Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №135/1142/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1142/26

Провадження № 2/135/749/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Айквітас» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.12.2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ОСОБА_1 була підписана Заява-Пропозиція № СІК-021219/133-00 від 02.12.2019 року, на підставі якої останній прийняв пропозицію укласти кредитний договір та приєднався до Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», що оприлюднені на офіційному сайті банку www.accordbank.com.ua, які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 50 000 грн, що підтверджується меморіальними ордерами №30306877 та №30306878 від 02.12.2019 року.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором № СІК-021219/133-00 від 02.12.2019 рокувбачається, що станом на 27.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 56 937,83 грн, з яких: 30 375,18 грн – заборгованість по кредиту; 8 247,65 грн – заборгованість за процентами; 18 315 грн – заборгованість по комісії.

27.11.2025 року між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ТОВ «ФК «Айквітас» був укладений Договір про відступлення права вимоги №27112025/01. Відповідно до Реєстру прав вимоги від 27.11.2025 до Договору ТОВ «ФК «Айквітас» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 56 937,83 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Айквітас» за кредитним договором № СІК-021219/133-00 в розмірі 56 937,83 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за відсутності їхнього представника, проти ухвалення заочного рішення судом не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання, однак в судове засідання не з`явився. Клопотання про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив. Відзиву на позов до суду не подавав.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.12.2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви-Пропозиції № СІК-021219/133-00, за умовами якого Банк надає позичальнику ОСОБА_1 кредит на суму 50 000 грн, строком на 60 місяців, із процентною ставкою – 18,99% річних, та із щомісячною комісією – 0,99% (п.п.2.2., 2.3., 2.4., 2.5. Договору).

У Графіку платежів Заяви-Пропозиції № СІК-021219/133-00 визначено дату видачі та дату платежу кредиту, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити платіж на погашення кредиту до 02.12.2024, що складається з погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Згідно меморіального ордеру №30306878 від 02.12.2019 року видно, що ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» було переказано кошти згідно кредитного договору СІК-021219/133-00 на банківський рахунок ОСОБА_1 в сумі 50 000 грн.

27.11.2025 року між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ТОВ «ФК «Айквітас» був укладений Договір про відступлення права вимоги №27112025/01, відповідно до умов якого ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» передало ТОВ «ФК «Айквітас» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-021219/133-00.

Відповідно до п.4 Договору права вимоги Первісного кредитор за кредитними договорами є такими, що передані Новому кредитору з дати підписання сторонами цього Договору та зарахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитора у розмірі Вартості прав вимоги визначеному в пункті 3 цього Договору.

Позивач вказує, що відповідно до Реєстру прав вимоги від 27.11.2025 набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № СІК-021219/133-00 в сумі 56 937,83 грн, з яких: 30 375,18 грн – заборгованість по кредиту; 8 247,65 грн – заборгованість за процентами; 18 315 грн – заборгованість по комісії за розрахуноково-касове обслуговування кредиту.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Встановлено, що ТОВ «ФК «Айквітас» має право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-021219/133-00 на підставі укладеного Договору про відступлення права вимоги №27112025/01 від 27.11.2025.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № СІК-021219/133-00 є належним та допустимим доказом стосовно заборгованості відповідача за неповерненою сумою кредиту та нарахованим процентами. При цьому, сума заборгованості відповідача за щорічною комісією, що нарахована позивачем стягненню не підлягає.

Щодо обґрунтованості вимог по стягненню щорічної комісії слід відмітити таке.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по щомісячній комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 18 315 грн.

Необхідність сплати позичальником щомісячної комісії встановлено пунктом 2.5. кредитного договору № СІК-021219/133-00.

Згідно з Графіком платежів позичальник повинен сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування щомісячно в сумі 495 грн до 02.12.2024.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

У той же час, лише однієї умови договору про сплату позичальником комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту недостатньо для стягнення з нього вказаної комісії. Окрім цього, кредитодавцю необхідно надати докази того, що позичальнику справді надавалися послуги пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням кредиту, якими він скористався.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позичальник дійсно користувався послугами пов`язаними з розрахунково-касовим обслуговуванням протягом строку кредитування.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав вищевказаних доказів, то відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № СІК-021219/133-00в розмірі 38 622,83 грн, з яких 30375,18 грн - заборгованість по кредиту; 8247,65 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Айквітас» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «Айквітас» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № СІК-021219/133-00підлягають частковому задоволенню в розмірі 38 622,83 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

По даній справі позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, та вказано, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги №01-01-26/ПД від 01.01.2026, Актом прийому-передачі наданих послуг від 26.06.2026 та Детальним описом робіт (наданих послуг).

Разом з тим, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірними з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів, позовна заява є типовою з іншими справами позивача), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та часу необхідного для виконання робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 6 000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу мають бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 56 937,83 грн. Позов задоволено на суму 38 622,83 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме – 5 875,99 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» (м.Київ, вул.Сверстюка Євгена, буд.13, офіс 409/1, ЄДРПОУ 43884125) заборгованість за кредитним договором № СІК-021219/133-00від 02.12.2019 у розмірі 38 622 грн 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» 5 875,99 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 14.09.2026.

Суддя