Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №531/1069/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1069/26 Номер провадження 22-ц/814/3179/26Головуючий у 1-й інстанції Герцов О.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Ванди А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Орач" адвоката Бачинської Наталії Орестівни

на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року, постановлену суддею Герцовим О.М.

по справі за заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Орач" про забезпечення позову до подання позовної заяви

В С Т А Н О В И В

У квітні 2026 року ПСП «Орач» звернулося до суду з вищевказаною заявою, в якій просило забезпечити позов шляхом:

1) накладення арешту на земельну ділянку площею 3,88 га, з кадастровим номером 5321680700:00:004:0733, з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Варварівської сільської ради, Карлівського району, Полтавської області, та належить на праві власності ОСОБА_1 ;

2) заборони ОСОБА_1 укладати правочини стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5321680700:00:004:0733, проводити перереєстрацію речових прав вказаної земельної ділянки, а також здійснення будь-яких інших реєстраційних дій, спрямованих на зміну цільового призначення земельної ділянки, її поділу чи об`єднання, зміну її площі чи геодезичних координат;

3) заборони Фермерському господарству «АГРО.ШЕВ» здійснювати обробку ґрунту, посів сільськогосподарських культур, внесення добрив, збирання врожаю, проведення будь-яких сільськогосподарських та меліоративних робіт; передавати земельну ділянку кадастровим номером 5321680700:00:004:0733 в суборенду та укладати будь-які правочини, предметом якого буде земельна ділянка кадастровий номером 5321680700:00:004:0733.

Заява мотивована тим, що 13.02.2026 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Шубою Аллою Федорівною було посвідчено договір купівлі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,879 га, кадастровий номер 5321680700:00:004:0733 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 144994253216), за яким право власності перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

23.12.2013 між ПСП «ОРАЧ» та ОСОБА_2 , було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,88 га, кадастровий номер 5321680700:00:004:0733, розташованої на території Полтавської області, Карлівський району, Варварівської сільської ради. З урахуванням додаткової угоди строк дії договору оренди було встановлено до 31 грудня 2025 року.

ПСП «ОРАЧ» належним чином і в повному обсязі виконувало всі умови Договору протягом усього періоду його дії, не мало жодної заборгованості з орендної плати та інших порушень.

28.11.2025 представник ОСОБА_2 повідомив ПСП «ОРАЧ», що після закінчення строку дії договору власник має намір самостійно обробляти земельну ділянку та не бажає продовжувати орендні відносини.

В подальшому, володіючи інформацією, що земельна ділянку, кадастровий номер 5321680700:00:004:0733, яка являлася об`єктом оренди відчужуватиметься її власником, 04.12.2025 ПСП «ОРАЧ» направлено рекомендованим листом письмове повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення (пролонгацію) договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах. Одночасно, так як орендарю - ПСП «ОРАЧ» було відомо про намір орендодавця ОСОБА_3 відчужити зазначену земельну ділянку після закінчення строку оренди або найближчим часом, було наголошено, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду землі» та ст. 130-1 Земельного кодексу України орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право на придбання земельної ділянки у власність у разі її продажу за ціною та на умовах, за якими вона продається іншій особі. У зв`язку з цим, 04.12.2025 , ПСП «ОРАЧ» офіційно заявило про намір скористатися переважним правом купівлі земельної ділянки з кадастровим номером 5321680700:00:004:0733 у разі прийняття власником рішення про її продаж.

13.02.2026 ОСОБА_2 без реєстрації наміру продажу в Державному реєстрі речових прав та без повідомлення орендаря, відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 258 від 13.02.2026, виданого та посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Шубою А.Ф., за ціною 213 000,00 грн.

18.02.2026 ОСОБА_1 передала спірну земельну ділянку в оренду ФГ «АГРО.ШЕВ» строком на 10 років, згідно договору н/б від 18.02.2026 р.

Таким чином, право ПСП «ОРАЧ» як суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки було порушено, оскільки відповідно до частини 3 статті 130-1 Земельного кодексу України власник земельної ділянки зобов`язаний не пізніше ніж за два місяці до дня укладення договору купівлі продажу зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі істотно ускладнить, а в подальшому може зробити неможливим ефективний захист порушених прав ПСП «ОРАЧ» та виконання майбутнього рішення суду.

Предметом майбутнього спору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 3,88 га, кадастровий номер 5321680700:00:004:0733, щодо якої позивач заявлятиме вимоги про переведення на себе прав та обов`язків покупця, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.02.2026 року та визнання недійсним договору оренди від 18.02.2026. Як вбачається з наявних доказів, після незаконного відчуження земельної ділянки новому власнику, остання вже через п`ять днів передала її в оренду ФГ «АГРО.ШЕВ» строком на 10 років. Така поведінка відповідачів свідчить про активне розпорядження спірним майном та наявність реального ризику подальшого вчинення нових правочинів щодо спірної земельної ділянки.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року у задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Орач" про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що дана заява не містить достатнього обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Не погодившись з даної ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржила представник ПСП "Орач" адвокат Бачинська Н.О., подавши апеляційну скаргу, в якій вона просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність виснвоків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції, з огляду на вищевказані обставини, зокрема порушення права ПСП «Орач», як суб?єкта переважного права купівлі спірної земельної ділянки, не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим ефективний захист прав позивача.

Місцевий суд залишив поза увагою, що після відчуження земельної ділянки новому власнику, остання вже через 5 днів передала спірну земельну ділянку в оренду ФГ «АГРО.ШЕВ», строком на 10 років, що свідчить про наявність реального ризику подальшого вчинення нових правочинів щодо земельної ділянки. Окрім того, існує реальна можливість повторного відчудження земельної ділянки, її поділ, зміна цільового призначення або обтяження іншими речовими правами. У разі вчинення зазначених дій коло учасників спору буде штучно збільшено, виникне необхідність пред?явлення нових вимог, залучення інших осіб до участі у справі, оскарження додаткових правочинів, що істотно укладнить виконання рішення суду.

Також, зазначено, що на спірній земельній ділянці ПСП «Орач» ще під час дії договору оренди посіяло озимі культури, тому існує високий ризик проведення агротехнічних робіт, збирання врожаю та виникнення права на посіви/врожай у ФГ «АГРО.ШЕВ».

Від ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення, в яких вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін. Вказала, що на дату укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме 13.02.2026 ПСП «Орач» не мало чинного права оренди, оскільки договір оренди землі припинив свою дію у зв?язку із закінченням строку 31.12.2025, і відповідна процедура припинення дії договору зареєстрована державним реєстратором 04.02.2026, що свідчить про відсутність у позивача переважного права на купілю земельної ділянки, а тому, відповідно, і порушеного права ПСП «Орач». Окрім того, надала копію вступної та резолютивної частини рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 07.09.2026 у справі № 531/1145/26, яким відмовлено у задоволенні позову ПСП «Орач» про переведення прав та обов?язків покупця, визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації.

Від приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Шуби А.Ф. до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проте заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що на момент посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме 13.02.2026 ПСП «Орач» не було суб?єктом переважного права купівлі земельної ділянки.

В судовому засіданні була присутня представник ОСОБА_2 адвокат Левошко Л.С.

Представник ПСП «Орач» адвокат Бачинська Н.О. приймала участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду повною мірою відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Верховний Суд у постановах від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21 та інших вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За пунктом 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1) та забороною вчиняти певні дії (пункт 2).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, звертаючись до суду з даною заявою про забезпечення позову, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення відповідачами конкретних, свідомих дій, спрямованих на відчуження або приховування майна, зважаючи на укладення з ФГ «АГРО.ШЕВ» договору оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років.

Окрім того, заявлена ПСП «Орач» вимога щодо заборони ФГ «АГРО.ШЕВ» здійснювати обробку ґрунту, посів сільськогосподарських культур, внесення добрив, збирання врожаю, проведення будь-яких сільськогосподарських та меліоративних робіт є фактичним втручанням в господарську діяльність відповідача та може мати негативні наслідки для спірної земельної ділянки, зокрема до деградації ґрунту, її захаращення та втрати родючості.

Зазначений захід повністю позбавляє відповідача можливості користуватися земельною ділянкою на весь час вирішення спору та реалізовувати свої права, що випливають із договору оренди, який на час постановлення оскаржуваної ухвали є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернеться до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Орач" адвоката Бачинської Наталії Орестівни залишити без задоволення.

Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.В. Чумак

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль