Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №136/1002/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1002/26

провадження №3/136/326/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Іванець О.Д., за участі секретаря судового засідання Козаченко А.П., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвоката Шимотюк О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660387 від 08.05.2026 слідує, що 08.05.2026 об 11:40 год. в м. Липовець по вул. Замкова водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб боді-камеру №795928, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На адресу суду 05.06.2026 надійшло клопотання ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд суду за місцем реєстрації та проживання, а саме до Калинівського районного суду Вінницької області. Утім, постановою суду від 09.06.2026 у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд суду за місцем реєстрації та проживання було відмовлено, а розгляд справи було відкладено на іншу дату.

15.07.2026 через систему «Електронний суд» захисник Шимотюк О.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 надіслала клопотання, в якому просила суд про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Клопотання, мотивоване тим, що ОСОБА_4 своєї вини не визнає, факт правопорушення категорично заперечує із обставинами, викладеними у протоколі, не погоджується. При цьому працівниками поліції не було дотримано процедуру проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_4 , що, відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП свідчить про недійсність такого огляду. Так, огляд проводився не на місці зупинки транспортного засобу, а через значний проміжок часу у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, після зупинки транспортного засобу, працівниками поліції не було виявлено ознак алкогольного сп`яніння, та допущено ОСОБА_4 до керування автомобілем для прибуття до ТЦК та СП для перевірки облікових даних. Таким чином, обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №660387 від 08.05.2026, не підтверджені достатніми, належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В даний час ОСОБА_4 мобілізований, перебуває на військовій службі.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка цивільна дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_5 пояснила, що 08.05.2026 вони разом з чоловіком ОСОБА_4 їхали в м. Іллінці на дачу. Оскільки центр міста було перекрито, то вони поїхали через об`їзну дорогу. На вулиці Замковій їх зупинили працівники поліції, вказавши на відсутність бризговиків та порушення користування ременем безпеки. Далі запитали щодо обліковий даних, перевірили в "Резерві" та сказали, що ОСОБА_4 в розшуку і треба поїхати в ТЦК перевірити облікові дані. Чоловік погодився. Один з працівників поліції сів в автомобіль до ОСОБА_4 на переднє пасажирське сидіння, а вона пересіла в патрульний автомобіль та вони поїхали в ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому чоловік перебував за кермом їх автомобіля. По приїзду на місце, ОСОБА_4 зайшов до приміщення ТЦК та СП, де і залишився. В той же день він пройшов ВЛК, був мобілізований та направлений до військової частини, що їй стало відомо в результаті телефонної розмови з чоловіком. Їй передали тільки ключі від автомобіля. Крім того чоловік повідомив, що в ТЦК та СП через деякий час працівник поліції вказав, що у нього червоні очі та запропонував пройти огляд на стан сп`яніння. Деталі подальшого складання матеріалів про адміністративне правопорушення їй не відомі. При цьому, ОСОБА_5 зазначила, що ні під час зупинки їхнього авто ні вже біля ТЦК та СП будь-яких ознак алкогольного сп`яніння у її чоловіка виявлено не було та будь-які матеріали щодо адміністративного правопорушення не складалися. Такої розмови взагалі не було. ОСОБА_4 алкогольних напоїв не вживав та будь-яких ознак сп`яніння не мав.

Працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення – інспектор ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції Задорожний В.А. на неодноразові виклики в якості свідка до суду не з`явився.

Суд, вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється із суворим додержанням законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. В силу вимог ст. 256 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на диспозицію ч.1 ст.130 КУпАП, за якою обвинувачується ОСОБА_6 зі сторони особи, уповноваженої на складання протоколу про адміністративні правопорушення, слід було надати суду належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування. А саме, що ОСОБА_6 будучи особою, що керує транспортним засобом відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд зауважує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

На підтвердження обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та наявності у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, особа уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення надала суду:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660387 від 08.05.2026, у якому викладені вищевказані обставини;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.05.2026;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано, що у ОСОБА_3 виявлено ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Огляд не проводився;

- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7158997 від 08.05.2026, якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення правил користування ременем безпеки та відсутність бризговиків на автомобілі;

- довідку заступника начальника СВГ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Кравця О., відповідно до якої ОСОБА_6 раніше до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не притягався, посвідчення водія отримував серії НОМЕР_2 з 17.06.1991, категорії «В», «С»;

- відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факт зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_4 . Причиною зупинки автомобіля, озвученою працівником поліції, стала відсутність бризговиків. В подальшому працівник поліції запропонував водієві проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних. На що ОСОБА_4 погодився. Після чого інспектор поліції сів в автомобіль ОСОБА_4 на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_4 попросив сісти за кермо та поїхали до приміщення ТЦК та СП. Дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на той час перебувала у патрульному автомобілі. Одразу по приїзду до приміщення ТЦК та СП відеозапис переривається та починається через деякий час уже з приміщення ТЦК та СП, де працівник поліції одразу вказує на наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_4 відмовився. На цьому відеозапис завершено. Слід зазначити, що ні на місці зупинки автомобіля ні під час руху до ТЦК та СП, а також при прибутті на місце, працівник поліції не вказує на наявність у ОСОБА_4 ознак алкогольного сп`яніння, які повинні бути очевидними, що свідчить про те, що вони взагалі виявлені не були. Адже працівник поліції допускає водія до керування транспортним засобом у його присутності та не відсторонює його від керування. Дана обставина ставить під сумнів наявність у ОСОБА_4 ознак сп`яніння, а одже підстав для проходження огляду. Крім того, відеозапис не містить процесу складання матеріалів про адміністративне правопорушення, що унеможливлює встановлення та перевірку місця та часу таких процесуальних дій.

Також слід відмітити, що доданий до матеріалів справи відеозапис, вказує на порушення працівниками поліції ведення відеофіксації.

Адже, системний аналіз приписів п. 9 ч. 1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію» щодо застування працівниками поліції таких превентивних заходів, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також положень Інструкції № 1026, дає підстави для висновку про визначення чіткого переліку пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.

Так, згідно вимог ст.40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВСУ 18.12.2018 р. № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ цієї Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, передбачено:

а) необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції);

б) випадки застосування такого превентивного заходу: нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. (п. 3.3 Розділу III Інструкції).

При цьому зазначається, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно» (п. 3.5 Розділу III Інструкції).

Якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він не є безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.

Тобто, з вище наведеного слідує, що відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.

Таким чином, можна стверджувати, що наданий суду відеозапис не є безперервним, про що було зазначено вище та встановлено під час його перегляду.

Відповідно, в даному випадку, працівниками поліції належним чином не задокументовано факт вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому правопорушення, а тому долучений відеозапис не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ.

Разом із тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять підтвердження того, що ОСОБА_4 було відсторонено від керування транспортним засобом, у порядку визначеному законом, а навпаки, на відеозаписі, наданому суду, працівник поліції допускає водія до керування у своїй присутності. Відповідно недотримання положень ст. 266 КУпАП, працівником поліції, є очевидним, що також викликає сумніви в об`єктивності подій, зафіксовних на відео та обставин зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявления стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №№1452/735 (далі Інструкції), а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведения огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведения такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 (Далі Порядок). Згідно з положеннями ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведения огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведения огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Тобто, згідно до встановленої процедури, поліцейський, у разі виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, повинен був на місці зупинки транспортного засобу запропонувати провести огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису або у присутності двох свідків. Або у разі незгоди водія на місці зупинки на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом із тим, ні на місці зупинки автомобіля ні під час руху до ТЦК та СП, а також при прибутті на місце, працівником поліції не було виявлено у ОСОБА_4 ознак алкогольного сп`яніння, про що свідчить той факт, що працівник поліції допускає водія до керування транспортним засобом у його присутності та не відсторонює його від керування. Що підтверджується наданим відеозаписом та показами свідка. Дана обставина вказує на відсутність у ОСОБА_4 ознак сп`яніння, а одже і підстав для проходження огляду.

В той же час, уже знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 через деякий час, при проходженні ВЛК, працівник поліції вказує на наявність у ОСОБА_4 ознак алкогольного сп`яніння та пропонує пройти відповідний огляд. Враховуючи зазначені обставини слід зробити висновок, що огляд ОСОБА_4 на стан алкогольного сп`яніння був проведений з порушенням вимог встановлених зазначеними вище нормативними актами, що у відповідності до ч.5 ст.266 КУпАП вказує на недійсність такого огляду. Враховуючи зазначене, суд не може взяти до уваги акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, як належний та допустимий доказ.

Що стосується самого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660387 від 08.05.2026, у якому викладені обставини правопорушення. Так відповідно до протоколу місцем його складення та місцем вчинення адміністративного правопорушення вказано АДРЕСА_2 :40 год., в той же час, відповідно до наданого відеозапису місцем вчинення усіх процесуальних дій є приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований у зовсім іншому місці вже після 12:00 год. Таким чином, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення відомості не відповідають долученим до нього доказам, що вказує на внесення до протоколу недостовірних відомостей.

При цьому, складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За наведених вище обставин, суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, які ставляться у вину особі, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення та обставин які було встановлено в ході судового розгляду судом є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, зважаючи на зазначені вище обставини суду не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження того факту, що ОСОБА_4 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Зазначене вказує на відсутність в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

В силу вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Отже, аналіз наведених обставин та положень закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 156, 245, 247, 251, 265, 283, 284, 194 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді в справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів із дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Повний текст постанови суду складено 11.09.2026.

Суддя О.Д. Іванець