Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №333/6095/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6095/26

Провадження № 2/333/4840/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 року ОСОБА_1 в особі адвоката Скрипаль О.С. звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 13 лютого 2015 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя та втрату почуття любові один до одного, сторони проживають окремо та шлюбних стосунків не підтримують. На підставі вищевикладеного вважає, що спільне життя та збереження сім`ї неможливе та просить розірвати шлюб.

24.06.2026 року представник позивача Скрипаль О.С. звернулася до суду із заявою про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

23.07.2026 року ОСОБА_2 в особі адвоката Конєвої І.Є. надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив поновити йому строк для подання відзиву на позовну заяву як такий, що був пропущений з поважних причин, вжити заходи щодо примирення подружжя та надати сторонам строк для примирення терміном на 3 місяці, зупинивши провадження у справі на цей час, та у разі відмови у наданні строку для примирення або неусунення розбіжностей після його закінчення – відмовити в задоволенні позовних вимог про розірвання шлюбу у повному обсязі.

29.07.2026 року представник позивача Скрипаль О.С. надала на адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідачем не доведено жодної з обставин, на яку він посилається як на підставу своїх заперечень. Фактично шлюб між сторонами припинив існування у жовтні 2025 року, ОСОБА_1 не бажає примирятися з ОСОБА_2 та не вбачає можливості зберегти сім`ю з відповідачем, будь-які спірні питання як щодо дитини, так і щодо майнових питань між сторонами відсутні.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, але її представник надала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Встановивши фактичні обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони 13 лютого 2015 року зареєстрували шлюб, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції було видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (актовий запис № 29).

Як встановлено судом, сімейне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя та втрату почуття любові один до одного, сторони проживають окремо та шлюбних стосунків не підтримують.

Примирення як спосіб і шлях збереження шлюбу є можливим, якщо цього бажають обидва з подружжя, і кожен з них готовий докладати відповідних зусиль. З часу звернення позивачкою до суду (04.06.2026 року) і до прийняття рішення по справі минуло більше 3 місяців.

Згідно ст. 111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, позивач вважає неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати її прийняти заходи до примирення.

Добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, встановлені у справі, свідчать про те, що він фактично розпався, збереження сім`ї неможливо та суперечить їх інтересам, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Стороною позивача надано суду: договір про надання правничої допомоги №27/1 від 29 травня 2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Скрипаль О.С., додаткову угоду №1 від 22 червня 2026 року до Договору про надання правничої допомоги №27/1 від 29 травня 2026 року, акт наданих послуг від 24 червня 2026 року.

У пункті 2.1 Договору про надання правничої допомоги №27/1 від 29 травня 2026 року сторонами погоджено плату за надання послуг та порядок розрахунків.

У пункті 2 Додаткової угоди №1 від 22 червня 2026 року до Договору про надання правничої допомоги №27/1 від 29 травня 2026 року року сторонами погоджено тарифікацію наданих послуг клієнту.

Відповідно до акту наданих послуг від 24 червня 2026 року за Договором про надання правничої допомоги №27/1 від 29 травня 2026 року, виконавець (адвокат Скрпиаль О.С.) надав, а клієнт ( ОСОБА_1 ) прийняв правову допомогу загальною вартістю 5000,00 грн: попереднє опрацювання матеріалів, консультування щодо отримання додаткових матеріалів (доказів), формування правової позиції, підготовка процесуальних документів у справі (позовна заява, клопотання).

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Суд враховує, що (І) складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, (ІІ) позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача, (ІІІ) адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, (IV) справа розглядається у спрощеному провадженні, (V) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2000,00 грн.

Позивачем при подачі позову сплачений судовий збір в сумі 1064,96 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.21, 56, 110, 111, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст.10-13, 77-81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 13 лютого 2015 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції (актовий запис № 29) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в сумі 1064,96 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя А.В.Михайлова