Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №541/808/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/808/26

Номер провадження 2/541/1034/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

14 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Данильчук С.Г., звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою Миргородського ВДВС СМРУ Мін`юсту про звільнення майна з-під арешту. Свій позов обґрунтував тим, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечною Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 120 від 26.03.2021, належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці розміром 0,25 га, кадастровий № 5323280201:01:001:0404. Позивачем було виявлено, що на все його нерухоме майно накладене обтяження № 10778058, яке зареєстровано 01.02.2011 реєстратором Полтавська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови ВДВС Миргородського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АЕ № 505293 від 01.02.2011. Позивач звернувся до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням надати наявні матеріали стосовно даного обтяження та припинити його чинність. Миргородським ВДВС надано відповідь № 8168 від 13.02.2026, в якій повідомлено, що згідно даних перегляду АСВП відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави, фізичних чи юридичних осіб на виконанні у Відділі на 11.02.2026 не знаходяться. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно ОСОБА_1 виявлено арешт нерухомого майна № 10778058 накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 505293 від 01.02.2011 виданої державним виконавцем ВДВС Миргородського МРУЮ Кольвах Т.В.. Встановити в межах якого саме виконавчого провадження внесена постанова АЕ № 505293 від 01.02.2011 не вдається можливим, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна. Позивач, з метою отримання детальної інформації та копії постанови Миргородського ДВС АЕ № 505293 від 01.02.2011, звертався до Полтавського обласного державного нотаріального архіву та Миргородської державної нотаріальної контори. Полтавський обласний державний нотаріальний архів зазначив, що нотаріальні документи Миргородської державної нотаріальної контори за 2011 до архіву на зберігання не передавались. Миргородська державна нотаріальна контора повідомила, що інформація щодо накладеного арешту на нерухоме майно в них відсутня. Підстави для арешту всього (невизначеного) нерухомого майна, що належить позивачеві, відсутні. Наявність даної заборони перешкоджає Позивачу у розпорядженні своїм нерухомим майном. Просив суд зняти обтяження: арешт нерухомого майна № 10778058, що належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови ВДВС Миргородського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 505293 від 01.02.2011.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач та його представник належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Проти винесення судом заочного рішення у справі не заперечували.

Відповідач, сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи згоду позивача, суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст. 223 ч. 4 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечною Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 120 від 26.03.202, належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці розміром 0,25 га, кадастровий № 5323280201:01:001:0404 (а.с.6).

26 березня 2021 року право власності на вказаний житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію (а.с.6 звор.бік- 7).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майнота Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 490649582 від 19.08.2026, 01.02.2011 за № 10778058 було зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ № 505293, 01.02.2011, ВДВС Миргородського МРУЮ, державний виконавець Кольвах Т.В.; об`єкт обтяження – невизначене майно, все нерухоме майно; власник ОСОБА_1 ; обтяжувач – Відділ державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції, код ЄДРПОУ 34264469 (а.с.37-42).

За змістом Довідки від 13.02.2026 №8168, виданої Миргородським ВДВС СМРУ Мін`юсту, згідно даних перегляду АСВП відкриті виконавчі провадження про стягнення боргів з ОСОБА_1 на користь держави, фізичних чи юридичних осіб на виконанні у Відділі станом на 11.02.2026 не знаходяться. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно ОСОБА_1 виявлено арешт нерухомого майна №10778058 накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ №505293 від 01.02.2011 року виданої державним виконавцем ВДВС Миргородською МРУЮ Кольвах Т.В.. Встановити в межах якого виконавчого провадження винесена постанова АЕ №505293 від 01.02.2011 не видається можливим, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна. Для отримання більш детальної інформації та копії постанови Миргородського ДВС АЕ №505293 від 01.02.2011 рекомендовано звернутися до Полтавського обласного державного нотаріального архіву за адресою 37600, м. Полтава, вул. Шевченка, 13 (а.с.8).

На запит ОСОБА_1 від 18.02.2026 Полтавський обласний державний нотаріальний архів листом від 28.02.2026 №356/01-17, повідомив що нотаріальні документи Миргородської державної нотаріальної контори за 2011 до архіву на зберігання не передавались (а.с.9).

Відповідно до відповіді Миргородської державної нотаріальної контори від 19.02.2026 № 201/02-14, адресованої ОСОБА_1 , інформація щодо накладеного арешту на нерухоме майно в нотаріальній конторі відсутня (а.с.9 звор.бік).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить скасувати обтяження № 10778058, - арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця ВДВС Миргородського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 505293 від 01.02.2011.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV (тут і далі Закон № 606-ХІV; у редакції, чинній на час накладення арешту на майно позивача) виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною 6 ст.24Закону № 606-ХІV встановлено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

У ч. 2 ст. 38 цього Закону зазначено, що якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За приписами ст. 59 цього Закону у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов`язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається зі змісту Довідки від 13.02.2026 № 8168 Миргородського ВДВС СМРУ Мін`юсту, згідно даних перегляду АСВП відкриті виконавчі провадження про стягнення боргів з ОСОБА_1 на користь держави, фізичних чи юридичних осіб на виконанні у Відділі станом на 11.02.2026 не знаходяться. Встановити в межах якого виконавчого провадження винесена постанова АЕ №505293 від 01.02.2011 не видається можливим, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна (а.с.8).

Таким чином, питання про скасування арешту з нерухомого майна боржника, позивача у справі, державним виконавцем не вирішено.

Як наслідок, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна досі міститься запис про існування арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 490649582 від 19.08.2026 (а.с.37-42).

Водночас, існування арешту на нерухоме майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

З положень ст. ст. 13, 18, 37, 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII вбачається, що посадові особи органу ДВС діють лише в рамках відкритих виконавчих проваджень, а повноваження державного виконавця як щодо накладення арешту на майно, так і щодо його скасування можуть бути реалізовані ним винятково під час здійснення виконавчого провадження.

Наразі відкриті виконавчі провадження про стягнення боргів з ОСОБА_1 на користь держави, фізичних чи юридичних осіб на виконанні у Відділі ДВС відсутні. Встановити в межах якого виконавчого провадження винесена постанова АЕ №505293 від 01.02.2011 не видається можливим.

Разом з тим, законні права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушуються наявністю у відповідному реєстрі інформації про державну реєстрацію обтяжень, а саме: арешту нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 (зареєстровано 01.02.2011 за № 10778058 реєстратором: Полтавська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з визначеннями, наведеними у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, заборона відчуження та арешт нерухомого майна.

Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом -щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні); 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката; 5-1) договору купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості; 5-2) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об`єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки; 5-3) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво); 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Отже, припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили, про припинення такого обтяження.

Відтак, встановлені судом обставини справи та становище, у якому опинився позивач у зв`язку з існуванням чинного арешту належного йому нерухомого майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, дають підстави для висновку, що належним та найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у цьому випадку є прийняття судом рішення про скасування арешту на належне йому майно (нерухоме майно), накладеного у виконавчому проваджені, з наступним поданням такого рішення відповідному суб`єкту державної реєстрації для здійснення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна позивача в порядку, визначеному чинним законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність захисту права позивача, шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 76-81, 258, 259, 263-265, 280, 281, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Зняти обтяження – арешт нерухомого майна № 10778058, що належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови ВДВС Миргородського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 505293 від 01.02.2011.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул.Гоголя, 165, м.Миргород, Полтавська обл., 37600, код ЄДРПОУ 34264469.

Суддя: О. М. Дністрян