Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №147/1726/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1726/26

Провадження № 2/147/856/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Ткача О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2022 року сторони зареєстрували шлюб Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис №8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу сімейне життя не склалося. Між сторонами відсутні взаємопорозуміння, взаємоповага та підтримка, сторони мають різні погляди на сімейне життя. Спільне проживання припинено, спільне господарство не ведеться, сімейні відносини фактично припинені. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам малолітньої дитини сторін, а примирення є неможливим. Донька проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач не забезпечує дитину належним чином, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду за захистом прав дитини. Спір про визначення місця проживання дитини та щодо поділу майна подружжя між сторонами відсутній. На підставі викладеного просить: розірвати шлюб між сторонами, зареєстрованого 25.02.2022, актовий запис №8; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

15 вересня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому відповідач висловився, що він заперечує проти вимоги позивача про стягнення аліментів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 до початку розгляду справи заявила клопотання про залишення позову без розгляду, в частині вимоги про стягнення аліментів, в частині вимог про розірвання шлюбу позов підтримала, після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище набуте у шлюбі, а також просила залишити за нею витрати зі сплати судового збору.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Ткач О. А. висловились про визнання позову в частині вимог про розірвання шлюбу, заперечивши вимоги про стягнення аліментів.

Щодо заяви позивача про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 року у справі №441/1609/19).

Окрім цього, суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті. Аналогічна правова позиція висловлена 23 листопада 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи №759/14677/21, провадження №61-10292св22.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що розгляд даної справи по суті не розпочато, заява позивача про залишення позову без розгляду, в частині вимоги про стягнення аліментів, підлягає задоволенню.

Як визначено в ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Щодо вимог про розірвання шлюбу.

Заслухавши сторони та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.

Судом встановлено, що 25 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрований шлюб у Тростянецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного МУ МЮ (м. Хмельницький), про що здійснено актовий запис №8; прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного МУ МЮ (м. Хмельницький) (а.с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дочка ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 повторно виданим Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 15.01.2026 (а.с. 7).

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із положеннями статей 24, 56 Сімейного кодексу України (далі СК України) кожен з подружжя вправі припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбу не допускається.

Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно із ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частина 1 статті 105 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Відповідно до статей 110-112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Суд не може примусити позивача зберегти сім`ю, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідач позовні вимоги визнає та не заперечує проти розірвання шлюбу.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачем.

З огляду на позицію позивача щодо неможливості зберегти сім`ю, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що шлюб необхідно розірвати не вживаючи заходів для примирення.

Суд переконаний, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, за таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З огляду висловлене позивачем бажання залишити після розірвання шлюбу прізвище набуте у шлюбі, суд вважає за можливе залишити їй прізвище ОСОБА_6 .

Згідно із ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Згідно із ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позивач просить залишити судові витрати за нею, суд вважає що підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 104-115 СК України, ст. 13, 81, 257, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення аліментів – задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в частині вимог про стягнення аліментів – залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , який був зареєстрований 25 лютого 2022 року у Тростянецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного МУ МЮ (м. Хмельницький), за актовим записом №8.

Прізвище сторін після розірвання шлюбу залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 16.09.2026.

Суддя О. Г. Борейко