Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №335/5711/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/5711/26 2/335/3149/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А. В.,

за участі секретаря судового засідання Савченко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» в особі представника Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (далі – ТОВ «ФК «ПОЗИКА») в особі представника Міньковської А. В. звернулось до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73312045 від 28.01.2022 у розмірі 10 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.01.2022 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (далі – ТОВ «ФК «ІРБІС») та відповідачкою ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 73312045, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» надало позичальниці кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 3 000,00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки в розмірі заборгованості 10 200,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн – сума заборгованості за кредитом; 7 200,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам вищезазначеного договору, відповідачка свої зобов`язання не виконала. Після відступлення прав вимоги за цим договором відповідачкою не здійснювалось платежів на погашення заборгованості.

Тому, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 10 200,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу розміром 5 500,00 грн.

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді від 27.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи із повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, в позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи. Також, 07.07.2026 представником позивача подано аналогічну заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином шляхом направлення судової повістки електронною поштою, а також в порядку ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України, оскільки її зареєстроване місце проживання знаходиться на тимчасово окупованій території. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошень про виклик, які здійснені 29.05.2026, 01.07.2026 та 11.08.2026, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки в судове засідання відповідачка не повідомила, відзив на позов не подала.

Враховуючи, що відповідачка, будучі належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явилась до суду, не повідомила про причини неявки, не подала відзиву на позовну заяву, судом за згодою представника позивача, висловленою у поданій нею заяві, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів (із занесенням до протоколу судового засідання) відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

28.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачкою було укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту № 73312045, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк договору встановлено до 28.04.2022.

Також, згідно з Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту від 28.01.2022 відповідачка ознайомилась з графіком платежів за договором.

Вказаний договір з додатком відповідачка підписала одноразовим ідентифікатором – 819096, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 .

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3152_251023164320 від 23.10.2025, 28.01.2022 о 20:52:40 на платіжну картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 було зараховано 3 000,00 грн.

Також факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки підтверджується банківською випискою по рахунку, наданою АТ «СЕНС БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 30.07.2026.

24.02.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачкою укладено додатковий договір № 1 до вищезазначеного кредитного договору, згідно з яким внесено зміни до його умов, а саме встановлено, що враховуючи сплату відповідачкою процентів за користування кредиту, наступний пільговий період за договором складає 30 днів, який обчислюється з 24.02.2022 по 26.03.2022, стандартний період за договором складає 60 календарних днів та обчислюється з 27.03.2022 по 25.05.2022. При цьому, відповідачка зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 25.05.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Додатковий договір № 1 від 24.02.2022 також був укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою разом із графіком погашення боргу одноразовим ідентифікатором 819096.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до пп. 6, 7, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до чч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов`язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.

У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

На підставі викладеного законодавство України надає можливість укласти кредитний договір відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладені між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачкою договір про надання фінансового кредиту № 73312045 від 28.01.2022 та додатковий договір № 1 до нього від 24.02.2022 не суперечать Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не визнані на час розгляду справи недійсними.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, випливає, що відповідачка протягом періоду з 28.01.2022 по 25.05.2022 користувалась кредитними коштами, погашення відсотків здійснила одноразово в сумі 1 620 грн 24.02.2022, надалі сплати припинила, внаслідок чого станом на 25.05.2022 утворилась заборгованість у розмірі 10 200,00 грн, у тому числі 3 000 грн – заборгованість за кредитом, 7 200,00 грн – заборгованість за відсотками.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та позивачем укладено Договір факторингу № 01092025/01, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки.

Згідно з п. 2.1 Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимоги за Договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 73312045 від 28.01.2022 на загальну суму 10 200,00 грн.

Відповідно до витягу із додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідачки в розмірі заборгованості 10 200,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 7 200,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

На підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем надано копію акту приймання – передачі реєстру прав вимог від 01.09.2025, копію платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025 про оплату суми фінансування згідно з договором факторингу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка висувала заперечення проти вимог нового кредитора у зобов`язаннях відповідно до статті 518 ЦК України.

В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за кредитним договором від 28.01.2022, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідачки в обсязі, визначеному вказаним договором.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості розміром 10 200,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 2 662,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано такі докази:

договір № 39493634/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026, укладений між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ФОП ОСОБА_2 ,

додаткова угода № 73312045 до вказаного договору від 08.05.2026,

детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» щодо стягнення кредитної заборгованості, в якому зазначено про надання позивачу такої правничої допомоги: письмова консультація клієнта тривалістю 0,5 годин на суму 500 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів позивача тривалістю 1 година на суму 1 500 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості тривалістю 2 години на суму 3 000 грн, формування додатків до позовної заяви тривалістю 0,5 годин на суму 500 грн,

акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026, яким підтверджується надання вищезазначених правових послуг та їх обсяг;

копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії Ва № 841 від 22.07.2016 на ім`я Лівак Іванни Миколаївни.

Оцінивши надані суду докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вони частково обґрунтовані в частині витрат, понесених на оплату послуги зі складання позовної заяви розміром 3 000,00 грн.

Водночас, витрати у сумі 500 грн за надання письмової консультації, 1 500 грн за послуги правового аналізу та рекомендацій (консультацій), 500 грн за формування додатків до позовної заяви, не є обґрунтованими, з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці компенсує правові (судові) витрати лише в тому разі, якщо вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за своїм розміром.

Водночас, оцінювання послуги з надання консультації, правового аналізу та роз`яснень у типовому кредитному спорі на рівні 2 000 грн (500 + 1 500 = 2 000), суд вважає очевидно завищеним і таким, що не відповідає критерію розумності. Крім того, даний спір є не складним, правовідносини між сторонами є типовими, що не вимагало проведення тривалої консультації та вивчення документів окремо від процесу складення позовної заяви. Так само, на переконання суду, не є обґрунтованим надання окремо послуги з формування додатків до позовної заяви вартістю 500 грн, яка вже охоплюється її складанням. Відтак, у цій частині понесені судові витрати на правничу допомогу суд вважає необґрунтованими.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» в особі представника Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 73312045 від 28 січня 2022 року у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено в повному обсязі 15 вересня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», ЄДРПОУ 39493634, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406;

Відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А. В. Шалагінова