Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №303/4742/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4742/26

2/303/2212/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Іннова-Нова» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8299680525 від 25.05.2025 року в розмірі 32580,00 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 25.05.2025 року між ТзОВ «Іннова Фінанс» (08.09.2025 року на підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова») та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 8299680525. Кредитний договір був підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на його номер телефону. За загальними умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Таким чином, відповідачу було надано кредит в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. В свою чергу, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданих йому кредитних коштів. Із врахуванням наведеного ТзОВ «Іннова-Нова» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит № 8299680525 від 25.05.2025 року на загальну суму 32580,00 грн., що складається з наступного: 5000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 16830,00 грн. – заборгованість по процентам; 750,00 грн. – комісія за надання кредиту; 10000,00 грн. – пеня. Також позивач просить суд вирішити питання розподілу судових витрат, а саме сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

17.08.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.08.2026 року) в якому зазначено про те, що позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що подані позивачем матеріали містять істотні прогалини щодо доказування факту належного укладення саме того електронного договору, який подано до суду, факту та способу підписання паспорта споживчого кредиту, фактичного зарахування кредитних коштів, а також внутрішні суперечності у розрахунку заборгованості. Так, незважаючи на підтвердження факту зарахування 5000,00 грн., відповідь банку не підтверджує: хто саме вводив OTP-коди 1990 і 1105; який незмінний текст договору був акцептований; факт належного підписання паспорта споживчого кредиту; законність 16830,00 грн. процентів; правову природу комісії 750,00 грн. Крім того, вимога про стягнення 10000,00 грн. пені прямо суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

21.08.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.08.2026 року). Так, у відповіді на відзив вказується про те, що договір № 8299680525 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до письмової форми правочину. Відповідач здійснив усі дії, що необхідні для укладення договору: заповнив заявку, підтвердив її одноразовим кодом та надав реквізити банківської картки. Доказів використання його персональних даних третіми особами відповідач не надав. На виконання договору відповідачу перераховано 5000,00 грн., що підтверджено, наявними у справі доказами. Проценти нараховані відповідно до умов договору. Розрахунок заборгованості є прозорим, арифметично перевіряється та відповідачем не спростований. Також представник зазначає, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ТОВ «ІННОВА-НОВА» це одна й та сама юридична особа з тим самим кодом ЄДРПОУ, що змінила своє найменування.

20.08.2026 року від представника ТзОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»» до суду надійшла відповідь на виконання ухвали від 18.08.2026 року про витребування доказів (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.08.2026 року).

24.08.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на виконання ухвали від 18.08.2026 року про витребування доказів (документ сформований в системі «Електронний суд» 24.08.2026 року).

31.08.2026 року від представника АТ «Сенс Банк» до суду надійшла відповідь на виконання ухвали від 18.08.2026 року про витребування.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Судове засідання по справі призначено на 24.07.2026 року та відкладено на 18.08.2026 року.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року клопотання відповідача про витребування доказів задоволено, судовий розгляд відкладено на 16.09.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі в якій також просить позов задовольнити у повному обсязі з наведених в ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з розгляду справи не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 08.09.2025 року на підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова». При цьому, слід відзначити, що зміна найменування юридичної особи не означає припинення юридичної особи, не створює нову юридичну особу та не припиняє її цивільних прав та обов`язків.

Також судом встановлено, що 25.05.2025 року між ТзОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 8299680525. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 1990, що надісланий 25.05.2025 року о 00 год. 09 хв. на номер телефону позичальника ( НОМЕР_1 ) про, що свідчить розділ 11 договору № 8299680525.

За умовами кредитного договору ТзОВ «Іннова Фінанс» надало відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків за кожний день користування кредитом, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше) (п.п. 2.2., 2.3., 2.5., 2.6.1. договору № 8299680525).

Відповідно до п.п. 2.7. договору № 8299680525 комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу кредиту відсутня.

Згідно з п. 3.1. договору № 8299680525 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 .

Кредитний договір у розділі «Реквізити та підписи сторін» містить інформацію про позичальника.

Згідно з паспортом споживчого кредиту до договору № 8299680525 про надання коштів у позику орієнтовна загальна вартість кредиту споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становлять 22580,00 грн. Реальна річна процентна ставка 3766,9429% річних. Комісія за надання кредиту в розмірі 750,00 грн.

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою ТзОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 23415 від 22.05.2026 року та наданою на виконання ухвали про витребування доказів інформацією.

Так, згідно з листів АТ «Сенс Банк» від 05.06.2026 року ОСОБА_1 є клієнтом банку, на його ім`я відкрито картку № НОМЕР_3 , 25.05.2025 року о 00 год. 10 хв. на карту був зарахований переказ в розмірі 5000,00 грн., ініціатором переказу грошових коштів є ТзОВ «ФК «Контрактовий Дім».

В матеріалах справи також наявна квитанція до платіжної інструкції № 20233-1354-220463452 з призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс», згідно з якою 25.05.2025 року о 00 год. 10 хв. перераховано 5000,00 грн., платник: ТОВ «Іннова Фінанс», ЄДРПОУ 44127243, надавач платіжних послуг платника: ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», отримувач: ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 8299680525 від 25.05.2025 року, сформованим ТзОВ «Іннова-Нова», заборгованість за кредитним договором становить 32580,00 грн., що складається з наступного: 5000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 16830,00 грн. – заборгованість по процентам; 750,00 грн. – комісія за надання кредиту; 10000,00 грн. – пеня.

Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору в належній формі та перерахунку кредитних коштів, суд зазначає про таке.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 року у справі № 758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно з ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Закону України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Верховний Суд наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказує відповідач.

Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином, можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Водночас суд враховує також те, що відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (постанова Верховного Суду від 10.12.2025 року у справі № 701/171/25).

За обставин справи позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитний договір, підписаний відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником), де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

На виконання ухвали суду позивачем додатково було надано кредитний договір з відповідними додатками. Дослідженням встановлено наявність протоколу перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису відповідно до якого договір № 8299680525 від 25.05.2025 року підписаний позивачем, час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від надавача): 00:10:08, 25.05.2025, сертифікат виданий: КНЕДП ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна», серійний номер: 6EDD140800000000000000000000000000000001, тип носія особистого ключа: Незахищений, тип підпису: Удосконалений, формат підпису: З позначкою часу від ЕП, сертифікат: Кваліфікований.

Також, згідно з наданої банком (АТ «СЕНС БАНК») інформації та квитанції до платіжної інструкції № 20233-1354-220463452 достовірно встановлено надходження від ТзОВ «Іннова Фінанс» через надавача платіжних послуг ТзОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на рахунок відповідача суми кредиту (5000,00 грн.) саме 25.05.2025 року о 00 год. 10 хв. (час повністю збігається з часом введення одноразового ідентифікатора 1990 для підписання кредитного договору).

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Верховний суд у постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи(вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінетуі пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт його самостійного волевиявлення як позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі, що спростовує доводи відповідача про те, що під час укладення спірного договору в електронній формі він не проходив верифікацію, адже у такому випадку він не мав би можливості укласти відповідний правочин.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, суд вважає, що посилання відповідача про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Відтак позивачем, на думку суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем, його змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та такі висновки є більш вірогідними ніж твердження відповідача про те, що відповідний договір фактично укладено не було попри підтвердження матеріалами справи перерахунку обраного відповідачем розміру кредиту на вказану ним же банківську картку у день укладення кредитного договору.

За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 року у справі № 758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

З урахуванням викладеного вище, відповідачем не доведено існування обставин, які б у суду інстанції викликали обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу, який досліджено в ході судового розгляду справи.

З урахуванням вказаних міркувань, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не довів факт укладення кредитного договору та перерахунку кредитних коштів позичальнику, фактичного надсилання відповідачу одноразового паролю-ідентифікатора і підписання кредитного договору.

При цьому слід відзначити, що відповідач мав об`єктивну можливість надати докази щодо ненадходження коштів кредиту. Однак таких доказів суду надано не було.

З врахуванням встановленого суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже було згадано вище, заявлений до стягнення розмір заборгованості за договором становить 32580,00 грн., що складається з наступного: 5000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 16830,00 грн. – заборгованість по процентам; 750,00 грн. – комісія за надання кредиту; 10000,00 грн. – пеня

Відтак встановлено, що заявлений до стягнення розмір заборгованості складається з суми заборгованості за основною сумою боргу, суми заборгованості за відсотками, а також комісії та пені.

Суд відхиляє заперечення відповідача з приводу неправильності розрахунку розміру заборгованості за відсотками, оскільки такий не спростовано жодними засобами доказування в той час як позивачем надано необхідні та достатні докази укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів, а також розрахунок заборгованості за тілом кредиту та відсотками, який перевірено та перераховано судом. При цьому, відсотки нараховані в межах узгодженого сторонами строку кредитування та їх розміру.

Додатково суд враховує, що за змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Щодо нарахування комісії суд виходить з того, що за умовами договору сторони узгодили розмір комісії де передбачено комісію за надання кредиту 15 % від суми наданого кредиту, яка нараховується одноразово на суму виданого за договором кредиту в день надання кредиту (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Правила про споживчий кредит, що розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», також підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачає право банку або іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, а відповідна умова договору не є нікчемною.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.09.2024 року у справі № 331/2974/23 та Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Одночасно щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій (пені) за кредитним договором, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Із врахуванням того, що позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати пеню в розмірі 10000,00 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої.

З огляду на вищенаведене, враховуючи відсутність правових підстав для стягнення пені, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У підсумку, оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представив, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору № 8299680525 від 25.05.2025 року, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «Іннова-Нова» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 22580,00 грн., що складається з наступного: 5000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 16830,00 грн. – заборгованість по процентам; 750,00 грн. – комісія за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.

Розмір заявлених вимог – 32580,00 грн. (100 % - 2662,40 грн. - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню – 22580,00 грн. (69,31 % - 1845,31 грн. - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).

Таким чином, відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1845,31 грн. (судовий збір) судових витрат.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 651, 653 1048-1050, 1054 ЦК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит № 8299680525 від 25.05.2025 року в розмірі 22580,00 (двадцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок) гривень, що складається з наступного: 5000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 16830,00 грн. – заборгованість по процентам; 750,00 грн. – комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» 1845,31 гривень судових витрат на оплату судового збору.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (вул. Верхній Вал, 10, м. Київ, 04071, ЄДРПОУ 44127243).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Суддя А.М.Заболотний