Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №754/15957/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/1133/26

Справа№754/15957/26

Вирок

Іменем України

16 вересня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026105030000514 від 29.07.2026 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Бродецьке, Козятинського р-ну, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 01.04.2026 вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;

- 14.07.2026 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_4 ,

сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Так, ОСОБА_3 будучи раніше судимим, а саме: 01.04.2026 вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, який наданий час не оплатив та 14.07.2026 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та, будучи особою, яка засуджена за ч. 2 ст. 309 КК України, вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, за таких обставин.

Так, ОСОБА_3 29.07.2026 близько 09 год. 15 хв, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 13, де серед зелених насаджень знайшов 1 (одну) пластикову колбу з кристалоподібною речовиною синього кольору, які містять у своєму складі, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 підняв виявлену ним 1 (одну) пластикову колбу з кристалоподібною речовиною синього кольору, які містять у своєму складі, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, яку надалі сховав до правої кишені шортів, в які він був одягнений, тим самим почав незаконно зберігати при собі вказану особливо небезпечну психотропну речовину без мети збуту.

Надалі, 29.07.2026 близько 13 год 25 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи біля житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 28-А, був затриманий працівниками поліції.

Під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_3 працівниками поліції виявлено та вилучено з правої кишені шортів, в якій він був одягнений, 1 (одну) пластикову колбу з кристалоподібною речовиною синього кольору, яка містять у своєму складі, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,749 г, яку ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Показав, що дійсно 29.07.2026 йшов у Деснянському районі м. Києва по вул. Шолом Алейхема, 13, де з землі підібрав PVP масою приблизно 0,749 г. Просив суворо не карати, сильно шкодує.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_3 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке буде призначене цим вироком, невідбутої частини покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2026 року призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 років 6 місяців. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2026 виконувати самостійно.

При цьому прокурор просив урахувати таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, також не оспорював фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, неодружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за встановлених судом обставин доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України, незаконне придбання та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено .

Згідно роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

За таких обставин, судом враховано, що обвинувачений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий 01.04.2026 вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та 14.07.2026 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, знову вчинив умисний нетяжкий злочин за ч. 2 ст. 309 КК України, а отже, на думку суду, належних висновків для себе не зробив, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише із застосуванням покарання, пов`язаного лише з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

За приписами ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Отже, враховуючи, що обвинувачений раніше судимий 14.07.2026 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, проте вчинив новий злочин після постановлення зазначеного вироку, але до повного відбуття покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14.07.2026 за ч. 2 ст. 309 КК України, а тому суд остаточне покарання призначає за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вищевказаним вироком у виді позбавлення волі.

На підставі положень ч. 3 ст. 72 КК України вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2026, яким ОСОБА_3 призначено покарання у виді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень - виконувати самостійно.

Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особи, а також запобігти вчиненню нею так і іншими особами злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України. При цьому, покарання у виді позбавлення волі хоча і є винятковим, але застосовується щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/111-26/41441-НЗПРАП від 03.08.2026 на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді домашнього арешту слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, невідбутої частини покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2026 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 5 (п`ять) місяців та штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять) тисяч гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2026, яким ОСОБА_3 призначено покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень - виконувати самостійно.

Початок відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку суду.

Зарахувати у строк відбування покарання строк цілодобового домашнього арешту з 24 серпня 2026 року по момент його затримання на виконання цього вироку з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_3 у виді цілодобового домашнього арешту залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов`язані із проведенням судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/111-26/41441-НЗПРАП від 03.08.2026 у сумі 3850,88 грн.

Речові докази:

- PVP загальною масою 0,749 г переданий до камери зберігання речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві відповідно до квитанції про тримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 002053- знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя