Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №518/1517/25 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

10.09.2026 Справа №: 518/1517/25 Провадження № 2/518/92/2026

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

10 вересня 2026 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

секретаря судового засідання Логвенюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Березівської окружної прокуратури (ЄДРПОУ 0352855225) в інтересах Національної служби здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (ЄДРПОУ 01998532) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Березівська окружна прокуратура звернулась в судз позовом в інтересах Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави, в особі Національної служби здоров`я, кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 93 575,90 гривень,

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою Ширяївського районного суду від 13.06.2024 у справі 518/2111/23 кримінальне провадження № 12023162260000359 від 17.06.2023 року закрито та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим на підставі ст. 46 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.06.2023 року приблизно о 15:57 години, у світлу пору доби, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи посвідчення на керування транспортним засобом відповідної категорії чим порушуючи правила дорожнього руху України: п. 2.1 Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи за кермом мопеду марки «Suzuki» чорно-синього кольору, який перебував у технічно справному стані, що дозволяв водію змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі, здійснював на ньому рух по асфальтобетонному, сухому дорожньому покриттю, по проїзній частині провулку, який проходить від вулиці Маліновського до вулиці Степова смт. Ширяєве, Березівського району, Одеської області, рухаючись на транспортному засобі перевозив на задньому місці пасажира, мешканку смт. Ширяєве, Березівського району, Одеської області, громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була без мотошолома. Доїхавши на своєму мопеді до перехрестя вулиці Грушевського, смт. Ширяєве, Березівського району, Одеської області, ігноруючи вимоги до власної безпеки і безпеки пасажира, водій ОСОБА_1 у порушення пунктів: 2.3. б); 2.3. г) 12.1; 12.3; 16.11; 33.2; «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які зобов`язують водія: п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; г) під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів; п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; п.16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»; п. 33.2. «Дати дорогу - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі; ОСОБА_1 , вкрай уважним не був, проявляючи злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, продовжуючи свій рух, виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг, не надав дорогу транспортному засобу який наближався до перехрестя по головній дорозі вулиці Грушевського смт. Ширяєве, Березівського району, Одеської області, у напрямку до вулиці Коробченка, в смт. Ширяєве, Березівського району, Одеської області, в результаті чого допустив зіткнення керованого ним мопеду з автомобілем «Mercedes Benz», моделі «Е220», сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не мав технічної можливості уникнути зіткнення. У результаті вказаної дорожньо – транспортної пригоди пасажир мопеду марки «Suzuki» чорно-синього кольору, номер шасі НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, перелому кісток носа, забійних ран тім`яної ділянки волосистої частини голови і нижньої губи, закритого крайового перелому другого поперекового хребця, закритого перелому нижньої гілки лівої сідничної кістки, закритого багатоуламкового перелому середньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, численних саден і забоїв м`яких тканин, що потягло за собою тривалий розлад здоров`я (понад 21 день) і за цим критерієм відноситься до СЕРЕДНЬОЇ тяжкості (пункт 2.2.2 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Допущенні водієм ОСОБА_1 , порушення вимог 2.1.а); 2.3. б); 2.3. г) 12.1; 12.3; 16.11; 33.2; «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільнонебезпечних наслідків у вигляді заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 .

Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Під час розгляду у суді кримінального провадження позовна заява про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у вигляді понесених медичною установою витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, не подавалася.

Згідно з інформацією КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» № 818 від 25.06.2025 потерпіла від кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на лікуванні у період з 17.06.2023 по 08.11.2023 року в ортопедо-травматологічному відділенні, кількість ліжко-днів – 144.

Лікування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснювалося за кошти Національної служби здоров`я України в межах укладеного договору між лікарнею та НСЗУ відповідно до вимог чинного законодавства. Фактичні витрати на лікування потерпілої складають - 93 575,90 грн., що також підтверджується довідкою-розрахунком, висновком судово-медичної експертизи № 94 від 14.12.2023 року.

Відтак, послуги КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» щодо лікування потерпілої від кримінального правопорушення оплачено на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2105-Е123-Р000 від 03.02.2023 Національною службою здоров`я України, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частинами 1, 3 статті 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Пунктом 1 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (далі - Порядок) передбачено, що згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат. Також п.3 Порядку зазначає, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Пункт 2 Порядку передбачає, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. У фактичні витрати лікарні входять такі видатки: - заробітна плата працівників; -нарахування на оплату праці; -видатки на придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, медикаментів та перев`язувальних матеріалів, продуктів харчування; -оплата всіх послуг, в тому числі і комунальних; -інші поточні витрати лікарні. Кожен місяць фактичні витрати лікарні - різні, кількість ліжко-днів різна, тому і сума вартості за один ліжко-день кожного місяця змінюється. Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

В судовому засіданні представник позивача, прокурор Гасанова О.М., підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просила позов задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Колос В.М., заявлені вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. При цьому, свою позицію обґрунтовує тим, що на його думку, прокурором не доведено належними та допустимими доказами розмір шкоди, про стягнення якої заявлено вимогу. Додана до матеріалів справи довідка КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ОМР від 25.06.2025 року № 818/1 не відповідає вимогам Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, не містить детального розрахунку витрат, що унеможливлює перевірку правильності нарахування, а відтак викликає сумніви і є неналежним доказом.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 1 ст.4 ЦПК України наголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України законодавець закріпив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Предметом спору у цій справі є стягнення (відшкодування) витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, вчинення якого відповідачем у справі, ОСОБА_1 встановлено ухвалою Ширяївського районного суду від 13.06.2024 року в справі № 518/2111/23 (кримінальне провадження №12023162260000359 від 17.06.2023 року).

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно довідки-розрахунку КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ОМР від 25.06.2025 року № 818/1, фактичні витрати на лікування потерпілої, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 93 575,90 грн.

Будь-яких інших доказів на підтвердження фактичних витрат на лікування потерпілої, позивачем не додано.

Відповідно п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. У фактичні витрати лікарні входять такі видатки: заробітна плата працівників; нарахування на оплату праці; видатки на придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, медикаментів та перев`язувальних матеріалів, продуктів харчування; оплата всіх послуг, в тому числі і комунальних; інші поточні витрати лікарні. Кожен місяць фактичні витрати лікарні - різні, кількість ліжко-днів різна, тому і сума вартості за один ліжко-день кожного місяця змінюється.

Довідка-розрахунок КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ОМР від 25.06.2025 року № 818/1, не відповідає вимогам п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, не містить необхідних відомостей про складові розрахунку витрат на лікування потерпілої.

При цьому, суд погоджується з позицією сторони відповідача в тій частині, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відсутність точного (детального) розрахунку унеможливлює визначення того, як саме обчислено заявлену до стягнення суму.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими судом.

На підставі наведеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які впливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог Березівської окружної прокуратури в інтересах Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, слід відмовити.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Березівської окружної прокуратури (ЄДРПОУ 0352855225) в інтересах Національної служби здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (ЄДРПОУ 01998532) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 16 вересня 2026 року.

Суддя М. Тарасенко