Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №141/550/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/550/26

Провадження №2/141/445/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М.,

при секретарі судового засідання Баламутко Л.П.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/550/26 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

У С Т А Н О В И В:

09.07.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_2 , після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається із права на земельну частку (пай) у майні КСП «Дружба», однак, заповіту після своєї смерті ОСОБА_2 не залишив.

Син спадкодавця ОСОБА_3 вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті батька – ОСОБА_2 , а саме протягом шести місяців з дня відкриття спадщини обробляв його присадибну ділянку, ремонтував житловий будинок, розпоряджався особистими речами спадкодавця, однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Спадкоємцем цивільних прав та обов`язків після смерті ОСОБА_3 є його син – ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 проживав разом з батьком у с. Станіслав Херсонської області, був його єдиним сином, прийняв спадщину та оформив спадкове майно, однак, у зв`язку з тим, що с. Станіслав знаходиться під постійними обстрілами російської федерації, будинок позивача знищено разом з усіма документами.

ОСОБА_1 хотів оформити спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3 , однак, позбавлений такої можливості, оскільки сертифікат на земельну частку (пай) було видано вже після смерті його діда – ОСОБА_2 .

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,04 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Оратівської селищної ради (за межами села Мала Ростівка), належної померлому ОСОБА_2 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 033567, у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 14.07.2026 відкрито провадження у справі № 141/550/26 та призначено підготовче судове засідання на 18.08.2026.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи № 141/550/26, в підготовче судове засідання, призначене на 14.09.2026, не з`явився, натомість, 05.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Панасюк Н.А. від 04.08.2026 про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

Відповідач Оратівська селищна рада, будучи належним чином повідомлена про час, день та місце судового розгляду справи, 14.09.2026 в підготовче судове засідання не з`явилася, повноважного представника до суду не направила, при цьому, 17.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача Ларіонової Л.В. № 2043/03.01-11 від 17.08.2026 про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги визнають.

Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв`язку з чим в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи № 141/550/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00058933730 від 09.06.2026, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 18.08.1949 виконавчим комітетом Великоростівської сільської ради Оратівського району Вінницької області зроблено актовий запис № 15, у графі «Відомості про батька» зазначено ОСОБА_2 , у графі «Відомості про матір» - ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 , виданого 09.06.2026 Іллінецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 30.09.1986 зроблено відповідний актовий запис № 62, у графі «Батько» зазначено» ОСОБА_3 , у графі «Мати» - ОСОБА_6 .

Як убачається із свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_2 , виданого 09.06.2026 Іллінецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 07.03.1996 зроблено відповідний запис № 09, місце смерті – м. Вінниця.

Відповідно до свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_3 , виданого 30.06.2026 Іллінецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 24.03.2009 зроблено відповідний актовий запис № 17, місце смерті – село Станіслав, Білозерського району Херсонської області.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.10.2020, виданого державним нотаріусом Білозерської державної нотаріальної контори Алпеєвої Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 923, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на 1/3 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Як убачається із довідки Чагівського старостинського округу Оратівської селищної ради № 282/6.02.00-13 від 25.06.2026, відповідно до запису в погосподарській книзі № 6 Чагівської сільської ради Оратівського району Вінницької області (особовий рахунок № НОМЕР_4 ), померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який народився в с. Мала Ротсівка Оратівського району Вінницької області, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_2 . На день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за вказаною адресою проживала ОСОБА_7 . Син спадкодавця ОСОБА_2 – ОСОБА_3 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, обробляв його присадибну ділянку, ремонтував житловий будинок, розпоряджався особистими речами спадкодавця.

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексуУкраїни кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1266 Цивільного кодексу України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 702/61/20 зазначено, що зверненню до суду з позовом має передувати вирішення питання про видачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 210/1609/15-ц (провадження № 61-40313св18) вказано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи-спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб,

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.2004, громадянин, включений до списку, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Зазначена правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі N 563/1407/19. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям". Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З аналізу зазначених норм права можна зробити висновок про те, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. У випадку, якщо особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і не була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП, вважається, що за життя така особа не реалізувала свого права на земельну частку. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР. Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. У Постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 Верховний Суд зазначив, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до даних спадкових правовідносин застосовується ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

За приписами статті 524 ЦК УРСР та статті 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року №666/94, право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом і передбачає перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України у листі від 25 травня 2021 року №22296/13079-26-21/8.4.3 зазначено, що пунктом 66 Порядку передбачено можливість проведення державної реєстрації права власності за спадкодавцем на підставі документів, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно та які були видані за життя спадкодавця, але з тих чи інших причин реєстрація права власності на об`єкт нерухомості не була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення речових прав.

Пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Підставою для державної реєстрації права власності, відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Як убачається із листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин (відділ № 2) № 5/0/14/0.3,12-26 від 03.07.2026, згідно записів Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Оратівською райдержадміністрацією Вінницької області по Чагівській сільській раді КСП «Дружба» на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано 14.09.2000 за № 664 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 033567, розміром 3,04 в умовних кадастрових гектарах. Факт отримання сертифікату засвідчено підписом у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) у відповідній графі для проставлення підпису власниками сертифікатів. Відповідно до матеріалів Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на території Чагівської сільської ради с. Мала Ростівка Оратівського району Вінницької області за гр. ОСОБА_2 розподілено земельні ділянки № НОМЕР_5 площею 1,3939 га та № НОМЕР_5 а площею 1,5212 га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 033567 від 14.09.2000. Земельній ділянці № НОМЕР_5 площею 1,3989 га визначено кадастровий номер – 0523186300:05:006:0050, земельній ділянці № НОМЕР_5 а площею 1,5212 га визначено кадастровий номер – 0523186300:05:006:0049.

Згідно інформації із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, земельна ділянка із кадастровим номером – 0523186300:05:006:0049 площею 1,5212 га, розташована на території Чагівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, цільове призначення – 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до інформації із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, земельна ділянка із кадастровим номером – 0523186300:05:006:0050 площею 1,3989 га, розташована на території Чагівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, цільове призначення – 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, дід позивача, ОСОБА_2 був членом КСП «Дружба» та набув право на земельну частку (пай), що підтверджується видачею сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 033567, який було зареєстровано 14.09.2000 за № 664 на ім`я ОСОБА_2 після його смерті.

З роз`яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права на земельну частку (пай) є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що спадкодавець за життя отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 033567, який було зареєстровано 14.09.2000 за № 664 на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 після його смерті, батько позивача та син спадкодавця ОСОБА_3 помер, позивач вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті батька, а саме протягом шести місяців з дня відкриття спадщини обробляв його присадибну ділянку, ремонтував житловий будинок, розпоряджався особистими речами спадкодавця, спору щодо спадкового майна немає, однак оформити право на земельну частку (пай) у нотаріальному порядку позивач не має можливості, у зв`язку з чим права ОСОБА_1 підлягають захисту в судовому порядку та позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись статями 10, 12, 13, 76, 80, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 548, 549, 553 ЦК Української РСР (1963 року) та статтями 1216, 1217, 1218, 1261, 1266 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , право на земельну частку (пай) площею 3,04 умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Оратівської селищної ради (за межами села Мала Ростівка), належної померлому ОСОБА_2 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 033567 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Судові витрати залишити без відшкодування.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 16 вересня 2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Оратівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 78, с-ще Оратів Вінницької області, 22600).

Суддя О.М. Слісарчук