Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №303/3513/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/3513/26

2/303/1622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до Мукачівської міської ради Закарпатської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Мукачівської міської ради Закарпатської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на частку в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті мати позивача залишила заповіт від 12.08.2004 року, яким усе своє майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також все те, що буде належати їй за законом та згідно із законодавством України, заповіла позивачу.

У зв`язку зі смертю матері, позивач до нотаріальної контори для прийняття спадщини не звертався, оскільки про смерть матері не знав, так як через перенесеною хворобою COVID-19 сам перебував присмерті. Про смерть матері дізнався вже після того, як стан його здоров`я покращився і він зателефонував випадково знайомій на ім`я ОСОБА_4 , оскільки не зміг додзвонитись до матері.

Невдозі ОСОБА_4 звернулася від імені позивача до нотаріальної контори, де їй повідомили про наявність заповіту. Тому з метою виконати волю померлої та оформити спадщину позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у зв`язку із тим, що ним було пропущено строк для її прийняття.

Таким чином, представник позивача просить суд визначити позивачу додатковий строк для подання відповідної заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, представник відповідача Мукачівської міської ради подала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечила щодо задоволення позову, просила суд відмовити у його задоволенні, пославшись на те, що медична довідка, надана представником позивача, містить суперечливі відомості. Так, медична довідка датована 23.09.2024 року, підписана лікарем 06.02.2025 року, а засвідчує стан його здоров`я впродовж 2017, 2021-2022 років. Проте, доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини з дати, коли він дізнався про смерть матері, позивач суду не надав.

Крім цього, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач перебуває за кордоном, а спадкове майно знаходиться на території України.

Статтею 38 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що якщо на території України відкрилася спадщина, право на яку має особа, що виїхала за кордон, така особа може звернутися до консульської установи України у державі її перебування та засвідчити свій підпис на заяві про прийняття спадщини. Також, засвідчити заяву про прийняття спадщини можливо у іноземного нотаріуса із подальшим проставленням апостилю на такому документів.

Пунктами 3.5, 3.23, 3.24 глави 10 «Видача свідоцтв про права на спадщину» Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено можливість надіслання заяви про прийняття спадщини поштою. Така заява позивача могла бути надіслана засобами поштового зв`язку до нотаріуса на території України, внаслідок чого буде відкрита спадкова справа у загальному порядку або ж шляхом звернення до дипломатичної установи України в країні свого проживання.

Також представник відповідача зазначає, що особа, яка перебуває за кордоном, може видати довіреність та уповноважити представника здійснювати в подальшому усі необхідні дії для ведення спадкової справи, в інтересах спадкоємця. Тобто, проживання за кордоном не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку прийняття спадщини.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що впродовж часу, який надається спадкоємцю для прийняття спадщини, позивач фактично мав можливість реалізувати своє право, але не зробив цього та не надав жодного доказу неможливості звернення до нотаріуса у передбачені законом строки, навіть з моменту отримання інформації про смерть матері. Позивач не скористався жодним із зазначених способів реалізації свого права та окрім того, без поважних причин, пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Одночасно з цим, представник відповідача звертає увагу також і на те, 06.02.2026 року представник позивача звертався до суду з аналогічним позовом, однак 12.03.2026 року такий позов було залишено без розгляду.

Також, представник відповідача зазначає, що є розбіжності в імені позивача, в деяких документах зазначено «Тібор», а в деяких – «Тибор», а надані документи не дають можливості ідентифікувати особу.

Представник позивача ОСОБА_1 – Дренкалюк І.І. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, а також просить суд позов задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Представник відповідача Мукачівської міської ради Закарпатської області – Стасів Н.М. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та ухвалити рішення з врахуванням поданого відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії паспорту з 20.08.2004 року по 20.08.2014 року (а.с. 4).

Із повторного Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.04.1980 року вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 5).

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 23.08.2021 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Із Заповіту від 20.08.2004 року слідує, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: усе своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті їй буде належати і на що вона за законом матиме право, заповіла своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

В матеріалах справи міститься Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 04.08.2025 року, Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 04.08.2025 року, Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.08.2025 року, тобто відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 8-10).

Крім цього, представник позивача додав до суду Заяву про прийняття спадщини поданої ОСОБА_1 19.03.2025 року до державного нотаріусу округу Ері Панасенко Людмилі (а.с. 12), а також Лист лікаря, дата його написання зазначена 23.09.2024 року, дата його підпису лікарем зазначена 06.02.2025 року, дата засвідчення і підписано нотаріусом округу Ері штату Пенсільванії 04.09.2025 року (а.с. 15).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №461659586 від 26.01.2026 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с. 16).

Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У постанові від 26 червня 2024 року по справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначала таке:

«З урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування)».

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо правозастосування:

«150. Здійснивши тлумачення приписів частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування зазначених норм права.

151. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

152. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

153. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.

154. Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

У розглядуваній справі суд встановив, що позивач пропустив строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки з такою заявою після смерті матері ОСОБА_3 , у передбачений законом строк, не звертався.

Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем й у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси, не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що представником позивача ОСОБА_2 не доведено поважність причин пропуску строку позивачем ОСОБА_1 для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені обставини, а саме необізнаність про смерть спадкодавця своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій. Такий же висновок зроблено у Постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 761/794/15-ц.

Відповідно до пункту 2 абзацу 21 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Окрім того, представник позивача в обґрунтування позовних вимог також послався на проживання позивача за кордоном. Проте, на думку суду проживання за кордоном не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою через досить тривалий проміжок часу, а саме біля 5 років, про прийняття спадщини. Такий висновок міститься у Постанова Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 569/12599/18.

У Постанові Верховного Суду від 11.02.2019 у справі № 460/2967/15-ц зазначено, що пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. В даному випадку позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк, однак із такою заявою звернувся тільки 19.03.2025 року.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що представником позивача не доведено наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для звернення із заявою про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку, зазначені представником позивача обставини суд визнає неповажними, такими, що не містили перешкод із зверненням із заявою про прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_3 , слід відмовити саме з мотивів недоведеності поважності причин пропущеного строку для прийняття спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його матері ОСОБА_3 – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: 5743 Linburg Ave Erie PA 16509.

Відповідач: Мукачівська міська рада Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38625180, місце знаходження м.Мукачево, пл.Духновича, 2, Закарпатська область.

Повний текст рішення складений 27.08.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір