Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №509/2482/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Пронози І.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/2482/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності договору купівлі-продажу продажу від 04.04.1966 року (правовстановлюючого документу) його померлому батькові ОСОБА_4 ; фактів прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_5 та смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька ОСОБА_4 , та визнання за ним права власності на жилий будинок з господарським будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач народився у родині ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у якої крім нього народилися його брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_6 , яка після одруження взяла прізвище чоловіка " ОСОБА_7 ". Вони всією родиною проживали у вказаному будинку до тих пір поки брат та сестра стали мешкати окремо у інших місцях. Спірний будинок був придбаний його батьками під час шлюбу за договором-купівлі-продажу, укладеного його батьком 04.04.1966 року у Сухолиманської сільської ради, в тексті якого працівниками сільради були допущені помилки при написанні прізвища його батька. Він як спадкоємець І-ої черги отримав право власності на цей будинок оскільки постійно проживав разом з батьками та тільки він один звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадкового майна. За таких обставин позивач ОСОБА_1 просить суд встановити факт належності правовстановлюючого документу (договору – купівлі продажу) його померлому батькові, встановити факт прийняття ним спадкового майна у власність після смерті кожного з його батьків та визнати за ним право власності на спадкове майно у вигляді вищевказаного будинку в порядку спадкування за законом. Крім того, просить суд вказати у резолютивній частині рішення, що воно, у випадку задоволення його позовних вимог та набрання ним законної сили є підставою для реєстрації його права власності у всіх державних реєстрах, де таке право реєструється.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, представник подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності на підставі наявних у справі доказів, та за наслідками її розгляду ухвалити рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду спільний відзив у якому всі викладені позивачем у позовній заяві обставини та його позовні вимоги визнали повністю, в зв`язку з чим просили суд їх задовольнити, а справу розглянути без їх участі.

Відповідач Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалась, будь яких заяв про визнання позову або заперечень проти нього не висловила, однак представник селищної ради подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради.

За приписами п.3 ст.211 та п. 2 ст. 247 ЦПК України сторона у справі має право подати суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, а суд, у разі надання такого клопотання всіма учасниками справи розглядає справу на підставі наявних у справі документів без фіксування судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи, що всі учасники справи були належним чином сповіщені про дату, час та місце розгляду справи, то суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників без фіксування судового процесу.

Дослідивши всі докази у їх сукупності суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню в зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 4, 13 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в зв`язку з чим має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом подання відповідної заяви.

З тексту договору купівлі-продажу, укладеного 04.04.1966 року та зареєстрованого на російській мові у Книзі запису нотаріальних дій під №7 виконавчого комітету Сухолиманської сільської Ради депутатів трудящих Біляївського району Одеської області вбачається, що громадянка ОСОБА_8 (російською мовою ОСОБА_9 ) продала належний їй будинок, який був розташований за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_10 (російською мовою ОСОБА_11 ).

Через різночитання прізвища покупця вказаного у договорі, як « ОСОБА_12 », а у його свідоцтві про смерть як « ОСОБА_13 » нотаріус не може видати позивачу свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом, а тому позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом своїх майнових прав.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд може встановити факт належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по батькові які вказані у документі не збігаються з прізвищем, ім`ям та по батькові, які вказані у свідоцтві про народження або у паспорті цієї особи.

Відомості про особу, які зазначені у свідоцтві про смерть вносяться у нього на підставі даних паспорту, а само свідоцтво про смерть видається в обмін на його паспорт, що передбачено абзацом 2 пункту 7 глави 5 розділу III «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», які були затверджені 18.10.2000р. наказом МЮ України від №52/5. Відтак суд доходить до висновку, що прізвище покупця, яке вказане у договорі купівлі-продажу від 04.04.1966р. як « ОСОБА_12 » не відповідає його прізвищу, яке було вказане у його паспорті як « ОСОБА_13 », а тому суд має вирішити питання про встановлення факту належності договору померлому.

Згідно ч.6. ст.294 ЦПК України, якщо у наявності є спір про право, то суд має розглянути встановлення факту, що має юридичне значення в порядку загального позовного провадження.

Оскільки від встановлення факту належності правовстановлюючого документу залежить визнання права власності, тобто є спір про право, то суд має розглянути питання встановлення факту належності договору купівлі-продажу спірного будинку від 04.04.1966р. батькові позивача - ОСОБА_4 в порядку позовного провадження.

З наданих свідоцтв про народження та одруження вбачається, що у родині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - старший брат позивача - ОСОБА_3 , а також ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька - старша сестра позивача - ОСОБА_14 , яка після одруження набула прізвище чоловіка ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_5 народився сам позивач ОСОБА_1 .

Записами у домовій книзі для прописки (реєстрації місця мешкання) громадян у буд. АДРЕСА_2 та записами у погосподарських книгах виконкому Сухолиманської сільської Ради №6 за 1967-1969 роки, №14 за 1971-1973 роки та №25 за 1977-1979 роки, підтверджено, що вся родина Клочок проживала у будинку АДРЕСА_2 . Крім того, факт проживання у цьому будинку членів сім`ї Клочок підтверджено копіями договору №4 від 14.01.2025 року про водопостачання; договору №5009 від 02.08.2008 року про газопостачання, квитанціями про оплату 21.09.2007 року 1000,00 грн. за дольову участь; копією Технічних умов №4933 на підключення до газопостачання природного газу від 17.10.2007 року; копією довідки Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області №326/08-12 від 27.03.2026 року про т,е що з 1977 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_4 ) у вказаному будинку було зареєстровано місце мешкання ОСОБА_4 (батька позивача), ОСОБА_5 (мати позивача) та сам позивач ОСОБА_1 ..

Оскільки на протязі 60 років (з 1966 року по 2026 року) члени родини Клочок безперервно та відкрито проживали та проживають у спірному будинку, то суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_4 є покупцем цього будинку, а також того, що при оформленні договору купівлі-продажу працівник сільради, який зареєстрував цей договір, допустився помилки у написанні його прізвища.

Відтак вимога про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу вказаного будинку ОСОБА_4 , тобто батькові позивача підлягає задоволенню.

За приписами ст.1216, 1218 ЦК України під спадкуванням розуміється перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини спірного будинку АДРЕСА_2 так як він був придбаний під час перебування її у шлюбі з ОСОБА_4 , а тому він є спільною сумісною власністю подружжя.

З наданої приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. суду спадкової справи №52/2026, яка була відкрита нею 17.03.2026 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що ніхто зі спадкоємців І-ої черги із заявами про прийняття спадщини крім позивача ОСОБА_1 до неї не звертався

Так чином, по факту спільного проживання (ст.1268 ЦК) право на 1/2 частину будинку в порядку спадкування за законом отримали ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_4 по 1/4 частині кожний.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилась 3/4 частини спірного будинку (1/2 частина як його власна частка у спільному майні подружжя та 1/4 частина, як частка, яку він успадкував після смерті своєї дружини).

З наданої приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. суду спадкової справи №63/2026, яка була відкрита нею 30.03.2026 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 вбачається, що єдиним спадкоємцем І-ої черги, який звернувся до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом є тільки позивач ОСОБА_1 ..

У встановлений законодавством 6-ти місячний строк відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , які не проживали разом зі своїми батьками із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася і цей факт був підтверджений ними у наданому суду відзиві.

Таким чином позивач ОСОБА_1 набув право власності в порядку спадкування за законом на весь спірний будинок (1/4 частина, яку він успадкував після смерті матері і 3/4 частини, які він успадкував після смерті батька).

В зв`язку з відсутністю належним чином оформлених правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_2 приватний нотаріус Куркан Н.Ф. повідомила позивача про неможливість видати йому свідоцтва про право на спадщину, що підтверджено «Листом-роз`ясненням» №182/02-14 у 01.04.2026 року.

З наданих позивачем документів вбачається, що він з дня свого народження постійно проживав разом з батьками, як на день їх смерті так і після їх смерті, а тому суд вважає доведений факт того, що відповідно до приписів ст. 1268 ЦК України, він є таким, що прийняв спадщину. Відтак суд вважає, що за ОСОБА_1 , повинно бути визнане право власності на спадкове майно, оскільки воно було набуте ним на законних підставах (ст. 328 ЦК України).

Згідно «Технічного паспорту», який 19.03.2026 року був зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності під №Т101:6478-4954-4614-0426 будинок з господарським будівлями та спорудами під АДРЕСА_2 складається з: власне житлового будинку садибного типу під літерами «А,А1,а» загальною площею 73,0 кв.м., жилою площею 47,7 кв.м. та допоміжною площею 25,3 кв.м., який у свою чергу складається з прихожої 1-1 площею 6,2 кв.м.; житлової кімнати 1-2 площею 15,5 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 21,5 кв.м., прихожої 1-4 площею 7,6 кв.м., житлової кімнати 1-5 площею 10,7 кв.м, санвузлу 1-6 площею 11,5 кв.м.; літньої кухні «Б»; сараю «В», вбиральні «Г», душу «Д» та споруд 1-5,І.

Вказаний будинок розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,0785 га на території Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, що підтверджено копією «Технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних робіт земельної ділянки» за адресою АДРЕСА_2 .

Оскільки позивач вимоги про відшкодування судових витрат не заявляв, то суд це питання розподілу судових витрат не розглядав.

Після набрання судовим рішенням законної сили та за приписами ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення суду є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Рішення суду про визнання права власності є самостійною і повноцінною підставою для державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому в частині позовної вимоги про зазначення у резолютивній частині рішення суду такої підстави слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити юридичний факт того, що договір купівлі-продажу жилого будинку по АДРЕСА_2 , який був укладений 04.04.1966 року та зареєстрований у Книзі запису нотаріальних дій під №7 виконавчого комітету Сухолиманської сільської Ради депутатів трудящих Одеської області між ОСОБА_8 (російською мовою ОСОБА_9 ) та ОСОБА_10 (російською мовою ОСОБА_11 ) дійсно був укладений та належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (російською мовою ОСОБА_16 ).

Встановити юридичний факт прийняття ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_5 спадщини в порядку спадкування за законом у вигляді належної їй 1/4 частини будинку під АДРЕСА_2 , а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого батька ОСОБА_4 спадщини в порядку спадкування за законом у вигляді належної йому 3/4 частин будинку під АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 право власності на увесь жилий будинок з господарським будівлями та спорудами під № НОМЕР_2 , який розташований на належній Таїрівській селищній раді Одеського району Одеської області земельній ділянці площею 0,0785 га за адресою: АДРЕСА_2 , який відповідно до «Технічного паспорту» від 19.03.2026 року був зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності під №Т101:6478-4954-4614-0426 і складається з: власне житлового будинку садибного типу під літерами «А, А1, а» загальною площею 73,0 кв.м., жилою площею 47,7 кв.м. та допоміжною площею 25,3 кв.м., який у свою чергу складається з прихожої 1-1 площею 6,2 кв.м.; житлової кімнати 1-2 площею 15,5 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 21,5 кв.м., прихожої 1-4 площею 7,6 кв.м., житлової кімнати 1-5 площею 10,7 кв.м, санвузлу 1-6 площею 11,5 кв.м.; літньої кухні «Б»; сараю «В», вбиральні «Г», душу «Д» та споруд 1-5, І.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.М. Панасенко