Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №134/1150/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1150/26

2/134/717/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 вересня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

29 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором 18467 від 06 вересня 2024 року 23400,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 06 вересня 2024 року по 29 квітня 2026 року, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18467 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3900,00 грн, строком на 730 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 06 вересня 2024 року на платіжну картку, яка емітована АТ КБ «Приватбанк». У межах строку кредитування Відповідач зобов`язаний сплачувати Позивачу проценти періодичними платежами кожні 20 днів. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 06.09.2024 року, що має відображення у Розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

В результаті чого виникла заборгованість за договором, яку позивач просить стягнути у розмірі 23400 грн, з яких: заборгованість за процентами за період з 06 вересня 2024 року по 29 квітня 2026 року в розмірі 23400,00 грн.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.

14 липня на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року розгляд справи був відкладений у зв`язку із неявкою відповідача.

В судове засідання, призначене на 15 вересня 2026 року, сторони не з`явилися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо можливого розгляду справи за його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності чи заяву про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, однак поштові відправлення повернулися до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2026 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач відзиву на позов не подав, доказів на спростування наведених позивачем обставин щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості не надав. Водночас відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 06 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18467, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «582277».

Відповідно до умов договору товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі 3900,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором.

Процентна ставка за користування кредитом становить 1,0% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку № 1 до цього Договору.

Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів.

Товариство переказує суму кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Орієнтовна загальна вартість кредиту – 32370,00 грн.

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту.

Кредитні кошти в розмірі 3900,00 грн. були відправлені ОСОБА_1 06 вересня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», яке повідомило ТОВ «ФК «Процент» про успішне перерахування 06 вересня 2024 року о 08 год. 10 хв. на платіжну карту № НОМЕР_1 коштів у сумі 3900,00 гривень. Призначення платежу: перерахування коштів за договором 18467 від 06 вересня 2024 року.

Повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260703/72194-БТ від 03 липня 2026 року та випискою по банківській карті № НОМЕР_3 підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 , на яку 06 вересня 2024 року зараховано 3900,00 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 526, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а його невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, погоджені сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір і порядок сплати процентів визначаються договором.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» проценти за користування кредитом належать до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі. Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа та використовується для ідентифікації його підписувача.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора відповідає вимогам законодавства, а електронний підпис підтверджує волевиявлення сторін щодо набуття відповідних прав та обов`язків.

Суд встановив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент» було укладено кредитний договір № 18467 від 06 вересня 2024 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Процент» надало відповідачу кошти в сумі 3900,00 грн строком на 730 днів, а останній зобов`язувався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

06 вересня 2024 року кредитні кошти були перераховані відповідачу.

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «ФК «Процент» суд вважає доведеним. Доказів на спростування зазначеної обставини відповідач суду не надав.

Згідно із наданого ТОВ «ФК «Процент» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 18467 від 06 вересня 2024 року, заборгованість станом на 29 квітня 2026 року становить 27300,00 грн і складається із основного боргу – 3900,00 грн, процентів – 23400,00 грн.

Разом з тим, позивачем заявлено про стягнення 23400,00 грн, що складається з 23400,00 грн заборгованості за відсотками.

Вказаний розмір заборгованості за процентами у розмірі 23400,00 грн, нарахований відповідно до умов договору та в межах строку кредитування, а тому вказана сума в межах заявлених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача. Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Таким чином, розмір процентів за один день користування кредитом становить 39,00 грн (3 900,00 грн ? 1 %). За період з 06 вересня 2024 року по 29 квітня 2026 року, що становить 600 днів, сума нарахованих процентів становить 23 400,00 грн (39,00 грн ? 600 днів).

За таких обставин, позовна заява ТОВ «ФК «Процент» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, підлягає задоволенню повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за період з 06 вересня 2024 року по 29 квітня 2026 року в розмірі 23400,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та судового збору в розмірі 2662,40 грн сплаченого за подання позовної заяви.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2024 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024. Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 144 від 30 квітня 2026 року до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року сума наданих послуг позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Процент» згідно реєстру № 1 від 30 квітня 2026 року становить 100 000,00 грн. Згідно Витягу з Реєстру № 1 від 30 квітня 2026 року до Акту приймання-передачі наданих послуг № 144 від 30 квітня 2026 року до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року вартість послуг ОСОБА_2 , які надані ТОВ «ФК «Процент» по підготовці позовної заяви до ОСОБА_1 складає 10000,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції № 70 від 30 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Процент» сплатило ОСОБА_2 100000,00 грн за надання юридичних послуг до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, згідно акту № 144 від 30 квітня 2026 року. Відповідно до Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412 від 23 жовтня 2018 року Руденко К.В. має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, типовість позовів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 гривень, який є завищеним, тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент», підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 4000 грн, саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Згідно з платіжною інструкцією № 24 від 20.05.2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволенню, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (23400,00 гривень), відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень (3 328 х 0,8) та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Керуючись ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263, 265, 285, 289 ЦПК України,

ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ЄДРПОУ 41466388) заборгованості за кредитним договором № 18467 від 06 вересня 2024 року в розмірі 23400 (двадцять три тисячі чотириста) гривень 00 копійок за процентами за користування кредитом за період з 06 вересня 2024 року по 29 квітня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ЄДРПОУ 41466388) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 4 м. Київ, код ЄДРПОУ 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя