом - 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2. кредитного договору).

Згідно з п. 2.2.2 кредитного договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного строку кредитування(з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

Відповідно до п.п. 2.4.1-2.4.3. кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку користування кредитом (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь позикодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , п.3.2.5 договору.

З метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань позичальника по погашенню кредиту, комісії, процентів та пені позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає товариству здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника, відкритих ним у банках, у розмірі, що становить суму кредиту, комісії за надання кредиту, процентів, штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань позичальника перед кредитодавцем, за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань, передбачених цим договором, а також ініціювати переказ та здійснювати договірне списання коштів за правилами відповідної платіжної системи, якщо списання здійснюється у платіжній системі.

Згідно з п. 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

Відповідно до п. 3.3.3. кредитного договору позичальник зобов`язаний, у разі порушення строків повернення кредиту, на вимогу товариства сплатити пеню та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.

Згідно з п. 6.4 кредитного договору укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 кредитного договору).

Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, шляхом переказу коштів на картковий рахунок.

Згідно квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 -21b9-4576-ac32-12c14c28bb78_637632529910355323 від 30.07.2021, ТОВ «МІЛОАН» здійснило видачу кредитних коштів за договором № 3733122 від 30.07.2021, а саме: 30.07.2021 у розмірі 10 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_3 за допомогою системи LiqPay, платіж № 1720219546.

З розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН», вбачається, що ОСОБА_1 станом на 17.11.2021 має заборгованість за кредитним договором № 3733122 від 30.07.2021, у розмірі 40 852,71 грн, з яких: 8 493 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 459,71 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1 900 грн - заборгованість за комісією.

15.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується відступити ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату право грошової вимоги у сумі 89 575 232,26 грн, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «МІЛОАН», і стати новим кредитором за договором позики, укладеним між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН».

Відповідно до п. 6.1.4 вказаного договору право вимоги переходить до фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

На підтвердження факту переходу прав вимоги за кредитним договором № 3733122 від 30.07.2021, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , позивачем надано копію акту приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021, копію платіжного доручення № 313550011 від 20.12.2021 на суму 4 014 759,20 грн, копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021, за яким заборгованість ОСОБА_1 становить: за тілом кредиту - 8 493 грн, за комісією - 1 900 грн, за процентами - 30 459,71 грн, загальна сума заборгованості - 40 852,71 грн.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог № 10-01/2023, згідно якого, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступає шляхом продажу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до боржників, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами позики.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору право вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

На підтвердження факту переходу прав вимоги за кредитним договором № 3733122 від 30.07.2021, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , позивачем надано копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023, копію витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, за яким заборгованість ОСОБА_1 становить: за тілом кредиту - 8 493 грн, за процентами - 60 609,86 грн, за комісією - 1 900 грн, загальна сума заборгованості 71 002,86 грн.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором № 3733122 від 30.07.2021 щодо ОСОБА_1 , станом на 24.07.2026 загальна заборгованість відповідача складає 71 002,86 грн, з яких: 8 493 грн - заборгованість за тілом кредиту; 60 609,86 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1 900 грн - заборгованість за комісією.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Дослідивши кредитний договір та перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» доведено факт укладення 30.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 3733122.

Зокрема, судом встановлено, що кредитний договір № 3733122 від 30.07.2021 підписано позичальником 30.07.2021 електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

Зокрема, 30.07.2021 відповідачу на зазначений номер був надісланий одноразовий ідентифікатор J58261. Вказаним ідентифікатором було підписано договір.

Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. В тому числі, надано довідку про проведену ідентифікацію при укладанні договору в погодженій формі.

ОСОБА_1 ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети (ПІП, РНОКПП, місце проживання, телефон, адреса електронної пошти, дані паспорту, номер платіжної картки та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх.

Таким чином, відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладання договору шляхом підписання договору про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та із зазначенням поміж іншого інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої, в подальшому, були перераховані грошові кошти в сумі 10 000 грн, що підтверджується квитанцією, доданої до матеріалів справи.

Що стосується вимоги про стягнення процентів, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23.01.2018), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Як вбачається з пунктів 1.3, 1.4. договору, кредит надається строком на 30 днів з 30.07.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 29.08.2021.

Відповідно до п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.

Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п`ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).

Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами.

Пунктом 2.3.1.2 кредитного договору передбачено, що у випадку якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу пролонгації на пільгових умовах. При цьому, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах не може перевищувати 60 днів.

Як убачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення кредиту (розрахунок ТОВ «МІЛОАН»), відповідач вчиняв дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, останній раз 26.09.2021, сплативши комісію за пролонгацію в розмірі 446 грн, у зв`язку з чим договір було пролонговано до 10.03.2021.

Оскільки до 10.03.2021 ОСОБА_1 не повернув кредит і продовжив користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору з 11.03.2021 строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах. При цьому ОСОБА_1 стали нараховуватися проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Разом з тим, як зазначалося вище, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах не може перевищувати 60 днів. Указаний строк кредитування закінчився 17.11.2021.

Крім того, після 17.11.2021 відповідач жодних дій для продовження строку кредитування на пільгових умовах не вчиняв (у справі відсутні докази на підтвердження таких обставин).

Проте, суд звертає увагу, що новий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» після відступлення йому права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 3733122 від 30.07.2021 та після завершення строку дії цього договору 17.11.2021, безпідставно нараховував ОСОБА_1 проценти за користування кредитом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», останнім здійснено нарахування заборгованості відповідачу за відсотками в розмірі 30 150,15 грн поза межами строку кредитування, після 17.11.2021, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, доведеним є розмір відсотків, які ТОВ «МІЛОАН» нарахувало ОСОБА_1 за користування кредитними коштами, у розмірі 30 459,71 грн. Саме таку суму процентів суд вважає слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Щодо стягнення комісії за надання кредиту.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позивача (як кредитодавця) встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Судом встановлено, комісія за надання кредиту відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення такої комісії до загальних витрат за кредитним договором. Зокрема, в п. 1.5.1 сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 1 900 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між позивачем та відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за надання кредит, в розмірі 1 900 грн, підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3733122 від 30.07.2021 у загальному розмірі 40 852,71 грн, з яких: 8 493 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 459,71 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1 900 грн - заборгованість за комісією.

В іншій частині заборгованість стягненню з відповідача не підлягає.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 531,94 грн, з 40 852,71 грн (задоволені позовні вимоги) становлять 57,54 % заявленої суми позовних вимог; від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 25 000 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги.

Відповідно до копії заявки на надання юридичної допомоги № 2394 від 01.06.2026 та копії витягу з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, сторони погодили надання таких юридичних послуг між товариством та об`єднанням про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 : надання усної консультації, кількість 2 год, вартість одиниці 2 000 грн, ціна 4 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, кількість 6 год, вартість одиниці 3 000 грн, ціна 18 000 грн; письмове (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики), ціна фіксована 3 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн позивачем надано такі докази: копію договору № 01-07/20247 про надання правової допомоги від 01.07.2024; копію прайс-листа; копію заявки на надання юридичної допомоги № 2394 від 01.06.2026; копію витягу з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026.

Відповідно до ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, суд не позбавлений об`єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133) заборгованість за кредитним договором № 3733122 від 30.07.2021 у розмірі 40 852 (сорок тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 71 коп., з яких: 8 493 (вісім тисяч чотириста дев`яносто три) грн 00 коп.- заборгованість за тілом кредиту; 30 459 (тридцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 71 коп. - заборгованість за нарахованими процентами; 1 900 (одна тисяча дев`ятсот) грн 00 коп. - заборгованість за комісією.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133) судовий збір у розмірі 1 531 (одна тисяча п`ятсот тридцять один) грн 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133) витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ