Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №448/427/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/427/26

Провадження № 2/448/476/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07.09.2026 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді – Гіряк С.І.,

за участі секретаря судового засідання – Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу за позовом

позивача: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до

відповідача: Мостиської міської ради Львівської області (місцезнаходження: м. Мостиська, вул. М.Грушевського, буд. 6, Яворівський район, Львівська область, індекс 81300)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні позивача): приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович (місцезнаходження: м. Мостиська, вул. Грушевського, буд. 22, Яворівський район, Львівська область, індекс 81300)

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно,

учасники справи – не з`явилися,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок розташований у АДРЕСА_2 відносився до суспільної групи колгоспний двір.

2. Зазначає, що станом на 01.04.1988 по 15.01.1991 його членами були ОСОБА_2 – голова двору, ОСОБА_3 – дружина, ОСОБА_4 – син (вибув у м.Львів 18.03.1989).

3. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова двору – ОСОБА_2 . Вказує, що після його смерті спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_3 , так як фактично вступила в управління спадковим майном.

4. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Додає, що після її смерті він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок.

5. Зазначає, що повідомленням приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. позивачу було роз`яснено, що для реалізації його спадкових прав на спадкування вказаного житлового будинку або його частки після смерті ОСОБА_3 йому слід звернутися до суду.

6. Оформити право власності на будинковолодіння в позасудовому порядку йому не видається можливим, через те, що відсутні правовстановлюючі документи на будинок. За таких обставин вони вимушені звернутися до суду.

7. Представник відповідача 01.04.2026 скерувала лист до суду, в якому вказала, що ОСОБА_4 , будучи сином померлої ОСОБА_3 , є спадкоємцем першої черги після смерті матері - ОСОБА_5 . Інформація стосовно ОСОБА_4 у позовній заяві та долучених документах відсутня, що може спричинити порушення його майнових прав та неправильний розподіл часток у спадковому майні.

8. Враховуючи вищезазначене, Мостиська міська рада залишає розгляд справи на розсуд суду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

9. У підготовче судове засідання позивач та його представник – адвокат Каралюс Л.М. не з`явилися, 07.09.2026 представник позивача подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без їх участі, вказав, що позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити.

10. Представник відповідача Мостиської міської ради Львівської області, у судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

11. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович у підготовче судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

12. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

13. Ухвалою судді від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

14. Ухвалою суду від 29.04.2026 підготовче судове засідання було відкладено та витребувано у Мостиської міської ради Львівської області інформацію про те, кому належав житловий будинок у АДРЕСА_2 , до якої суспільної групи (колгоспний чи робітничий двір і т.д.) відносилось зазначене будинковолодіння, а також хто був зареєстрований та фактично проживав в даному господарстві у період з 15.04.1988 р. до 15.04.1991 р., а також хто проживає та зареєстрований за вказаною адресою на даний час.

15. Ухвалою суду від 29.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

16. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

17. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

ІV. Обставини справи, встановлені Судом

18. Судом встановлено, що житловий будинок у АДРЕСА_2 , являвся колгоспним двором, членами якого станом на 15.04.1991 року були: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – голова двору, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – син (вибув у м.Львів 18.03.1989), що підтверджується випискою з погосподарської книги №5 по с. Мистичі Яворівського (колишнього Мостиського району) №09-27/06-138 від 05.10.2024, виданою старостою ОСОБА_6 .

19. Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова двору – ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

20. На час смерті він був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_2 , разом з ним проживала та була зареєстрована: ОСОБА_3 – дружина, що підтверджується довідкою №718 від 27.10.2024, виданою виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області.

21. Як вбачається з копій сторінок спадкової справи №687/08, зокрема із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №84693264 від 30.03.2026, заведеної після смерті ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя він своїм майном не розпорядився, заповіту не склав.

22. Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 в управління спадковим майном вступила його дружина - ОСОБА_3 , яка доглядала за житловим будинком, проводила поточні ремонтні роботи, обробляла земельну ділянку та сплачувала комунальні послуги. Таким чином ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка.

23. Крім цього встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . Згідно матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

24. На час смерті вона була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_3 , разом з нею були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - невістка, що підтверджується довідкою №1757 виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області.

25. Встановлено, що після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. була заведена спадкова справа за номером у нотаріуса №190/2017.

26. Крім того, вбачається, що ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №3130 та свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №3131, з яких вбачається, що спадкоємцем зазначеного у даних свідоцтвах майна, що належало ОСОБА_8 , є її син — ОСОБА_1 .

27. Згідно довідки Самбірського МБТІ №2621 від 06.11.2024 вбачається, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 - не зареєстровано.

28. Згідно технічного паспорта загальна площа будинку становить – 38,6 кв.м., житлова – 15,6 кв.м., допоміжна – 16,9 кв.м., літні неопалювані приміщення – 6,1 кв.м. Вартість житлового будинку згідно висновку про вартість майна – становить 94 200 грн.

29. Оформити право власності на частку в спірному будинковолодінні в позасудовому порядку позивачу не вдається, оскільки повідомленням приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. вих. №670/02-14 від 12.11.2024 позивачу було роз`яснено, що для реалізації права на спадкування житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_2 , або його частки, йому слід звернутись до суду.

30. Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 .

V. Застосоване Судом законодавство

31. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

32. Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

33. Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

34. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

35. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

36. Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

37. Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

38. З введенням у дію з 15 квітня 1991Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963.

39. Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963.

40. Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

41. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

42. Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

43. Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

44. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

45. Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

46. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

47. Зокрема, згідно з положеннями статті 120 Цивільного кодексу УРСР (1963), що був чинним на час виникнення спірних відносин, колгоспний двір є сімейно-трудовим об`єднанням осіб, які використовують на праві спільної власності майно двору для ведення підсобного господарства та сімейних потреб. Сім`я селянина-колгоспника складає основу колгоспного двору, а належність до неї - одна з умов членства в колгоспному дворі.

48. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» (697-12) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990.

49. Виходячи із змісту статті 524 Цивільного кодексу УРСР (1963) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. В свою чергу статтями 1216; 1217; 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

50. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

51. Крім того, згідно пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування»: «У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

52. Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

53. Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81);

54. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

55. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

56. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

57. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

58. Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

59. У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

60. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

61. Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

62. Згідно із ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

63. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

64. За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

VI. Висновки Суду

65. Під час розгляду даної справи, встановлено, що житловий будинок, який розташований за адресою: у АДРЕСА_2 , був побудований у 1957 році та відноситься до суспільної групи колгоспний двір, який був припинений у 1991 році.

66. Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

67. На момент припинення колгоспного двору 15.04.1991 членами двору були: ОСОБА_2 – голова двору ОСОБА_3 – дружина. Вказані особи вважались членами колгоспного двору.

68. Оскільки ОСОБА_4 вибув у м.Львів 18.03.1989, що підтверджується випискою з погосподарської книги №5 по с. Мистичі Яворівського (колишнього Мостиського району) №09-27/06-138 від 05.10.2024, виданою старостою ОСОБА_6 , він втратив право на частку у майні колгоспного двору.

69. Окрім того, 04.09.2026 представник позивача – адвокат Каралюс Л.М. подав до суду клопотання, до якого долучив нотаріально посвідчену заяву від 22.07.2026, складену ОСОБА_4 , згідно з якою повідомив суд, що після смерті його батька - ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не вступав в управління або володіння спадковим майном, залишеним після його смерті, спадщину не прийняв, звертатися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини наміру не має та не матиме такого у майбутньому.

70. Крім того, ОСОБА_4 не проживав на момент смерті з матір`ю - ОСОБА_9 , смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після її смерті не прийняв, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, звертатися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини наміру не має та не матиме такого у майбутньому. Також ОСОБА_4 не заперечує щодо оформлення спадщини на свого брата - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

71. Враховуючи наведене, Суд приходить до переконання, що право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

72. З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що право на спірне нерухоме майно (житловий будинок) перейшло в порядку спадкування за законом до позивача. Однак, оскільки, у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане майно, тому обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за ним права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами

73. Виходячи із вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору залишити за ним.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд

у х в а л и в:

1. Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні позивача): ОСОБА_10 , про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, місцезнаходження: м. Мостиська, вул. М.Грушевського, буд. 6, Яворівський район, Львівська область, індекс 81300, код ЄДРПОУ - 26307500;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні позивача): приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: м. Мостиська, вул. Грушевського, буд.22, Яворівський район, Львівська область, індекс 81300.

Повний текст судового рішення складений 16.09.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК