Рішення від 23 вересня 2024 р. у справі №760/22463/21 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22463/21

Провадження №2/760/511/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - Олексієнко М.М. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 гривень.

В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року позовну заяву було задоволено, проте не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн.

На підставі ч.3 ст.270 ЦПК України, суд вирішив не викликати сторони в судове засідання для розгляду указаної заяви.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі з огляду на наступне.

Судом установлено, що у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до ПрАТ «СК «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування, пені, 3% річних, інфляційних втрат залишено без розгляду.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 908 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат зі сплати судового збору.

Однак, під час винесення рішення суд не вирішив питання про судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, які поніс позивач.

24 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - Олексієнко М.М. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема, на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1, 12 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: ордер серії КС №880791 від 20 серпня 2021 року, копію договору №11/03/21-СК про надання професійної правничої допомоги від 11 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Олексієнком М.М., копію додаткової угоди №1 від 11 березня 2021 року до договору №11/03/21-СК про надання професійної правничої допомоги від 11 березня 2021 року, копію акту виконаних робіт від 12 березня 2021 року, копію акту виконаних робіт від 25 червня 2021 року, копію акту виконаних робіт від 20 серпня 2021 року, копію акту виконаних робіт від 23 грудня 2021 року, копію акту виконаних робіт від 17 січня 2022 року, копію акту виконаних робіт від 24 січня 2022 року, копію акту виконаних робіт від 13 лютого 2023 року, копію акту виконаних робіт від 20 лютого 2023 року.

Так, згідно наданих позивачем актів вбачається, що надані адвокатом послуги включають в себе: складання та подання повідомлення про ДТП та заяви про виплату страхового відшкодування, складання та подання клопотання про видачу постанови суду по справі № 760/5944/21, складання та подання позовної заяви про відшкодування шкоди до суду, складання та подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи № 760/22463/21, складання та подання відповіді на відзив, складання та подання клопотання про призначення судової авто товарознавчої експертизи, клопотання про розгляд справи з викликом сторін, складання та подання клопотання щодо надання рахунку для оплати судової автотоварознавчої експертизи, складання та подання клопотання заяви про підтвердження оплати судової автотоварознавчої експертизи.

З урахуванням наданих позивачем доказів понесених витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про їх співмірність предмету позову та виконаному обсягу робіт адвокатом, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000 грн.

Керуючись ст.12, 13, 133, 137, 141, 270, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Солом`янського районного суду

міста Києва Н.М. Аксьонова