Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №335/9721/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9721/26 2-а/335/208/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Муленко Я.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2026 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2451 від 23.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з описовою частиною оскаржуваної постанови, Позивач нібито 13.08.2024 року отримав повістку про необхідність прибуття 14.08.2024 року до ТЦК та СП, проте не з`явився та доказів поважності причин неприбуття не надав. Вважає постанову незаконною, оскільки доказів вручення позивачу повістки не надано, крім того, позивач не був повідомлений про час та місце розгляду справи, чим порушені його права. Вважає, що оскаржувана постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів правопорушення та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 07.09.2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, прийнято позов до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

11.09.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до відомостей ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач 14.08.2024 року не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, пункту 2 частини 1 Додатку 2 до Порядку Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

Під час складання протоколу №2451 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ознайомлено з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, будь-яких заяв та клопотань не надходило. За результатами розгляду матеріалів справи №2451 про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена постанова №2451 від 23.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Отже, притягнення Позивача до адміністративної відповідальності вважає законним та обґрунтованим, так як Позивач не прибув за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 23.09.2024 року відносно ОСОБА_1 винесена Постанова № 2451 у справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Як зазначено в постанові, під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 отримав повістку 13 серпня 2024 року про необхідність прибуття 14.08.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте не з`явився в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою, не надав, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття вищевказаної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Як передбачено п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Відповідно до п. 30 Порядку повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.

Пунктом 41 Порядку передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідачем у відзиві зазначено, що відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 2451, та позивачу роз`яснено права та обов`язки, клопотань не надходило.

Проте відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять відомостей про дату формування повістки про виклик та підтверджень вручення її позивачу чи відомості про причини невручення повістки про виклик до ТЦК та СП (із датою відповідної відмітки), які би відповідно до Порядку вважались належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також відповідачем не надано копії протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, про який зазначено у відзиві, який би містив відомості про роз`яснення процесуальних прав позивачу та повідомлення про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувана постанова винесена за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та, як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а отже, наявні підстави для прийняття рішення про задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 72-80, 90, 94, 139, 242-246, 262, 268-272, 286, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 № 2451 від 23.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження : АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Калюжна