Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №930/1952/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1952/26

Провадження № 3/930/688/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 року Суддя Немирівського районного суду

Вінницької області Алєксєєнко В.М.

розглянувши матеріали, які надійшли від Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722441 від 18 липня 2026 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якому зазначено, що 18 липня 2026 року о 08:40 год. у с-щі Брацлав по вул. Гоголя гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом ВАЗ 21124, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звуженими зіницями очей, що не реагують на світло, порушенням мови та координації рухів.

Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано за допомогою технічного засобу відеозапису «Моторола ВБ-400 ВЗ» № 855204, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений за його заявою від 18 липня 2026 року шляхом направлення SMS-повідомлень на особистий номер телефону, доставлення яких підтверджено 31 липня 2026 року та 13 серпня 2026 року. Крім того, судова повістка направлялася за адресою його місця проживання.

Стаття 268 КУпАП передбачає можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України».

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

На переконання суду, період часу, що фактично минув між складанням протоколу та розглядом справи, є об`єктивно достатнім для того, щоб особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, мала можливість отримати безпосередньо в суді або на вебресурсі «Судова влада України» відомості про розгляд його справи.

Отже, ОСОБА_1 не будучи обмеженим у своїх правах та знаючи про наявність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, мав можливість самостійно цікавитись ходом розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи завдання провадження в справі про адміністративне правопорушення, правові висновки ЄСПЛ, суддя вважає за можливе та необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 14 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722441 від 18.07.2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , від надання будь-яких пояснень під час складання протоколу відмовився, зазначивши, що надасть їх у суді. Однак у подальшому зазначеним правом скористатися не побажав, будь-яких пояснень суду не надав, не надіслав та в судове засідання самостійно не з`явився.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно вимог ст.ст. 245,280 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Як регламентовано п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.1ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп`яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103(зі змінами).

Відповідно п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, п.4 ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015) .

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 18.07.2026 року, відповідно до якого результатом огляду зазначено «відмова», а також іншими письмовими доказами та відеозаписом події.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що щодо ОСОБА_1 18.07.2026 року винесено постанову серії ЕНА № 7569001 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП.

Відповідно до довідки про наявність інформації про посвідчення водія, згідно з базою даних ІКС «ІПНП», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 03.03.2018 року, категорії «В», строк дії якого визначено до 03.03.2020 року. Зазначене посвідчення перебуває у статусі «Здане на збереження до ТСЦ».

Суд також враховує довідку щодо наявності адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, відповідно до якої ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху.

Зокрема, 07.06.2019 року Тульчинським РВП складено адміністративний протокол серії ОБ № 001083 за частиною першою статті 130 КУпАП, за результатами розгляду якого суддею Тульчинського районного суду Ковганичем С.В. винесено постанову у справі № 148/1161/19 від 31.07.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

07.06.2019 року Тульчинським РВП також винесено постанову серії ДПО18 № 184011 за частиною першою статті 126 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

05.02.2019 року Тульчинським РВП складено адміністративний протокол серії ДПР18 № 203520 за частиною другою статті 130 КУпАП, за результатами розгляду якого суддею Немирівського районного суду Алєксєєнком В.М. винесено постанову у справі № 930/2538/19 від 17.10.2019 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

05.02.2019 року Тульчинським РВП винесено постанову серії БАБ № 150386 за частиною четвертою статті 126 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

05.02.2022 року Тульчинським РВП складено адміністративний протокол серії ДПР18 № 99117 за частиною першою статті 130 КУпАП, за результатами розгляду якого суддею Немирівського районного суду Алєксєєнком В.М. винесено постанову у справі № 930/343/22 від 01.03.2022 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

25.03.2024 року Тульчинським РВП складено адміністративний протокол серії ААД № 135212 за статтею 124 КУпАП, за результатами розгляду якого суддею Немирівського районного суду Царапорою О.П. винесено постанову у справі № 930/885/24 від 10.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Також 25.03.2024 року Тульчинським РВП винесено постанову серії БАД № 920714 за частиною другою статті 126 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи постановами про накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зокрема за частиною першою, частиною четвертою та частиною другою статті 126 КУпАП, копіями постанов судів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП від 31.07.2019 року, за частиною другою статті 130 КУпАП від 17.10.2019 року, за частиною першою статті 130 КУпАП від 01.03.2022 року, а також долученим до матеріалів справи диском із відеозаписом, здійсненим за допомогою портативного нагрудного відеореєстратора працівника поліції.

У сукупності зазначені докази узгоджуються між собою, є взаємопов`язаними та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Оцінюючи наведені докази відповідно до вимог КУпАП, суд не встановив обставин, які б давали підстави ставити під сумнів їх достовірність або допустимість. Відомості, що містяться у протоколі, рапорті працівника поліції, направленні на огляд, письмових довідках, постановах про притягнення до адміністративної відповідальності та відеозаписі, у своїй сукупності є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі категорично відмовився, чим грубо порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Суд враховує, що відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до вимог законодавства сама по собі є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки така поведінка свідчить про свідоме ухилення від встановлення фактичного стану водія під час керування транспортним засобом та створює підвищену небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, суддя вважає, що враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його винуватості, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, дійшов висновку, що з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, необхідним і достатнім буде застосування до останнього адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ст.130 ч.1 КУпАП.

Суд зазначає, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.40-1, 130, 251, 268 280,283, 284, 289 КУпАП1, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником в установу банку України (отримувач коштів: ГУК у Вінницькій області/м.Немирів/ 21081100; код за ЄДРПОУ: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 768999980313040106000002796; код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу: адміністративні штрафи, Немирівський районний суд), не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня її винесення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Алєксєєнко