Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №331/2422/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

15 вересня 2026 рокуСправа № 331/2422/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарка судового засідання Владиченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про припинення трудових відносин.

Короткий зміст позову, рух справи.

18 березня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 24.10.2005 року позивача на умовах трудового договору було прийнято в ДП «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на посаду провідного інженера-конструктора в АКБ № 1.

В подальшому його декілька разів переводили на інші посади. В 2017 році в результаті дій, які здійснювалися невідомими особами, виробнича діяльність відповідача була зупинена. Працівники підприємства протягом 2018 року неодноразово зверталися до органів Держпраці у Запорізькій області, м. Запоріжжя з колективним зверненням щодо порушення трудових та конституційних прав. Але, при розгляді цих звернень представники Держпраці не могли зв`язатися з керівництвом відповідача та потрапити до будівлі.

Позивачем декілька разів було написано заяви про звільнення за угодою сторін та за власним бажанням, але вручити відповідачу чи його уповноваженій особі не було можливості, оскільки нікого в будівлі немає, місцезнаходження відповідача та його керівництва невідомо.

Не маючи зв`язку з відповідачем чи його уповноваженою особою, позивач поштою направив заяву про звільнення за власним бажанням, які були повернуті з відміткою, що одержувач за поданою адресою не значиться. Відповідач не реагує на звернення про оформлення розірвання трудового договору та припинення трудових відносин, так як фактично відсутній за своєю юридичною адресою.

Телефонні номери відповідача, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не належать відповідачу або не працюють, відповідач не здійснює ніякої господарської діяльності, керівні органи відповідача не виконують жодних функцій та повноважень, які визначені законодавством і статутом, його майном ніхто не опікується.

В той же час, позивач досі знаходиться у трудових правовідносинах з відповідачем, не звільнений з займаної посади, інформація про звільнення позивача не внесена до його трудової книжки, а також не подавалась у складі обов`язкової звітності до Державної Фіскальної Служби України чи Державної Податкової Служби України.

З наказом про звільнення позивач не ознайомлювався. Будь-які належні докази звільнення позивача у відповідача відсутні.

Припинення трудових відносин з відповідачем позивачу необхідно з огляду на те, що зважаючи на його пенсійний вік (є пенсіонером з 17.12.2024 (довічно), у нього відсутнє право на збільшення розміру пенсійних виплат по причині, що він вважається працюючим пенсіонером. Поряд з цим, неподання фінансової звітності та не нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування призвело до втрати позивачем значного періоду страхового стажу та він позбавлений права на зарахування цього періоду перебування у трудових відносинах з відповідачем до страхового стажу.

На теперішній час позивач вичерпав всі свої позасудові можливості щодо реалізації права на звільнення, а відповідач не здійснив будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про його звільнення.

Посилаючись на зазначені обставини, просить суд припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та відповідачем на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з дня набрання чинності рішенням суду та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Клименко Л.В.

Ухвалою судді від 07.04.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження вважається отриманою відповідачем відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 14.05.2026.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями, проведеного на підставі рішення зборів суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08.06.2026 №13, наказу голови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08.06.2026 №7-ос про відрахування зі штату Олександрівського районного суду міста Запоріжжя судді Клименко Л.В. 03.07.2026 у зв`язку з її призначенням на посаду судді Запорізького апеляційного суду згідно Указу Президента України від 02.06.2026 №456/2026, цивільна справа передана на розгляд судді Губанова Р.О.

Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач в поданій 15.09.2026 до суду заяві просив справу розглянути без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами не подано.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 124-К від 24.10.2005, на умовах трудового договору був прийнятий в Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на посаду провідного інженера-конструктора в АКБ №1. (а.с. 3).

22.07.2009 Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» змінив найменування на Державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект».

01.04.2012, відповідно до Наказу № 39/12-К від 23.03.2012 року позивач був переведений на посаду керівника групи в АКБ № 1. (а.с. 17)

02.01.2013, відповідно до Наказу № 164-К від 28.12.2012 позивач був переведений на посаду головного конструктора проекту АКМ № 1. (а.с. 17)

01.01.2013 року, відповідно до Наказу № 01-К від 02.01.2013 року позивач був переведений головним конструктором проекту в архітектурно-конструкторську майстерню №1.

19.01.2026 за допомогою засобів поштового зв`язку позивачем, на офіційну юридичну адресу відповідача (69095, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Олександрійський район, майдан Вернадського, будинок 4) було направлено відповідну заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 18-19)

Вказане поштове відправлення позивача від 20.02.2026 з вкладеною заявою про звільнення від 19.01.2026 відповідачем не отримувалось і було повернуто за закінченням терміну зберігання.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який знаходиться у вільному доступі, встановлено, що ДП «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» (ЄДРПОУ 05482972) не перебуває у процесі припинення.

Як випливає з матеріалів справи, на час її розгляду судом трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана.

Позивач ОСОБА_1 не має можливості реалізувати своє право на припинення трудового договору у визначеному законодавством порядку, що порушує її право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 14-рп/2004 від 07.07.2004 p., № 8-рп/2007 від 16.10.2007 р. та № 2-рп/2008 від 29.01.2008 р. зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України, однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39 КЗпПУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 (два) тижні.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу Законів про працю України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З урахуванням вищевикладеного, матеріали справи свідчать про те, що позивач, користуючись своїм правом, в установленому законом порядку, попередив відповідача (як власника та уповноважений ним орган) письмово за два тижні, про свій намір припинити трудові відносини, натомість відповідач не виконав свій обов`язок оформити розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. А тому, бездіяльність відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем є такою, що порушує трудові права останнього, як працівника.

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1,3ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За приписами ст. 22 КЗпП, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.

З наведених вище приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є право бути звільненим.

Відповідно до ст. 15 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем ДП «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» допущено зловживання правами роботодавця, внаслідок чого порушено конституційне право позивача ОСОБА_1 на вільний вибір праці, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано квитанцію від 07.03.2026, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 1331,50 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331,50 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 36, 38 КЗпП України, ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про припинення трудових відносин, задовольнити повністю.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 50 копійок.

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

- відповідач: Державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», 69095, м. Запоріжжя, майдан Володимира Вернадського, буд. 4, ідентифікаційний код: 05482972.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов