Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №446/1232/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1232/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої: ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141420000039 від 19.02.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки міста Кам`янка-Бузька Львівської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, працюючої верстатником деревообробних верстатів ПП «Мейвуд», на утриманні якої перебуває неповнолітнгя донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 361, ч.2 ст. 361, ч.4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

обвинувачена ОСОБА_4 достовірно знаючи про смерть 16.04.2025 свого вітчима ОСОБА_7 та те, що останній являється клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та мав у користуванні картковий рахунок № НОМЕР_1 , який не був закритий та заблокований після смерті останнього, вирішила вчинити несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, діючи умисно, з метою протиправного збагачення, переслідуючи корисливу мету, реалізуючи свій протиправний умисел, 14.05.2025 о 18:56 год. перебуваючи у м. Кам`янка-Бузька Львівського району Львівської області, більш точного місця органом досудового розслідування не встановлено, в порушення вимог ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», за допомогою мережі Інтернет, мобільного телефону марки «Samsung SM-A107F» із номером телефону НОМЕР_2 , отримала доступ до особистого кабінету WEB-банкінгу АТ КБ «Приватбанк», через мобільний додаток «Приват24», який згідно із Законом України «Про платіжні послуги» є електронним платіжним засобом та системою призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АТ КБ «Приватбанк» та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах» є автоматизованою системою, шляхом виконання входу до особистого кабінету, де отримала інформацію про поточний стан картковому рахунку № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», що відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею, а також отримала безпосередній доступ до вищезазначеного банківського рахунку та можливість здійснювати банківські операції за ним, а також можливість подальшого отримання адміністративних (державних), фінансових, комерційних та інших послуг у мережі Інтернет від імені покійного ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_4 достовірно знаючи про смерть 16.04.2025 свого вітчима ОСОБА_7 та те, що останній являється клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та мав у користуванні картковий рахунок № НОМЕР_1 , який не був закритий та заблокований після смерті останнього, вирішила повторно вчинити несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, діючи умисно, повторно, з метою протиправного збагачення, переслідуючи корисливу мету, реалізуючи свій протиправний умисел, в період часу з 15.05.2025 по 02.10.2025 перебуваючи у м. Кам`янка-Бузька Львівського району Львівської області, більш точного місця органом досудового розслідування не встановлено, в порушення вимог ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», за допомогою мережі Інтернет, мобільного телефону марки «Samsung SM-A107F» із номером телефону НОМЕР_2 , отримавши доступ до особистого кабінету WEB-банкінгу АТ КБ «Приватбанк», через мобільний додаток «Приват24», який згідно із Законом України «Про платіжні послуги» є електронним платіжним засобом та системою призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АТ КБ «Приватбанк» та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах» є автоматизованою системою, шляхом виконання входу до особистого кабінету, володіючи інформацію про поточний стан картковому рахунку № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», що відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею, отримала безпосередній доступ до вищезазначеного банківського рахунку та здійснювала банківські операції за ним від імені покійного ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_4 достовірно знаючи про смерть 16.04.2025 свого вітчима ОСОБА_7 та те, що останній являється клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та мав у користуванні картковий рахунок № НОМЕР_1 , який не був закритий та заблокований після смерті останнього, вирішила заволодіти кредитними грошовими коштами вказаної банківської установи.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме мережі Інтернет та мобільного телефону марки «Samsung SM-A107F» із номером телефону НОМЕР_2 , за яким було зареєстровано особистий кабінет інтернет-банкінгу «Приват24», здійснила вхід до вказаного додатку.

Так, ОСОБА_4 отримавши можливість розпоряджатись грошовими коштами АТ КБ «ПриватБанк», у вигляді кредитного ліміту на картковому рахунку № НОМЕР_1 , видаючи себе за покійного вітчима ОСОБА_7 , керуючись єдиним умислом, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, реалізуючи свій злочинний намір, в період часу з 18:14 год. 15.05.2025 по 05:11 год. 28.09.2025, перебуваючи у м. Кам`янка-Бузька Львівського району Львівської області, більш точного місця органом досудового розслідування не встановлено, здійснила двадцять три операції, з яких двадцять операцій переказу кредитних грошових коштів із карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 на власний картковий рахунок відкритий в АТ «Кредобанк» № НОМЕР_3 , дві операції щодо оплати комунальних послуг та одну операцію переказу грошових коштів, чим завдала АТ КБ «ПриватБанк» матеріальної шкоди на загальну суму 70785,76 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, а саме заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України, визнала повністю, щиро розкаялась. Додатково вказала, що телефон належав її батьку, з його телефону зайшла у застосунок «Приват24» та здійснила переказ коштів, оскільки повертала борги. Заподіяну шкоду відшкодувала повністю, просила суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що сторони кримінального провадження вірно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів стосовно добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Разом з тим, обвинуваченій роз`яснено зміст цих обставин, положення ч. 3 ст. 349 КПК України, а також те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачена підтвердила, що правильно розуміє зміст зазначених обставин та наслідки такого порядку дослідження доказів. У зв`язку з цим судове дослідження було обмежено допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, необхідних для вирішення питань, пов`язаних із призначенням покарання, зокрема даних про її особу, характеризуючих матеріалів, а також вирішенням питань щодо речових доказів та цивільного позову.

Представник потерпілої сторони АТ «Комерційного банку «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, однак представником ОСОБА_8 (який діє на підставі довіреності №3507-К-О від 29.07.2026) було подано заяву у якій він просив судове засідання провести без їх участі, а цивільний позов залишити без розгляду, оскільки обвинувачена ОСОБА_4 повністю відшкодувала завдану АТ КБ «ПриватБанк» шкоду та повністю погасила заборгованість ОСОБА_7 ..

Допитавши обвинувачену ОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень доведена повністю, а її дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 361 КК України, у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем; за ч. 2 ст. 361 КК України, несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчиненому повторно; та за ч. 4 ст. 190 КК України, у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_4 є кримінальним проступком, нетяжким та тяжким злочинами.

Так з досліджених судом матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_4 заміжня, на утримані має неповнолітню доньку, раніше не судима, на обліку в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебуває, відповідно до характеристики з місця проживання характеризується позитивно.

Оцінюючи особу обвинуваченої у сукупності з іншими обставинами, суд також враховує її поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, ставлення до пред`явленого обвинувачення та те, що в судовому засіданні вона вину визнала, заподіяну шкоду, завдану внаслідок її протиправних дій відшкодувала повністю.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_9 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 67 КК України судом - не встановлено.

Разом з тим, відповідно до доповіді складеної Львівським районним відділом №2 Філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , ризик учинення повторно кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній; орган пробації вважає, що до обвинуваченої доцільно застосувати покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що покарання обвинуваченій необхідно призначити в межах санкцій ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України, з урахуванням вимог ст. 65 КК України. При цьому суд бере до уваги характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх кількість, дані про особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, повне визнання вини та наявність обставини, що пом`якшує покарання.

Остаточне покарання обвинуваченій слід визначити за правилами, встановленими ст. 70 КК України, де більше покарання поглинає менш суворе покарання.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи із конкретних обставин кримінального провадження, кількості епізодів вчинених кримінальних правопорушень, характеру вчинених протиправних діянь, зважаючи на особу обвинуваченої, з урахуванням зазначених обставин, які пом`якшують його покарання, суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 , а також попередження вчинення нею, нових кримінальних правопорушень, буде покарання у межах санкції статей, якими передбачена відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, зокрема: за ч. 1 ст. 361 та за ч. 2 ст. 361 КК України - у виді обмеження волі, за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі.

Разом з тим, зважаючи, що обвинувачена беззаперечно визнала свою вину у вчиненні протиправного діяння, щиро розкаялась, добровільно відшкодувала завдані збитки, суд вважає можливим її виправлення без відбування покарання та приходить до переконання про можливість звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Щодо цивільного позову, заявленого потерпілим, судом встановлено, що до початку вирішення питання по суті цивільних позовних вимог потерпілий подав заяву про залишення цивільного позову без розгляду.

З огляду на подану потерпілим заяву, яка є його вільним волевиявленням щодо подальшого розгляду заявлених ним цивільних вимог, суд вважає, що цивільний позов слід залишити без розгляду, крім того потерпілий має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід застосований слідчим суддею Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.03.2026 щодо ОСОБА_4 у виді домашнього арешту втратив свою силу 23 травня 2026.

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.03.2026, а саме накладення арешту на майно - скасувати.

Питання щодо долі речових доказів у вказаному кримінальному провадженню вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку тобто з 15.09.2026.

На підставі ч.1 ст.76 КК України на засуджену ОСОБА_4 покласти такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Скасувати арешт майна накладеного слідчим суддею Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.03.2026.

Речові докази, а саме мобільний телефон марки «Samsung SM-A107F» ІМЕІ1 НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 із номером телефону НОМЕР_6 - конфіскувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області.

Суддя ОСОБА_1