Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №463/6889/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/6889/26

Провадження №3/463/1372/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б., за участі ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління Патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 17 липня 2026 року о 17:10 год на вул. Кукурудзяна, 1 у м. Львові, керуючи транспортним засобом «Peugeot 308» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись до перехрестя по другорядній дорозі, позначеній дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу» не надав перевагу в русі транспортному засобу «DAF» д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричіпом, в результаті чого пошкоджено транспортні засоби та завдано матеріальних збитків, чим порушив п.16.11 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що, рухаючись транспортним засобом «Peugeot 308», побачив транспортний засіб «DAF», водій якого надав йому можливість проїхати, у зв`язку з чим він продовжив рух. На підтвердження своїх пояснень надав відеозапис дорожньо-транспортної пригоди.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що бачив транспортний засіб «Peugeot 308» під керуванням ОСОБА_1 , який перебував на другорядній дорозі праворуч. При цьому заперечує, що надавав можливість автомобілю «Peugeot 308» виїхати на головну дорогу. В силу габаритів керованого ним вантажного автомобіля «DAF» був позбавлений можливості побачити момент виїзду автомобіля «Peugeot 308» на головну дорогу та зупинку такого перед його транспортним засобом.

Згідно з п. 16.11 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, який рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрещення проїзних частин по головній дорозі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , рухаючись по другорядній дорозі, перед виїздом на перехрестя не переконався у безпечності продовження руху та не надав переваги транспортному засобу «DAF», який рухався головною дорогою, в наслідок чого відбулось зіткнення.

Посилання ОСОБА_1 на те, що водій автомобіля «DAF» його пропустив, суд оцінює критично, оскільки потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що бачив автомобіль «Peugeot 308», який рухався праворуч від нього по другорядній дорозі, однак момент початку його руху на перехресті не спостерігав, оскільки через висоту автомобіля «DAF» був позбавлений такої можливості. При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про надання ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зрозумілого для останнього сигналу чи іншого однозначного підтвердження того, що він надає йому перевагу в русі, судом не встановлено.

Крім того, як вбачається з відеозапису, обидва транспортні засоби почали рух одночасно, а з урахуванням їхніх габаритів водій автомобіля «DAF» об`єктивно не мав можливості своєчасно спостерігати за початком руху автомобіля «Peugeot 308», який знаходився праворуч від нього.

Таким чином, за встановлених обставин саме ОСОБА_1 , рухаючись другорядною дорогою, повинен був переконатися у безпечності виїзду на перехрестя та в тому, що транспортний засіб, який рухається головною дорогою, надає йому перевагу в русі. Не переконавшись у цьому, він продовжив рух, унаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, також стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №722049 від 17.07.2026, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями потерпілого наданими в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, характер вчиненого правопорушення, наявні в суду дані про особу правопорушника, а також тяжкість скоєного, вважаю, що йому необхідно обрати адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім цього, відповідно до ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з положеннями ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 40-1, 124, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрати йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі.

Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г.Б. Жовнір