Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №569/7820/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7820/26

1-кп/569/1846/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12026181010000432 від 13.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Запорізької області, м. Бердянськ, фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

31.03.2026 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12026181010000432 від 13.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 01.04.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

26.05.2026 закінчено підготовче судове засідання, кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

13 березня 2026 року, в період часу з 10 год 30 хв по 10 год 33 хв, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, діючи умисно, повторно та в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ та який у подальшому продовжено, перебуваючи на вулиці Соборна, що в м. Рівне, скориставшись відсутністю спостереження за ним збоку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, із незамкненого автомобіля марки «Mercedes – Benz Sprinter» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 61а, проник всередину транспортного засобу, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Iphone 14Pro», вартістю 22 163, 33 гривень, який знаходився в силіконовому чохлі до мобільного телефону марки «Iphone 14Pro», вартістю 120 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 22 283,33 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 визнається судом винним у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

3. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що викладені в обвинувальному акті, просив суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Йому роз`яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

Під час його допиту в судовому засіданні пояснив, що 13.03.2026, зранку, перебуваючи на вулиці Соборна, що в м. Рівне, підійшов до авто «Mercedes – Benz Sprinter», вільно відкрив незачинені двері транспортного засобу та викрав із салону мобільний телефон марки «Iphone 14Pro», який знаходився в силіконовому чохлі, який здав до ломбарду. Вказав, що щиро шкодує про вчинене, має намір виправитися та не вчиняти нові злочини, просив суворо не карати.

Прокурор підтримала обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, просила суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо процесуальних витрат, запобіжного заходу та речових доказів. Прокурор не оспорила фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, їй зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, вказав, що викрадене майно йому повернуто, жодних претензій до обвинуваченого не має, міру покарання просив визначити на розсуд суду.

4. Мотиви суду

Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 4 ст. 185 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, документів щодо процесуальних витрат, речових доказів та запобіжного заходу.

При цьому, суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, не є складним, є одноепізодним, обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Також суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку в лікаря-нарколога з діагнозом «психічні та поведінкові розлади, внаслідок вживання наркотичних речовин», за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому необхідно призначити в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , який має статус внутрішньо переміщеної особи, позитивно характеризується за місцем проживання, усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щирого каяття, що ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної діяльності, осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, добровільного відшкодування завданого збитку, з урахуванням думки потерпілого, який не має жодних претензій до обвинуваченого, цивільного позову не заявляв, а також те, що ОСОБА_4 вказав, що зробив для себе позитивні висновки, має намір виправитись і не вчиняти нових злочинів, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати вимоги статей 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України, речові докази по кримінальному провадженню: мобільний телефон марки «Iphone 14Pro» необхідно повернути потерпілому ОСОБА_5 , DVD-R диск з відеозаписом – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення судової експертизи у сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок підлягають стягненню з обвинуваченого.

Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30.03.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 24.05.2026 включно.

Суд не вбачає підстав для продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу, а тому обраний щодо нього запобіжний захід підлягає скасуванню.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.

Скасувати застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30.03.2026 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів в розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

- мобільний телефон марки «Iphone 14Pro» – повернути ОСОБА_5 ;

- DVD-R диск з відеозаписом – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6